Рішення № 7421948, 25.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.09 Справа № 4/270д/09

Суддя

За позовом Виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості “Укрптахопром”, (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Зарічна”, (70200, м. Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області, вул. Донецька, 33)

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, –Відкрите акціонерне товариство “Укрексімбанк”, (03150, м. Київ, вул. Горького, 127)

Про дострокове розірвання договору № 63-8-191 від 02.10.1995 р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, стягнення 169 867,59 грн. основного боргу згідно з графіком платежів, 103 482,55 грн. заборгованості за неоплачений шрот, 6 509,41 грн. пені та 7 582,12 грн. річних відсотків

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –Коваленко К.В. –довіреність б/н від 05.01.2009 р.

Від третьої особи –не з’явився

07.07.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Виробничо-наукове об’єднання птахівничої промисловості “Укрптахопром”, м. Київ з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Зарічна”, Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області про дострокове розірвання договору № 63-8-191 від 02.10.1995 р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, стягнення 273 350,14 грн. основного боргу, 10 004,66 грн. пені, 11 890,74 грн. штрафу та 5 096,04 грн. річних відсотків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2009 р. порушено провадження у справі № 4/270д/09, судове засідання призначено на 06.08.2009 р., на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі № 4/270д/09 у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Відкрите акціонерне товариство “Укрексімбанк”, м. Київ, у сторін і третьої особи витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.08.2009 р. за клопотанням сторін процесуальний строк вирішення спору у справі № 4/270д/09 судом продовжений, з метою витребування у сторін додаткових документів і доказів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору, розгляд справи відкладався до 07.10.2009 р.

В судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 11.11.2009 р.

Розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 10.12.2009 р.

В судовому засіданні 10.12.21009 р. оголошувалася перерва до 17.12.2009 р.

У зв’язку із не явкою в судове засідання відповідача та третьої особи розгляд справи відкладався до 24.12.2009 р.

За клопотанням відповідача з метою підготовки рішення суду у повному обсязі в судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.12.2009 р.

          В судовому засіданні 25.12.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України рішення в повному обсязі.

За клопотанням представників сторін і третьої особи розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач та третя особа в судове засідання 24.12.2009 р. та 25.12.2009 р. не прибули, про поважність причин неявки суд не попереджали.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та третьої особи.

22.12.2009р. на адресу суду від позивача у справі надійшла заява про зменшення позовних вимог, яка залучена судом до матеріалів справи.

Зазначена заява розглянута судом та прийнята до розгляду як така , що не суперечить діючому законодавству, та відповідає правам позивача наданим ст..22 ГПК України.

В судовому засіданні 24.12.2009 р. судом прийняті до розгляду та розглянуті зменшені позовні вимоги про дострокове розірвання договору № 63-8-191 від 02.10.1995 р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, укладеного між сторонами у справі, стягнення 169 867,59 грн. основного боргу згідно з графіком платежів з 2006 року по 2008 рік, 103 482,55 грн. заборгованості за неоплачений шрот за 2009—2010рр., 6 509,41 грн. пені та 7 582,12 грн. річних відсотків.

Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст., ст. 256, 257, 599, 614, 625, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст., ст. 188, 206, 231 ГК України, положеннях Закону України “Про “відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та полягають в тому, що ВНО ПП “Укрптахопром” є правонаступником управління птахівничої промисловості Української РСР. Постановою господарського суду міста Києва від 29.12.2008 р. № 15/800-б ВНО ПП “Укрптахопром” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора. Відповідно до ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується. Статтею 25 цього ж Закону передбачено, що до повноважень ліквідатора з дня його призначення віднесено аналіз фінансового становища банкрута та пред’явлення до третіх осіб вимог щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту, вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Між позивачем та відповідачем існують правовідносини, що склалися за Договором № 63-8-191 від 02.10.1995 р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту Укрексімбанку згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік (далі за текстом –Договір). Відповідно до п. 5.3 Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань за договором. Відповідно до п. 3.2 Договору відповідач зобов’язався повернути вартість одержаного шроту з процентами на протязі 15 років. Згідно з уточненим графіком платежів по Договору (додаток № 3) строк виконання зобов’язань за Договором спливає 28.09.2010 р. На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу соєвого шроту в загальній кількості 250 тон. Зокрема, ВАТ “Птахофабрика “Зарічна” було поставлено відповідно до квитанцій про прийняття вантажу № 34102307 від 29.11.1995 р. 61700 кг, № 34102308 від 29.11.1995 р. 57150 кг, № 34102309 від 29.11.1995 р. 51700 кг і № 34102310 від 29.11.1995 р. 61500 кг. соєвого шроту. Виходячи з умов п. 2.1 Договору загальна вартість поставленого відповідачу шроту склала 62 500,00 дол. США. Згідно з п. 3.1 Договору відповідач зобов’язався у строк до 15.10.1995 р. здійснити попередню оплату та перерахувати позивачу грошові кошти в сумі 20,00 дол. США за кожну тону соєвого шроту, що підлягає поставці, тобто 5 000,00 дол. США за 250 тон. Також відповідач зобов’язався оплатити власним коштом витрати позивача по розвантаженню соєвого шроту в порту, по оплаті митних, інспекційних, експедиційних, банківських, портових витрат, витрат завантаження та розвантаження, доставки шроту відповідачу залізничними вагонами та інші послуги позивача, а решту суми основного платежу, що становить 57 373,33 дол. США, як суму валютного кредиту з нарахованими відсотками за користування цим кредитом, що надані Укрексімбанком позивачу під поставку соєвого шроту. Сплату боргу за поставлений соєвий шрот відповідач мав здійснювати щорічно згідно з додатком до Договору, а саме додатком № 1 до Договору був встановлений графік, а Додатком № 3 до Договору –уточнений графік платежів по погашенню кредиту та відсотків до ньому. Оскільки Додаток № 3 (уточнений графік платежів) до договору погоджений обома сторонами та скріплений печатками, тому розрахунки здійснюються по Додатку № 3. Згідно з Протоколом взаємних розрахунків, який є невід’ємною частиною договору (додаток 2), щодо поставки соєвого шроту та оплати першочергових робіт, сторони визначили витрати по поставці 232,05 тон соєвого шроту та встановили розрахункову загальну вартість 1 тони шроту – 263,85 дол. США при фактичних витратах на весь обсяг поставки в сумі 61 225,48 дол. США. 24.07.1998 р. між сторонами був підписаний Протокол звірки взаємних розрахунків, яким сторони на цю дату встановили переплату позивачеві платежів за уточненим графіком в сумі 57,72 дол. США. Починаючи з серпня 1998 року відповідач припинив сплату на користь позивача передбачених Договором та Уточненими графіком до нього платежів. За період з 2006 року по 2008 рік (в межах строку позовної давності) згідно з уточненим графіком платежів відповідач мав сплатити 22 295,26 дол. США, що в національній валюті становить 169 867,59 грн. (за курсом НБУ 7,619 грн. за 1 дол. США на адату подання позву –18.06.2009 р.). Згідно зі ст., ст. 610 - 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що тягне за собою юридичну відповідальність у вигляді неустойки (штрафу, пені). Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). Разом з тим спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, відповідно до ст. 3 якого розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, діючий в період за який сплачується пеня. Аналогічна норма закріплена ч. 2 ст. 343 ГК України. Отже, штрафні санкції підлягають стягненню з відповідача у вигляді пені за прострочку платежу, розрахованої на підставі норм спеціального законодавства, які регулюють відповідальність платників за порушення грошових зобов’язань, а саме, ч. 6 ст. 231, ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. З Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Вказаними статтями розмір пені, що підлягає стягненню з порушника грошових зобов'язань обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, діючого в період, за який стягується пеня. Отже на заборгованість за 2008 рік в сумі 7 175,49 дол. США (Додаток № 3 до Договору) нараховується пеня, розмір якої дорівнює 6 509,41 грн. за період з 01.01.2009 р. по 01.07.2009 р. