Постанова № 7421600, 14.12.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 6202/09/1470

м. Миколаїв

14:36

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автомаг-плюс»

(вул. Потьомкінська, 41/3, м. Миколаїв, 54030)

до відповідача 1

до відповідача 2Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

(вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030)

Державна податкова адміністрація у Миколаївської області

(вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009) за участю представників: від позивача: Морозова Т.Б.

від відповідача 1: Марченко О.О.

від відповідача 2: не з’явився про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування рішень відповідача 1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 3586 гривень за порушення використання торгового патенту, не зберігання контрольних стрічок за останні три робочі дні, неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку. Свої позовні вимоги, позивач обґрунтував наступним чином:

- працівники податкової адміністрації безпідставно зазначили в акті перевірки, про відсутність торгового патенту, оскільки він розташований на робочому столі біля реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО), що не суперечить вимогам законодавства. Крім того, в самому акті перевірки мається суперечка, оскільки податківці зазначають, що патент відсутній взагалі, разом з тим, зазначають його номер та дату видачі.

- працівники податкової адміністрації безпідставно зазначили в акті перевірки, про відсутність контрольних стрічок в книзі реєстрації розрахункових операцій (далі - КОРО), зазначені стрічки в книзі є;

- діючим законодавством не передбачено порядку ведення обліку товарів за місцем зберігання та/або реалізації, а тому підприємство не може нести за це відповідальність. Крім того, первинні документи на товар зазначений в опису у підприємства є.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення:

- оскільки в акті перевірки зазначено, що патент відсутній, то на час перевірки його не було в торговому приміщенні;

- оскільки в акті перевірки зазначено, що контрольні стрічки відсутні, то на час перевірки їх не було в КОРО;

- обов’язок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації передбачений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виключень для позивача Закон не передбачає.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази, свідчення свідків) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомаг плюс»зареєстровано в якості суб’єкта підприємницької діяльності 25.04.07 державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради (арк.спр.12).

Окрім іншого, ТОВ «Автомаг плюс»здійснює продаж запасних частин для автомобілів в магазині за адресою вул. Потьомкінська, 41/3 м. Миколаїв. За цією ж адресою знаходиться бухгалтерія підприємства.

14.10.09 працівниками ДПА у Миколаївській області, відповідно до плану на жовтень 2009 року (арк.спр.57), здійснено перевірки автомагазину позивача на предмет дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За наслідками перевірки було складено акт №1148/14/00/23/35106233 щодо перевірки автомагазину (арк.спр.18).

Податковими інспекторами зафіксовані наступні правопорушення: 1) порушення використання торгового патенту, 2) не зберігання контрольних стрічок за останні три робочі дні, 3) неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку на суму 1503 гривень(арк.спр.19).

На підставі цього 28.10.09 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийнято рішення №000031222350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Автомаг плюс»на суму 3516 гривень, та рішення №0031232350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 70 гривень (арк.спр.21).

Щодо конкретних правопорушень суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.

1. Відповідно до п.1 ст.7 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(далі - Закон №98) торговий патент повинен бути розміщений на фронтальній вітрині магазину, а в разі її відсутності - біля касового апарату.

Як пояснив представник позивача, в автомагазині відсутня вітрина тому торговий патент був розташований під склом на робочому столі біля РРО.

В пункті 2.2.14 перевіряючи зазначають висновки, які суперечать один одному, перше про те, що «торговий патент не знаходиться на видному та доступному для огляду місці», а після цього вказують, що «торговий патент відсутній при перевірці».

При цьому, в пункті 2.2.1 Акту, перевіряючи зазначають номер, дату видачу, строк дії торгового патенту позивача, а також суму сплачену ним за нього. Вказані в п.2.2.1 реквізити торгового патенту повністю відповідають торговому патенту позивача (арк.спр.61)

Зазначена обставина дає суду підстави вважати, що торговий патент все ж таки був в автомагазині під час перевірки, в іншому випадку, перевіряючи не знали би його реквізитів та не зазначили би їх в Акті.

Щодо порушення позивачем порядку використання торгового патенту, то суд вважає цей факт відповідачем не доведеним. У будь-якому випадку з інформації зазначеної в Акті перевірки неможливо зрозуміти де був розташований торговий патент, та чому саме податківці дійшли висновку, що таке його розташування не відповідає вимогам ст.7 Закону №98.

Притягнення до юридичної відповідальності не може ґрунтуватися на припущеннях, тому суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, а рішення відповідача про застосування штрафних санкцій протиправним.

2. Відповідно до п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Позивача притягнуто до відповідальності за незабезпечення зберігання контрольних стрічок за останні три робочі дні. Враховуючи, що перевірка проводилася 14.10.09, найвірогідніше, що податківці мали на увазі контрольні стрічки за 11.10.09, 12.10.09 та 13.10.09.

