Постанова № 7420613, 24.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-17662/09/0570

час прийняття постанови: 15-50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Оптторг», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька

про скасування рішення та податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: Затворницького А.М. – за дов. від 26.10.2009р.

від відповідача: Сірого А.М. – за дов. від 11.02.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Оптторг» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 листопада 2008 року № 0001732302 та податкового повідомлення-рішення № 0006531700/0, скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2008 року № 0000142303/0 (з урахуванням зміни позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій та донарахування податку на прибуток з огляду на наявність підтверджуючих первинних документів, що спростовують виявлені відповідачем порушення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

З 15 вересня по 24 жовтня 2008 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2005 року по 30 червня 2008 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 31 жовтня 2008 року № 2758/23-2/21949903 (надалі – акт перевірки).

За висновками акту перевірки відповідачем 12 листопада 2008 року прийняті спірні рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон України № 2181) та абзацом 6 частини 1 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95:

№ 0001732302, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6482 грн. 05 коп., позивач оскаржує дане рішення частково в сумі 6398 грн. 05 коп.;

податкове повідомлення-рішення № 0006531700/0, яким визначене податкове зобов’язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 972 грн. 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1944 грн. 62 коп., у загальній сумі 2916 грн. 93 коп.; позивач оскаржує дане рішення частково за основним платежем в сумі 959 грн. 71 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1919 грн. 42 коп., у загальній сумі 2879 грн. 13 коп.;

податкове повідомлення-рішення № 0000142303/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 4235 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2118 грн., за загальною сумою 6353 грн.; оскаржується позивачем повністю.

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем у спірному рішенні № 0001732302, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6482 грн. 05 коп., визначений пункти 3.1, 3.2 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320), (надалі – Положення № 637).

Як вбачається з акту (35-37 арк. акту), під час перевірки дотримання порядку видачі готівкових коштів під звіт і звітів за її використання відповідачем встановлено порушення позивачем пунктів 3.1, 3.2 глави 3 Положення № 637, тобто проведення розрахунків за готівку без надання одержувачем коштів платіжних документів (касових чеків, розрахункових квитанцій чи інших), що підтверджували б сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 6482 грн. 05 коп., а саме авансові звіти від 1 липня 2005 року № 2 на суму 21 грн., від 5 вересня 2005 року № 4 на суму 63 грн., від 10 січня 2006 року № 9 на суму 1700 грн., від 7 лютого 2006 року № 16 на суму 1700 грн., від 7 березня 2006 року № 12 на суму 1700 грн., від 31 березня 2006 року № 61 на суму 1039 грн. 55 коп., від 30 жовтня 2006 року № 68 на суму 150 грн., від 18 червня 2007 року № 41 на суму 10 грн. 50 коп., від 6 листопада 2007 року № 11 на суму 50 грн., від 9 листопада 2007 року № 23 на суму 48 грн.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 глави 3 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Абзацом 6 частини 1 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Під час судового розгляду справи позивачем суду були надані оригінали вищенаведених авансових звітів та розрахункових документів, які посвідчують факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів, копії яких були долучені до матеріалів справи, крім розрахункових документів до авансових звітів від 1 липня 2005 року № 2 на суму 21 грн., від 5 вересня 2005 року № 4 на суму 63 грн., однак в цій частині спірне рішення про застосування санкції не оскаржується позивачем.

Надані позивачем первинні документи спростовують висновки податкового органу (відповідача) про порушення позивачем пунктів 3.1, 3.2 глави 3 Положення № 637.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що дані первинні документи не були надані позивачем під час перевірки з огляду на те, що відповідач не надав суду доказів ненадання даних документів позивачем і додаткового витребування їх відповідачем під час перевірки. Крім цього, вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що головним є наявність факту вчинення порушення позивачем, за яким є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Правовою підставою визначення податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням № 0006531700/0 за основним платежем в сумі 972 грн. 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1944 грн. 62 коп., у загальній сумі 2916 грн. 93 коп., наведені норми підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV (надалі - Закон № 889) та пунктів 3.1, 3.2 глави 3 Положення № 637. Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у даному рішенні визначені норми підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, відповідно до якого у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Як вбачається з акту перевірки (30 арк. акту), відповідач встановив, що позивачем не нараховано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб із сум виплат 6482 грн. 05 коп., внаслідок чого сума податку складає 972 грн. 31 коп.