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, діюче законодавство факт припинення зобов'язання пов'язує лише з фактом його виконання, проведеним належним чином. якщо зобов’язання виконане неналежним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі передбачені ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити 3 % річних з простроченої суми. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 3 % річних з основної суми боргу –995,16 дол. США, що в національній валюті становить 7 582,12 грн. (за курсом НБУ 7,619 грн. за 1 дол. США на адату подання позву –18.06.2009 р.). Пунктом 4.1 Договору передбачено, що позивач має право припинити дію Договору в односторонньому порядку через 10 днів затримки відповідачем платежів і пені за затримку розрахунку за умовами Договору. Відповідно до ст. 652 ЦК України та ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов 'язань щодо сплати податків і зборів (обов 'язкових платежів) вважається таким, що настав; виконання зобов 'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом. Постановою господарського суду міста Києва від 29.12.2008р. у справі №15/800-6 Позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік. Таким чином Договір підлягає розірванню достроково, а виконання зобов’язань сторонами договору визнанню такими, що настали. З відповідача підлягає стягненню сума неоплаченого шроту, який планувався сплаті згідно уточненого графіку (додатку №3 до договору) в 2009 - 2010 роках, всього на суму 13 582,17 дол. США, що становить 287 441,67 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач проти заявлених вимог заперечив. У наданому на адресу суду відзиві та додаткових обґрунтуваннях до нього зазначив, що будь-які документи та/або копії таких документів, які б підтверджували факт отримання ВАТ “Птахофабрика “Зарічна” від ВНО ПП “Укрптахопром” соєвого шроту та або будь-якого іншого товару у відповідача вістуні. Стосовно наданих позивачем до матеріалів справи квитанцій про приймання вантажу залізницею № 34102307 від 29.11.1995 р.,№ 34102308 від 29.11.1995 р., № 34102309 від 29.11.1995 р. і № 34102310 від 29.11.1995 р. та сповіщень від 30.11.1995 р., як доказів отримання ВАТ “Птахофабрика “Зарічна” соєвого шроту згідно умов Договору № 63-8-191 від 02.10.1995 р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, то відповідач вважає, що ці документи не можуть підтверджувати факт і розмір поставки соєвого шроту відповідно до Договору, оскільки у зазначених квитанціях відсутні будь-які відмітки ВАТ “Птахофабрика “Зарічна” про отримання спірного вантажу. Крім того, зазначені квитанції не містять жодного посилання на Договір № 63-8-191 від 02.10.1995 р. Також позивачем не надано суду належних доказів направлення на адресу відповідача сповіщень від 30.10.1995 р. Окрім того, відповідач вказує на те, що Протокол взаєморозрахунків від 24.07.1998 р. вказує виключно на фінансові взаємовідносини між сторонами та жодним чином не підтверджує, а ні факт поставки, ані розмір поставленого соєвого шроту. Тобто, Протокол взаєморозрахунків від 24.07.1998 р. є виключно фінансовим документом та вказує лише на загальну суму кредиту та на фактично перераховані платежі згідно Договору № 63-8-191 від 02.10.1995 р. Зазначене підтверджується тим, що згідно з умовами Договору № 63-8-191 від 02.10.1995 р. момент поставки соєвого шроту ВНО ПП “Укрптахопром” та зобов’язання ВАТ “Птахофабрика “Зарічна” перерахувати вартість поставки соєвого шроту жодним чином не пов’язані один з одним. Таку позицію відповідач мотивує посиланням на ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктом 3.2 Договору № 63-8-191 від 02.10.1995 р. встановлений інший строк, а саме встановлено графік платежів. Таким чином, відповідач вважає, що Протокол звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 24.07.1998 р. може бути первинним документом, але виключно таким, що підтверджує факт виконання зобов’язань згідно із узгодженим між сторонами графіком платежів і жодним чином не підтверджує факт отримання відповідачем соєвого шроту. Крім того відповідач заперечує, що додаток № 3 до Договору встановлює строк перерахування коштів (сплати вартості товару). На думку відповідача він відображає розмір платежу. А отже, строк виконання зобов’язання сторонами не встановлений , тому згідно з приписами ст..530 ЦК України кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Такої вимоги від кредитора відповідачу не надходило. Тому і відсутні зобов’язання по перерахуванню платежів за договором , а також безпідставними є вимоги щодо нарахування штрафних санкцій . У зв’язку з відсутністю факту істотного порушення умов договору відповідач вважає, що відсутні підстави для його розірвання та стягнення платежів за 2009, 2010рр. З урахуванням зазначеного відповідач просить суд в позові відмовити.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Виробничо Наукове Об’єднання птахівничої промисловості “Укрптахопром” (далі --ВНО ПП «Укрптахопром», позивач у справі) є правонаступником управління птахівничої промисловості Української РСР, створеного Постановою Ради Міністрів №1103 від 21.10.1964р., в подальшому перетвореного зборами уповноважених представників господарств в ВНО «Укрптахопром», що підтверджується п.1.1. Статуту ВНО ПП «Укрптахопром», в редакції зареєстрованій 03.08.1999р. за № 23870.