В судовому засіданні судом оглянуто Книгу обліку розрахункових операцій №1403003474р/2 від 01.02.08, та встановлено, що контрольні стрічки за 11.10.09, 12.10.09 та 13.10.09 підклеєні на 57 аркуші (арк.спр.64-67). При цьому, контрольні стрічки розташовані за належним ним місцем у хронологічному порядку, між стрічками за 10.10.09 та 14.10.09, слідів виправлень або переклеювань візуально не знайдено, а фіскальний режим роботи РРО не дає можливості роздрукування фіскальних документів «заднім числом».

Окрім цього, представник позивача зазначив, що перевіряючи взагалі не досліджували КОРО, оскільки вона була заперта у металевому шафі, а податківці не виявили бажання зачекати повернення бухгалтера.

Зазначений аргумент позивача підтверджується самим Актом від 14.10.09, де в пункті 2.2.12 зазначено «КОРО відсутня при перевірці».

За таких обставин, коли працівники податкової адміністрації навіть не досліджували КОРО, не перевіряли наявні в ній контрольні стрічки, незрозуміло виглядають їх висновки про відсутність контрольних стрічок за останні три дня.

Суд вважає, що і в цій частині позов необхідно задовольнити, а рішення відповідача визнати протиправним та скасувати.

3. Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Аналогічним чином сформульована диспозиція ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

          За таких обставин, на думку суду, обов’язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Відповідно до ст.6 Закону, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»(всього 34 накази за різними позиціями обліку).

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений.

Разом з тим, нормативна визначеність необхідного обсягу та асортименту документів обліку на товар, що реалізується, який повинен бути на місці реалізації, є обов’язковою умовою для притягнення до юридичної відповідальності за ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Натомність, у зазначеному випадку податківці визначали порушення ведення обліку товарів позивачем лише за власним суб’єктивним критерієм, а також «Алгоритмом проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари», який затверджений наказом ДПА України №184 від 09.04.09.

Зазначений Алгоритм в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому для платника податків не є обов’язковим.

Вимоги податківців про надання на місці реалізації товарних накладних на товар, що реалізується, не тільки не ґрунтуються на законодавстві, а взагалі позбавленні будь-якого логічного сенсу. Сама по собі товарна накладна не є документом суворої звітності, складається у довільній формі, не передбачає якоїсь особливої процедури реєстрації та її справжність не може бути перевірена лише на місці реалізації товару.

Дослідити справжність товарних накладних, а також факт обліку товарів, що реалізуються, можливо лише перевіривши документи синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерську звітність підприємства, дослідивши Головну книгу підприємства.

Без дослідження цього та відсутності передбаченого законодавством порядку обліку за місцем реалізації товару, дійти висновку про порушення підприємством вимог п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» неможливо.

В судовому засіданні представник позивача надав суду копії первинних документів (арк.спр.23) на товар, який зазначений в описі.

          Тобто, на зазначений у Акті перевірки товар у позивача маються накладні.

          Те, що податківці не дослідили ці документи та не врахували їх під час формування своїх висновків, пояснюється в першу чергу поверховістю перевірки, її неповнотою та стрімким характером її проведення.

          Фактично податківці обмежилися лише перевіркою торгового залу автомагазину позивача. Зазначена перевірка тривала всього 1 годину 10 хвилин (арк.спр.18-19). Безпосередньо бухгалтерський облік підприємства податківці не проводили. Хоча, відповідно до направлень на перевірку, в них для цього було достатньо часу –«термін перевірки 4 дні»(арк.спр.16-17).

До речі, такої ж позиції раніше дотримувалися і ДПА України в своєму листі від 21.02.02 №3187/7/23-3117 (арк.спр.136). Зміна позиції ДПА України в 2009 році (арк.спр.137) не пов’язана зі зміною законодавства чи судової практики. Суд вважає, що лише кон’юнктурною необхідністю наповнення бюджету не можливо виправдати застосування необґрунтованих штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а рішення відповідача №000031222350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Автомаг плюс»на суму 3516 гривень, та рішення №0031232350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 70 гривень, - скасуванню.

Позов поданий до адміністративного суду у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.

Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень покласти на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 28.10.09 №0031222350 та №0031232350.

3. Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

4. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 18.12.09

Суддя В.В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частини)

14 грудня 2009р.                                                             Справа № 2а –6202/09/1470

м. Миколаїв

14:36

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря Заварухіної Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автомаг-плюс»

(вул. Потьомкінська, 41/3, м. Миколаїв, 54030)

до відповідача 1

до відповідача 2Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

(вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030)

Державна податкова адміністрація у Миколаївської області

(вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009) за участю представників: від позивача: Морозова Т.Б.

від відповідача 1: Марченко О.О.

від відповідача 2: не з’явився про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, - П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 28.10.09 №0031222350 та №0031232350.

3. Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

4. Роз’яснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                     В.В. Біоносенко