Встановлене відповідачем порушення, яке вплинуло на донарахування податку з доходів фізичних осіб, у повному обсязі випливає із порушення, про яке зазначено вище, а саме проведення розрахунків за готівку без надання одержувачем коштів платіжних документів (касових чеків, розрахункових квитанцій чи інших), що підтверджували б сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 6482 грн. 05 коп., які визначені за тими самими авансовими звітами, наведеними вище. Позивач оскаржує дане рішення частково, за винятком суми до авансових звітів від 1 липня 2005 року № 2 на суму 21 грн., від 5 вересня 2005 року № 4 на суму 63 грн. (у загальному розмірі 84 грн.). Таким чином, розмір податку з доходів фізичних осіб, який не оскаржується позивачем складає 84 грн. х 15% = 12 грн. 60 коп. та відповідно розмір санкції дорівнює 25 грн. 20 коп. (200%).

Враховуючи, що суд дійшов висновку щодо безпідставності застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням № 0001732302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6398 грн. 05 коп. з підстав викладених вище, визначення податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням № 0006531700/0 за основним платежем 959 грн. 71 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1919 грн. 42 коп., у загальній сумі 2879 грн. 13 коп., є безпідставним за недоведеністю відповідачем факту порушення в частині, що оскаржується.

Правовою підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000142303/0 за основним платежем в сумі 4235 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2118 грн., за загальною сумою 6353 грн. відповідачем визначені норми підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі – Закон № 334). Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій у даному рішення відповідач визначив норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, відповідно до якого у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається з акту перевірки (9-12 арк. акту), відповідачем встановлено два порушення, які вплинули на донарахування податку на прибуток, а саме включення до складу валових витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами, а також віднесення до складу валових витрат витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, які перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлене відповідачем порушення, яке вплинуло на донарахування податку на прибуток за 1 квартал 2006 року в сумі 1535 грн., по першому з вищенаведених порушень, випливає із порушення, про яке зазначено вище, а саме проведення розрахунків за готівку без надання одержувачем коштів платіжних документів (касових чеків, розрахункових квитанцій чи інших), що підтверджували б сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 6482 грн. 05 коп., які визначені за тими самими авансовими звітами, наведеними вище.

Як вбачається з акту перевірки, суми за авансовими звітами від 1 липня 2005 року № 2 на суму 21 грн., від 5 вересня 2005 року № 4 на суму 63 грн., які позивач не підтвердив розрахунковими документами, не вплинули на базу оподаткування з податку на прибуток (10 арк. акту).

Враховуючи, що суд дійшов висновку щодо безпідставності застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням № 0001732302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6398 грн. 05 коп. з підстав викладених вище, визначення податку на прибуток в сумі 1535 грн. та відповідно застосування за ним штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним за недоведеністю відповідачем факту порушення.

Відповідно до підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Підпункт 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334 визначає, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

В акті перевірки відповідач зазначає, що в порушення вищенаведених норм Закону № 334 позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів у 3 кварталі 2007 року в сумі 6400 грн., у 4 кварталі 2007 року в сумі 4398 грн., які перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду – на 1 січня 2007 року, оскільки балансова вартість всіх груп на початок звітного періоду – на 1 січня 2007 року складає 111650 грн., тому 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів за даними перевірки складає 11165 грн., фактично позивачем віднесено до валових витрат 21963 грн., перевищення складає 10798 грн.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205) затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Наказу № 327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства в акті документальної перевірки необхідно, зокрема, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, що є відсутнім в акті перевірки від 31 жовтня 2008 року, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, яким донарахований податок на прибуток за вищенаведене порушення, що стосується поліпшення основних фондів.

Згідно з пунктом 1.3 Наказу № 327 акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Ні з акту перевірки, який має бути носієм доказової інформації, ні з письмових заперечень, ні з пояснень представників відповідача під час судового розгляду не вбачається за можливе встановити на підставі яких первинних документів та за якими господарськими операціями відповідач здійснив вищенаведені висновки, внаслідок чого унеможливлюється визначення кола письмових доказів, які могли б підтвердити чи спростувати висновки податкового органу, внаслідок чого суд дійшов висновку щодо безпідставності донарахування податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2007 року в сумі 1600 грн. та 1100 грн. відповідно.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів факти встановлених порушень та правомірність прийнятих спірних рішень в обсязі, який оскаржувався позивачем, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Оптторг» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12 листопада 2008 року № 0001732302 та податкового повідомлення-рішення № 0006531700/0, скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2008 року № 0000142303/0 задовольнити повністю.

Визнати частково недійсним рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька від 12 листопада 2008 року № 0001732302 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6398 грн. 05 коп.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька від 12 листопада 2008 року № 0006531700/0 в частині визначення податкового зобов’язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 959 грн. 71 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1919 грн. 42 коп., у загальній сумі 2879 грн. 13 коп.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька від 12 листопада 2008 року № 0000142303/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 4235 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2118 грн., за загальною сумою 6353 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Оптторг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 грудня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 29 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.