Рішення № 74222022, 24.05.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/18483/17

Провадження № 2/201/58/2018

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 травня 2018 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді Трещова В.В. при секретарі Джамалової С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Комерційний ОСОБА_1» звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 23.02.2017р. між сторонами було укладено договір, за умовами якого банк надав відповідачу споживчий кредит в розмірі 13000,00 грн., який остання зобов’язалась повернути на умовах, визначених договором. В наслідок неналежного виконання позичальником умов вказаного договору виникла заборгованість у розмірі 16724,65 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача, а також витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду клопотання про проведення судового засідання за відсутності сторони позивача, в якому позов підтримав з підстав у ньому викладених, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 54 – 56).

Відповідач в судові засідання 18.04.2018р. та 24.05.2018р. не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи кожного разу була повідомлена належним чином за адресами, вказаними позивачем у позові та наданими ВАДР Управління з питань громадянства, реєстрації та роботи громадянами з тимчасово окупованої території України ГУДМС України в Дніпропетровській області від 16.03.2018р. (а.с. 46), про причини своєї неявки суду не повідомила, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернулась, а також не скористалась правом надання відзиву на позов.

У зв’язку з чим суд, враховуючи вказані обставини, вважає недоцільним подальше відкладання справи та на підставі статті 280 ЦПК України, вважає за можливе провести розгляд справи в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ст. 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з вимогами п. 1), п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 23.02.2017р. між ПАТ «Комерційний ОСОБА_1» та ОСОБА_2 було укладено договір, шляхом надання оферти (пропозиції), про відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронного платіжного засобу (тарифний пакет «кредитна картка», на підставі заяви-пропозиції № 25009852/980) (а.с. 9 – 23).

Відповідно до заяви № 4562 відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 13000,00 грн. та відкрито відповідний рахунок за № 26254000015975 (26207001009852), щодо його обслуговування.

Вищезазначений договір було укладено на умовах, визначених в Правилах банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Комерційний ОСОБА_1», затверджених рішенням Правління банку і Тарифів банку, зазначених в п. 2.4 частини 2 цієї пропозиції, та що є невід'ємною частиною цієї пропозиції (Правила розміщені на офіційному сайті банку за посиланням: https://cibxom.ua/uk/services/private/dogovir-pro-nadannya-bankivskyih-poslug).

За положеннями п. 4.5 Правил - укладання договору за продуктом банку здійснюється у тому числі шляхом прийняття (акцепту) банком пропозиції (оферти) клієнта укласти відповідний договір про надання банківських послуг, що міститься у заяві (пропозиції) клієнта.

Відповідно до п. 1.60 Правил - овердрафтом є кредит, наданий клієнту в межах ліміту овердрафту для здійснення операцій із застосуванням дебетно-кредитної платіжної схеми на умовах, визначених цими Правилами та відповідним договором за продуктом банку.

Тобто, овердрафт - це короткостроковий кредит, який надається шляхом оплати, за рахунок коштів позивача, з поточного рахунку відповідача № 26254000015975 (26207001009852), його розрахункових документів на суму, чи отримання відповідачем коштів у сумі, що перевищує залишок коштів на такому рахунку.

Отже, суть кредитного договору полягала у тому, що відповідач, у випадку недостатності власних коштів на поточному рахунку, проводить оплату своїх платежів чи отримує кошти з рахунку, за рахунок коштів позивача. При цьому відповідач має право користуватися коштами позивача протягом строку, визначеного у договорі, після чого повинен забезпечити надходження цих коштів на свій поточний рахунок.

Відповідно до 1.1. договору, відповідачу відкрито поточний рахунок, операції за яким можна здійснювати з використанням електронного платіжного засобу.

За приписами пункту 10 договору, відповідач підтвердив, що отримав від банку (його уповноважених осіб) примірник Правил та Тарифів в дату підписання ним цієї пропозиції, а також, отримав картку та ПІН картки йому відомий.

За умовами тарифного пакету «кредитна карта» - встановлено наступні тарифи за обслуговування поточного рахунку з використанням платіжної картки для рахунку та кредитної лінії:

- процент за користування кредитом - 48% річних;

- процент на позитивний залишок - 6% річних;

- процент що нараховується на прострочену заборгованість - 60% річних;

- пільговий період користування кредитними коштами - 55 днів;

- щомісячна плата за розрахункове обслуговування рахунку - 9,90 грн;

- щомісячна плата за розрахункове обслуговування неактивного рахунку - 19,90 грн.

