Ухвала суду № 74212688, 24.05.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/4904/18

Провадження № 11-сс/782/131/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

Колегія суддів апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Чорнобривко Ю.В.,

суддів Чобур О.В., Юрченко А.В.,

за участю секретаря Данько Л.С.,

прокурора Немитих М.І.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду у м.Сєвєродонецьк Луганської області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 7 травня 2018 року,

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП в Луганській області ОСОБА_3, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_4 та продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 5 липня 2018 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, який не працює, не одружений, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України

.

ОСОБА_2 оголошено підозру в тому, що він в період із січня по 15 березня 2018 року за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 незаконно виготовляли з метою збуту у приміщенні квартири №АДРЕСА_1 психотропну речовину, яка містить амфетамін, і яку в подальшому вони з метою незаконного збуту зберігали за місцем свого мешкання та при собі.

На протязі зазначеного періоду часу ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 незаконно збував психотропну речовину, яка містить амфетамін, особі, стосовно якої застосовані заходи безпеки, під псевдонімом ОСОБА_7, а саме 9 і 20 лютого, 5 і 14 березня 2018 року, за що кожного разу співучасники отримували від ОСОБА_7 гроші в сумах 2500, 7500, 7500 та 20000 гривень відповідно.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, який на момент продовження строку тримання під вартою не зменшився, необхідність проведення ряду слідчих дій, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою, визнати затримання ОСОБА_2 незаконним та визнати порушеними гарантовані права ОСОБА_2, закріплені ст. ст. 5, 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про те, що слідчий суддя не виконала покладені на неї функції з судового контролю за дотриманням прав затриманих осіб, додає про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень. Ризик переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та суду стороною обвинувачення не доведений. Також адвокат вказує, що висновки суду про відсутність міцних соціальних зв’язків є невірним, що підозрюваний проживає довгий час за однією адресою разом з ОСОБА_8 без реєстрації шлюбу і яка перебуває у стані вагітності. Крім того, слідчим суддею формально розглянуто питання можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судова колегія погоджується з висновками слідчого судді про наявність законних підстав для затримання ОСОБА_2 через те, що як видно з повідомлення про підозру, він підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, під час проведення обшуку за його місцем проживання було вилучено наркотичні засоби, а свідок ОСОБА_7 повідомив слідчому про неодноразове придбання у підозрюваного психотропної речовини.

За таких обставин, колегія суддів переконана, що 15 березня 2018 року уповноважена службова особа мала право без ухвали слідчого судді затримати ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні злочинів, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції в Луганській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12017130240002528, відомості про яке 29 листопада 2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, ч.2, 3 ст. 307, ч.ч.1, 3 ст. 311, ч.1 ст. 313 КК України.

15 березня 2018 року ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України та в цей же день його повідомлено про підозру про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.

16 березня 2018 року Лисичанським міським судом Луганської області щодо підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 14 травня 2018 року включно.

Строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено заступником прокурора Луганської області до чотирьох місяців, тобто до 15 липня 2018 року.

7 травня 2018 слідчим суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 продовжено до 5 липня 2018 року.

Під час розгляду клопотання про продовження щодо ОСОБА_2 строку тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з оскаржуваної ухвали та журналу судового засідання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Посилання апелянта на відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Такі дані містяться зокрема у рапортах співробітників УПН ГУНП в Луганській області, протоколах допиту свідків, протоколах оглядів, обшуків, у висновках експертів.

Враховуючи надані стороною обвинувачення факти та обставини на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Враховуючи наведене, твердження захисника про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів вважає непереконливим, оскільки, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку слідчого судді про існування ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу.

З урахуванням наведеного, доводи захисника про недоведеність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах судового провадження.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Твердження захисника стосовно того, що підозрюваний проживає довгий час за однією адресою разом з ОСОБА_8, яка знаходиться у стані вагітності, не спростовують висновок суду про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою.

Доводи апелянта щодо непомірного розміру альтернативного запобіжного заходу не підтверджуються наданими доказами, які в силу ч. 5 ст. 132 КПК України мали бути надані стороною захисту під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу, з огляду на це, у колегії суддів немає підстав для висновку про застосування застави у завідомо непомірному розмірі. Саме такий розмір застави, на переконання колегії суддів, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків.

Посилання автора апеляційної скарги на необґрунтованість клопотання слідчого, слід визнати непереконливими, у урахуванням змісту клопотання та його відповідності вимогам ст.ст. 183, 199 КПК України.

З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги захисника щодо відсутності підстав для продовження запобіжного заходу, є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, а зазначені в апеляційній скарзі підстави, в яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 7 травня 2018 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУНП в Луганській області ОСОБА_3, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_4 та продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 5 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю.В.ОСОБА_9ОСОБА_10Юрченко