Постановою господарського суду міста Києва від 29.12.2008 р. по справі № 15/800-б ВНО ПП “Укрптахопром” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

02 жовтня 1995р між позивачем та птахорадгоспом «Зарічний», правонаступником якого відповідно до п.1.2 Статуту є ВАТ «Птахофабрика «Зарічна»(далі –відповідач у справі) було укладено Договір № 63-8-191 на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту Укрексімбанку згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік (далі за текстом –Договір).

За умовами зазначеного договору позивач (за договором Об’єднання) як позичальник валютного кредиту у сумі 25 млн.доларів США, є також виконавцем контракту по поставці на Україну із США 100 тис.тон та відповідальним за своєчасне погашення кредиту згідно з міжурядовою програмою на 1995рік.

Згідно з п.2.1. Договору Підприємство ( відповідач у справі) доручає, а Об’єднання зобов’язується поставити соєвий шрот у кількості 250 тон по ціні 250 доларів США за одну тонну. Загальна вартість поставки складає 62500дол.США.

Пунктом 2.3 визначено, що поставка здійснюється залізничними вагонами типу «хопер»на умовах франко-станція Підприємства або іншими критими вагонами на станцію Гуляйполе Придніпровської залізниці.

На виконання зазначених умов договору позивач виконав перед відповідачем свої зобов’язання щодо поставки шроту, про що свідчить квитанції про прийняття вантажу залізницею , а саме:

n           № 34102307 від29.11.1995р. 61700 кг соєвого шроту,

n          № 34102308 від 29.11.1995 р. 57150 кг соєвого шроту,

n          № 34102309 від 29.11.1995 р. 51700 кг соєвого шроту,

n          № 34102310 від 29.11.1995 р. 61500 кг соєвого шроту.

Всього маса поставленого відповідачу шроту склала 232,05тон.

Відповідно до п. 5.3 Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань за договором.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії часі.

Тому, положення Законів повинні застосовуватись з урахуванням дії Закону в часі за принципом пріоритету норми, яка прийнята пізніше, при цьому до правовідносин має застосовуватись саме та редакція Закону, що діяла на момент спірних правовідносин.

Так, відповідно до ст.245 ЦК УРСР від 18.07.1963р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) за договором поставки організація –поставщик зобов’язується передати у певні строки або строк організації –покупцеві (замовникові) у власність (оперативне управління) певну продукцію згідно з обов’язковим для обох сторін актом розподілу продукції, організація покупець зобов’язується прийняти та оплатити її за встановленими цінами. Договором поставки є також договір , що укладається між організаціями на власний розсуд, за яким поставщик зобов’язується передати покупцеві продукцію, що не розподіляється в плановому порядку, в строк, який не збігається з моментом укладення договору.

Згідно зі ст.128 вказаного Кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не встановлено Законом або договором. При цьому встановлено, що передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов’язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Відповідно до п.38 Статуту залізничних доріг СРСР , затвердженого Постановою ради Міністрів СРСР від 06.04.1964 № 270, який діяв на момент поставки соєвого шроту, в посвідчення приймання вантажу для перевезення станція видає вантажовідправнику вантажну квитанцію .