За приписами пункту 4.17.16 Правил, що є невід'ємно частиною договору погашення заборгованості за поточним рахунком з використанням платіжної картки з встановленими кредитною лінією / овердрафтом здійснюється шляхом внесення на поточний рахунок з використанням платіжної картки готівкових коштів або шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок з використанням платіжної картки. При цьому банк самостійно, шляхом здійснення договірного списання, здійснює розподіл коштів на погашення заборгованості за овердрафтом / кредитною лінією.

За умовами пункту 4.17.17. Правил клієнт зобов'язаний щомісячно до 10:00 години за київським часом останнього робочого дня кожного місяця, або до 10:00 години за київським часом іншої дати, яка передбачена Тарифами, забезпечувати на поточному рахунку з використанням платіжної картки суму обов'язкового мінімального платежу, складові якого визначаються у Тарифах. Сума обов'язкового мінімального платежу, що підлягає погашенню, може бути вказана у виписці, надіслана в CMC або повідомлена клієнту співробітником банку у відділенні. У випадку порушення клієнтом умов цього пункту, клієнт є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань щодо сплати обов'язкового мінімального платежу, а несплачена сума обов'язкового мінімального платежу є простроченою заборгованістю клієнта в наступний робочий день банку, що йде за днем, призначеним для сплати обов'язкового мінімального платежу, що визначається згідно з умовами цього пункту.

За приписами пункту 1.59 Правил обов'язковий мінімальний - це платіж, який є обов'язковим до сплати щомісяця, у разі виникнення заборгованості за кредитною лінією / овердрафтом.

Відповідач порушив зобов'язання щодо сплати кредитних коштів у строки та у розмірах, передбачених договором за користування кредитом, тим самим допустив прострочення заборгованості, а тому порушив умови укладеного договору, зокрема частини 6 пункту 4.22.1.8 Правил.

Так, у відповідності до вищезазначеного пункту Правил клієнт зобов'язався у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань по сплаті за договором та/або недотримання умов цих Правил та договору, а також після здійснення першої пролонгації ліміту кредитної лінії / овердрафту, на вимогу банку погасити в повному обсязі наявну заборгованість за поточним рахунком з використанням платіжної картки / кредитною лінією.

Пункт 4.17.18. Правил встановлює, що у разі порушення клієнтом строків сплати обов’язковий мінімальний платіж, банк має право нараховувати (застосовувати) штрафні санкції в розмірі, в строки та порядку, які визначені цими Правилами, договором та тарифами.

За умовами пункту 4.17.21 Правил при надходженні на поточний рахунок з використанням платіжної картки коштів, в тому числі внаслідок зарахування невикористаних кредитних коштів в рамках ліміту кредитної лінії / ліміту овердрафту, погашення існуючої заборгованості відбувається у наступній послідовності:

в першу чергу погашається прострочена заборгованість за договором (враховуючи нараховані штрафи та пені), а потім поточна в наступному порядку:

а) обов'язковий мінімальний платіж (сума нарахованих комісій, сума нарахованих процентів за користування овердрафтом / кредитною лінією, частка обов'язкового погашення основної суми кредиту).

б) недозволений овердрафт.

в) дострокове погашення заборгованості за відновлювальною кредитною лінією / овердрафтом.

Черговість погашення існуючої заборгованості визначається банком самостійно, та зміна черговості погашення заборгованості клієнта за рахунок коштів, які надійшли на поточний рахунок з використанням платіжної картки, не являється зміною умов договору, у зв'язку з чим такі дії банк) не потребують двостороннього погодження.

Пункт 4.17.23. Правил визначає, що у випадку недостатності коштів на поточному рахунку з використанням платіжної картки клієнт доручає банку здійснювати договірне списання з інших рахунків клієнта, що відкриті в банку, в рахунок погашення заборгованості, яка виникає за поточним рахунком з використанням платіжної картки / заборгованості за кредитною лінією, в тому числі плати за надані банком послуги з розрахунково-касового обслуговування в розмірі та строки, передбачені даними Правилами та / або Тарифами банку.

Строк дії ліміту кредитної лінії / ліміту овердрафту автоматично пролонгується (подовжується) щорічно, за умов виконання клієнтом своїх зобов'язань за договором.

У випадку непогашення клієнтом заборгованості за овердрафтом або непогашення плати за користування овердрафтом у строки (терміни), що визначені умовами договору, ця заборгованість вважається простроченою заборгованістю. У разі виникнення такої простроченої заборгованості банк має право блокувати подальше використання клієнтом ліміту овердрафту до повного її погашення.

