Рішення № 7421716, 09.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.09 Справа № 28/399/09

Суддя

За позовом : Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Орджонікідзевськорго району, м.Запоріжжя

До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Сікора І.В. представник на підставі довіреності №5156/27-19 від 11.09.2008р.

від відповідача: не зявився

Заявлені вимоги про стягнення з ПП ОСОБА_1 1074грн.41коп. основного боргу на підставі договору №201821 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2007р., 123грн.20коп. пені, 20,64грн. 3% річних та 17грн.02коп. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 18.11.2009р. порушено провадження у справі № 28/399/09, судове засідання призначено на 09.12.2009р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 09.12.2009р. заявив клопотання про уточнення позовних вимог в звязку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 1074грн.41коп. Просить суд стягнути з ПП ОСОБА_1 пеню у розмірі 123грн.20коп, 20грн.64коп. 3% річних та 17грн.02коп. інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору. В частині стягнення основного боргу у розмірі 1074грн.41коп. просить провадження у справі припинити.

Клопотання заявлено у відповідності до ст. 22 ГПК України, прийнято судом до розгляду.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті. На підставі чого у відповідності до ст.85 ГПК України представнику позивача за його згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За слухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив:

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать надані до суду документи, 01.03.2007р. між Концерном «МТМ»в особі філії Концерну «МТМ»Орджонікідзевського району та ПП ОСОБА_1 був укладений договір №201821 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на приміщення, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, пр.Маяковського, 18.

На виконання умов договору позивачем були надані послуги щодо постачання теплової енергії за період з січня 2009р. по березень 2009р. на загальну суму 1.074грн.41коп.

Підставою для звернення Концерну «МТМ»в особі Філії Концерну «МТМ»Орджонікідзевського району стало невиконання ПП ОСОБА_1 зобовязань щодо оплати наданих послуг з теплопостачання.

Заслухавши представника позивача, оцінивши надані документи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Згідно з ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обовязку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст.ст. 12,13,14,20 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як було зазначено вище, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на неналежне виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №201821 від 01.03.2007р., внаслідок чого за ПП ОСОБА_1 утворилась заборгованість за період з січня 2009р. по березень 2009р. у розмірі 1074грн.41коп.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами 17 листопада 2009р., про що свідчить вх.№8240/09-05.

Разом з тим, в судовому засіданні 09.12.2009р. суду були надані докази, які залучені до матеріалів справи погашення відповідачем заборгованості в розмірі 1074грн.41коп. 09.11.2009р.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача до суду (16.11.2009р.) заборгованість ПП ОСОБА_1 щодо виконання умов договору №201821 від 01.03.2007р. не існувала.

Приписами ст.33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В той же час, позивач доказів порушення його прав та законних інтересів діями (бездіяльністю) ПП ОСОБА_1 суду не надав.

За таких обставин, враховуючи, що на момент звернення позивача до суду між сторонами не існувало предмету спору, заявлені позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Стосовно клопотання позивача про припинення провадження у справі внаслідок погашення відповідачем заборгованості, слід зазначити, що провадження у справі припиняється у відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у звязку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Між тим, як зазначалось вище, на момент звернення позивача до суду між сторонами (учасниками правовідносин) спору щодо виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №201821 від 01.03.2007р. не існувало, тому у суда підстав для припинення провадження у справі не виникло.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення сплати заборгованості за надані послуги з теплопостачання у розмірі 123грн.20коп.

На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до умов п.7.2.8 договору, у разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленому у пункті 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до розрахунку позивача до стягнення пред'явлена сума пені за період прострочення з 21.02.2009р. по 20.10.2009р. у розмірі 123грн.20коп.

Дана вимога заявлена позивачем обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Також за порушення виконання грошового зобовязання позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 20грн.64коп. 3% річних та 17грн.02коп. інфляційних втрат.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Інший розмір відсотків договором не встановлений.

Відповідно до розрахунку позивача сума річних за період прострочення з 21.02.2009р. по 10.11.2009р. складає 20грн.64коп. та інфляційних втрат у розмірі 17грн.02коп.

Факт прострочення матеріалами справи доведений.

Враховуючи, що наданий розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75,ст.ст.82-85 ГПК України, ст.526,611,625 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

Заявлені позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у АБ «Металург», МФО 313582, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерн «Міські теплові мережі»Орджонікідзевського району (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський,137; 69057, м.Запоріжжя, вул.Адм.Нахімова, 4, р/р 26004045320001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 123(сто двадцять три)грн.20коп. пені, 20(двадцять)грн.60коп. 3% річних, 17(сімнадцять)грн.02коп. інфляційних втрат, 13(тринадцять)грн.28коп. державного мита та 30(тридцять)грн.73коп. витрати на інформаційно технічне забезпечення.

Видати наказ.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 10 грудня 2009р.