Пунктом 38 цього Статуту , за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов’язана доставити довірений їй вантажовідправником вантаж до станції призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі .

При цьому вказаним нормативним документом не передбачено жодних відміток вантажоотримувача на квитанціях у прийомі вантажу до перевезення.

Згідно з п.64 Статуту вантажоотримувач при отриманні вантажу розписується в дорожніх відомостях.

Пунктом 148 Статуту відповідальність за збереження вантажу з моменту його приймання до перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу покладається на залізницю.

Отже, суд вважає, що позивач є таким, що виконав свої зобов’язання за договором поставки з моменту передачі вантажу до перевезення залізниці.

Відповідач заперечив факт отримання соєвого шроту за спірним договором.

При цьому, суд вважає зазначені заперечення необґрунтованими виходячи з вищенаведеного, а також з наступного.

Відповідно до Статуту залізничних доріг СРСР та Правил оформлення накладної та комплекту провізних документів , затверджених Міністерством шляхів сполучень СРСР від 22.06.1973р. до комплекту провізних документів за формою ГУ -29- О входять:

n          накладна на перевезення вантажів , аркуш 1,

n          дорожня відомість на перевезення вантажу, аркуш 2,

n          корінець дорожньої відомості на перевезення вантажу,аркуш 3,

n          квитанція в прийманні вантажу ,аркуш 4.

Всі аркуші комплекту оформлюються під копіровий папір одноразово, кожний аркуш має конкретне цільове призначення для учасників перевезення вантажу. Аркуш 1 залишається у вантажовідправника, аркуш 2 -- на станції призначення, аркуш 3 –на станції відправлення, аркуш 4—залишається у вантажовідправника.

          Отже, у вантажовідправника залишається єдиний документ, що підтверджує передачу вантажу отримувачу—квитанція в прийманні вантажу залізницею,тому позивач належними та допустимими доказами довів факт виконання свого обов’язку щодо поставки за договором.

          Посилання відповідача про те, що у нього не зберіглися ніякі документи щодо отримання соєвого шроту, суд оцінює як небажання виконувати свої зобов’язання по розрахункам, оскільки спірний договір є діючим, розрахунки за ним повинні відбуватись по 2010 рік включно, а отже протягом його дії повинні зберігатись і усі документальні докази, що стосуються цього договору.

          Разом з цим , матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково виконував свої зобов’язання по сплаті платежів згідно графіком, що є додатком до спірного договору, про що також свідчить протокол взаєморозрахунків від 24.07.1998р. Проте, жодного письмового доказу за весь час з 1995р. до цього часу (листа, претензії, тощо) про неотримання соєвого шроту відповідачем не надано.

Заперечення відповідача про те, що позивачем не надано доказів про сплату платежів за перевезення вантажу залізниці, суд вважає безпідставними, оскільки Статут залізничних доріг не ставить в залежність сплату зазначених платежів та прийняття вантажу до перевезення. При цьому статут передбачає, що сплачуються платежі при здачі вантажу, а у разі несплати вантаж може бути затримано до їх сплати. Матеріали справи не містять доказів як б свідчили про затримку вантажу, а саме соєвого шроту, чи його повернення вантажовідправнику.

Отже, факт поставки соєвого шроту за спірним договором відповідачу суд вважає доведеним матеріалами справи.

Згідно з п. 3.2 Договору відповідач зобов’язався повернути вартість одержаного шроту з процентами за користування кредитом на протязі 15 років згідно з додатком 1 до договору .

Зазначений додаток №1 є графіком по погашенню кредиту та відсотків до спірного договору, підписаний та скріплений печатками сторін у справі. Ним узгоджений фактичний обсяг поставки, а також платежі , що підлягають сплаті за кредит та проценти у кожному році.