На суму простроченої заборгованості за овердрафтом проценти нараховуються у розмірі, встановленому згідно з Тарифами банку. Проценти у зазначеному розмірі нараховуються щоденно на прострочену заборгованість за овердрафтом на кінець кожного операційного дня з дати виникнення прострочення до дати погашення такої заборгованості у повному обсязі.

Банк звертався до відповідача із вимогою за № 13.1.4-1833 від 18.07.2017р. про дострокове повернення кредитних коштів у зв'язку із простроченням виплати заборгованості, проте вона залишилась проігнорованою, а тому банк був змушений звернутися до суду задля захисту своїх порушених прав (а.с. 24).

Станом на 01.10.2017р. заборгованість ОСОБА_2 за договором про відкриття поточного рахунку із використанням розрахункової платіжної картки з встановленням кредитного ліміту перед ПАТ «Комерційний ОСОБА_1» складає 16724,65 грн. з яких:

-заборгованість за договором - 8185,87 грн.;

-прострочена заборгованість за договором - 4814,13 грн.;

-прострочені нараховані відсотки за заборгованість - 2058,11 грн.;

-пеня за прострочений кредит - 568,80 грн.;

-пеня за нараховані прострочені відсотки - 216,01 грн.;

-заборгованість, яка не була обумовлена договором (несанкціонований овердрафт) - 8,32 грн.;

-нараховані відсотки за несанкціонований овердрафт - 1,96 грн.;

-нараховані відсотки за заборгованість, яка обумовлена договором - 362,05 грн.;

-штраф за кожний пропуск мінімального платежу - 450,00 грн.;

-комісії з РКО та CMC - 59,40 грн.

Вищезазначена заборгованість підтверджується випискою по особовим рахункам №26254000015975 (26207001009852) та розрахунком заборгованості станом на 01.10.2017р. (а.с. 25 – 31).

Порядок відкриття рахунків клієнтам у національній та іноземних валютах регламентується Інструкцією про відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 12.11.2003р. за № 492 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за № 1172/8493.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції встановлено, що ця інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму.

Відповідно до п. 1.8. Інструкції, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п. 1.15. Інструкції, днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі "Відмітки банку".

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору банківського рахунку, а тому вони підпадають під правове регулювання в т. ч. § 2 Глави 72, ЦК України. Вказаний договір банківського рахунку є підставою для виникнення у їх сторін зобов'язань згідно зі ст. ст. 11, 202, 1069, 509 ЦК України і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, у відповідності до ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, зобов'язання відповідача за договором щодо повернення заборгованості залишається невиконаним.

Таким чином, з урахуванням того, що зобов'язання відповідача за договором не виконані, вимоги позивача про стягнення заборгованості є правомірними та обґрунтованими.

Окрім того, відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором або контррозрахунку, на спростування розміру грошового зобов’язання на загальну суму 16724,65 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Враховуючи, що в судовому порядку вищевказаний кредитний договір недійсним не визнавався, з урахуванням презумпції правомірності правочину, укладеного з додержанням встановленої форми, закріпленої ст. 204 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача є обґрунтованими та законними.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Комерційний ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн., сплата якого підтверджується відповідним платіжним дорученням від 07.12.2017р. (а.с. № 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 133, 141, 206, 228, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний ОСОБА_1» заборгованість у розмірі 16724,65 грн. (шістнадцять тисяч сімсот двадцять чотири гривні 65 коп.) з яких:

-заборгованість за договором - 8185,87 грн.;

-прострочена заборгованість за договором - 4814,13 грн.;

-прострочені нараховані відсотки за заборгованість - 2058,11 грн.;

-пеня за прострочений кредит - 568,80 грн.;

-пеня за нараховані прострочені відсотки - 216,01 грн.;

-заборгованість, яка не була обумовлена договором (несанкціонований овердрафт) - 8,32 грн.;

-нараховані відсотки за несанкціонований овердрафт - 1,96 грн.;

-нараховані відсотки за заборгованість, яка обумовлена договором - 362,05 грн.;

-штраф за кожний пропуск мінімального платежу - 450,00 грн.;

-комісії з РКО та CMC - 59,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний ОСОБА_1» документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи у розмірі 1600 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Рішення підписано 24 травня 2018 року.

Суддя В.В.Трещов