Додатком № 3 до Договору –уточнений графік платежів по погашенню кредиту та відсотків до ньому було уточнено фактичний обсяг поставки -- 232,05 тон та загальну суму кредиту, що склала 57373,33 дол США, а також уточнені платежі по кредиту, відсоткам та платежам банку за обслуговування, що підлягали сплаті щорічно.

Таким чином, суд вважає, що строки розрахунку в спірному договорі визначені роками, що відповідає цивільному законодавству.

Відповідно до ст.254 ЦК України (що діє на час розгляду справи та стягнення заборгованості) строк, що визначений роками спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Отже, відповідач протягом кожного року, визначеного у графіку платежів мав право здійснювати встановлені проплати, однак у останній місяць та число кожного року , строк вважається таким , що настав.

Тому, заперечення відповідача щодо невизначеності строків розрахунків за Договором, суд вважає такими , що спростовуються вищенаведеним.

Відповідач не довів виконання свого обов’язку по оплаті поставленого товару належним чином, у повному обсязі та у визначений договором строк.

Оскільки правовідносини сторін щодо розрахунків між сторонами тривають, то до них слід застосовувати правові норми Цивільного кодексу України.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити вартість отриманого товару та процентів за користування кредитом не припинено.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України однією з підстав виконання цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк.

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання і не здійснив оплату товару у встановлений в Договорі термін, то позивач вправі вимагати оплати товару після спливу терміну платежу, визначеного Договором.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення платежів по кредиту за одержаний в 1995р. відповідачем шрот , в тому числі основний борг, відсотки по кредиту та платежі банку за обслуговування кредиту, згідно з уточненим графіком до договору (додаток 3) за період 2006 по 2008 рік включно ( в межах строку позовної давності) на загальну суму 22 295,26 дол.США, що в національній валюті по курсу НБУ 7,619грн за 1дол. США (на дату подання позову) становить 169867,59грн.

Розрахунок позивачем виконаний вірно.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 169867,59 грн. заборгованості з платежів по Договору за 2006 по 2008р.включно пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 4.2 Договору, який передбачає, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлені Договором терміни відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення від суми несплаченої заборгованості.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що розмір пені за порушення грошового зобов’язання розраховується з суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Аналогічні приписи містить ч. 2 ст. 343 ГК України, якою передбачається, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, виходячи з приписів наведених норм законодавства, розмір мені, що підлягає стягненню с порушника грошових зобов’язань обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ, діючою в період, за який стягується пеня.

Сума пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань на заборгованість за 2008 рік ( в межах строку позовної давності) в сумі 7 175,49 дол. США (Додаток № 3 до Договору) згідно розрахунку позивача становить 6 509,41 грн. за період з 01.01.2009 р. по 01.07.2009 р. Розрахунок пені позивачем здійснено наступним чином:

На заборгованість за 2008 рік –7 175,49 дол. США (за курсом НБУ 7,64 грн. за 1 дол. США /на дату нарахування пені 01.07.2009 р./ становить 54 820,74 грн.) нараховується пеня:

54 820,74 грн. х 165 (період прострочки з 01.01.2009 р. по 14.06.2009 р.) х 24 % (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 5 974,68 грн.

54 820,74 грн. х 17 (період прострочки з 15.06.2009 р. по 01.07.2009 р.) х 22 % (подвійна облікова ставка НБУ) : 100 : 365 = 561,73 грн.

Враховуючи наведені розрахунки, пеня за 6 місяців (за період з 01.01.2009 р. по 01.07.2009 р.), яка підлягає стягненню з відповідача, складає 6 509,41 грн. ( 5 947,68 грн. + 561,73 грн.).

Розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим.

Таким чином, оскільки судом встановлений факт не здійснення відповідачем розрахунків у встановлені договором строки вимога позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за Договором в сумі 6 509,41 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Сума 3 % річних процентів з основної суми боргу –996,16 дол. США, що в національній валюті за курсом НБУ на 18.06.2009 р. (дату подання позову) 7,619 грн. за 1 дол. США, за розрахунком позивача становить 7 582,12 грн., а саме:

- стосовно платежу за 2006 рік сумі 7 688,02 дол. США за період з 01.01.2007 р. по 18.06.2009 р. –7 688,02 дол. США х 900 днів х 3 % : 365 = 568,70 дол. США.;

- стосовно платежу за 2007 рік сумі 7 431,75 дол. США за період з 01.01.2008 р. по 18.06.2009 р. –7 431,75 дол. США х 535 днів х 3 % : 365 = 326,79 дол. США.;

- стосовно платежу за 2008 рік сумі 7 175,49 дол. США за період з 01.01.2009 р. по 18.06.2009 р. –7 175,49 дол. США х 169 днів х 3 % : 365 = 99,67 дол. США.

Всього, 587,70 дол. США + 326,79 дол. США + 99,67 дол. США = 995,16 дол. США, що в національній валюті за курсом НБУ на 18.06.2009 р. (дату подання позову) 7,619 грн. за 1 дол. США, за розрахунком позивача, становить 7 582,12 грн.

Наведений розрахунок 3 % річних судом перевірений та визнаний обґрунтованим.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 7 582,12 грн. річних процентів заявлена позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень п. 4.1 Договору сторони визначили, що позивач має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку через 10 днів затримки відповідачем платежів і пені за затримку розрахунку за умовами Договору.

Матеріалами справи факт прострочення відповідачем виконання зобов’язання за умовами Договору в частині здійснення оплати товару у встановлений в Договорі термін доведений.

Вимогу про дострокове розрівняння договору № 63-8-191 від 02.10.1995 р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, позивач обґрунтовує посиланням на п. 4.1 Договору та ст. 651 ЦК України.

За таких обставин, суд вважає, що вимога про дострокове розірвання договору № 63-8-191 від 02.10.1995 р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік є доведеною, обґрунтованою, заснованою на законні та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Постановою господарського суду міста Києва від 29.12.2008р. у справі № 15/800-6 позивача у справі № 4/270д/09 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на один рік.

Таким чином, в силу наведеної норми Закону, виконання зобов’язань сторонами Договору підлягає визнанню такими, що настали.

Отже, з відповідача підлягає стягненню сума неоплаченого шроту, який планувався сплаті згідно уточненого графіку (додатку № 3 до Договору) в 2009 –2010 роках на загальну суму 13 585,17 дол. США, що в національній валюті за курсом НБУ на 18.06.2009 р. (дату подання позову) 7,619 грн. за 1 дол. США, за розрахунком позивача, становить 103 482,55 грн. (за 2009 рік 6 919,22 дол. США + за 2010 рік 6 662,95 дол. США = 13 582, 17 дол. США).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, в обґрунтування наданих ним заперечень, суд визнав хибними та необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про дострокове розірвання договору № 63-8-191 від 02.10.1995 р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, укладеного між сторонами у справі, стягнення з ВАТ “Птахофабрика “Зарічна” 169 867,59 грн. основного боргу згідно з графіком платежів з 2006 року по 2008 рік, 103 482,55 грн. заборгованості за неоплачений шрот за 2009—2010рр., 6 509,41 грн. пені та 7 582,12 грн. річних відсотків документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини, в межах зменшених позивачем позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 33, 44, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати Договір № 63-8-191 від 02.10.1995 р. на поставку соєвих шротів і повернення валютного кредиту згідно з міжурядовою програмою ПЛ-480 на 1995 рік, який укладений між Виробничо-науковим об’єднанням птахівничої промисловості “Укрптахопром”, м. Київ та Відкритим акціонерним товариством “Птахофабрика “Зарічна”, м. Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Зарічна”, (70200, м. Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області, вул. Донецька, 33, код ЄДРПОУ 03572808) на користь Виробничо-наукового об’єднання птахівничої промисловості “Укрптахопром”, (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, код ЄДРПОУ 00858792) 273 350 грн. 14 коп. основного боргу, 6 509 грн. 41 коп. пені, 7 582 грн. 12 коп. річних відсотків та 3 258 грн. 50 коп. судових витрат.

Видати наказ.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко