Рішення № 74174754, 15.05.2018, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/367/17

Провадження № 2/352/75/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого – судді Струтинського Р.Р.

з участю секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.

представників сторін ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про скасування рішення та запису про реєстрацію права власності,-

в с т а н о в и в :

Позивач 28.02.2017р. звернувся в суд з позовом до відповідачів про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27851903 від 18.01.2016р. приватного нотаріуса ОСОБА_4 про державну реєстрацію права власності на домоволодіння, загальною площею 428.2 кв.м, адреса: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Угринів, вулиця Верхня, 3 за ТОВ «Кей-Колект», визнанняи протиправним та скасування запису приватного нотаріуса ОСОБА_4 про право власності №12948229 від 18.01.2016 року про державну реєстрацію права власності на домоволодіння, загальна площа 428.2кв.м, адреса: Івано-Франківська обл., Тисменицький р., с. Угринів, вулиця Верхня, 3 за ТОВ «Кей-Колект» на підставі договір іпотеки, серія та номер: ДО140, виданий 27.04.2006, видавник: приватний нотаріус Тисменицького РНО Івано-Франківської області, ОСОБА_5

Заявлений позов обгрунтовувала тим, що 26.04.2006 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 144/142-06, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 165000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір іпотеки Д0140 від 27.04.2006р., посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_5 Відповідно до умов договору в іпотеку передано житловий будинок в с.Угринів Тисменицького району по вул.Верхня,3. У подальшому АКІБ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» відповідно до договору факторингу від 12.12.2011 р. № 1 та договору відступлення прав вимоги за вищевказаними договорами. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачці стало відомо, що реєстратором прав на нерухоме майно- приватним нотаріусом ОСОБА_4 прийнято рішення № 27851903 від 18.01.2016 р. про державну реєстрацію права власності на даний будинок за ТОВ «Кей-Колект» , в у зв’язку з цим внесено відповідний запис запису про право власності: 12948229 від 18.01.2016 р. Вважає, що вказані рішення та дії вчинені з порушенням норм чинного законодавства України та порушують її права як власника нерухомого майна, право власності на яке протиправно перейшло до відповідача.

Представник позивачки у судовому засіданні позов підтримав та просив його задоволити.

Представник відповідача- ТОВ «Кей-Колект» у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що реєстрація права власності на предмет іпотеки відбулася на підставі застереження, яке міститься у пункті 5.1.2. розділу 5 договору іпотеки, і яке за змістом положень статті 36 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, заявила клопотання про закриття провадження у справі в зв’язку з наявністю ознак адміністративного спору з нотаріусом, як суб’єктом владних повноважень.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - державний реєстратор ОСОБА_7 у судове засідання повторно не з'явилася, письмових заперечень по суті позову не надала, а тому суд вважав за можливе розглянути справу у її відсутність.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Встановлено, що 26.04.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір №144/142-06, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 165000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки Д0140 від 27.04.2006р., посвідчений приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_5 Відповідно до умов договору в іпотеку передано житловий будинок в с. Угринів Тисменицького району по вул.Верхня,3.

У подальшому, АКІБ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект», відповідно до договору факторингу від 12.12.2011 р. № 1 та договору відступлення прав вимоги за вищевказаними договорами. Відтак на підставі вищевказаних договорів у відповідності з положеннями пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України ТОВ «Кей-Колект» набуло прав кредитора у зобов'язаннях, що виникли з вищезазначених договорів.

Судом встановлено, що умови кредитного договору ОСОБА_3 не виконувались, а відтак за умовами пункту 4.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки.

Вказана умова договору кореспондує з положеннями частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору), згідно яких іпотекодержатель (заставодержатель) має право у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки (застави).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частинами першою-третьою статті 37 вищевказаного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Отже в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, який підтверджуватиме відповідний перехід права власності, є або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав, як і порядок проведення такої реєстрації встановлює Кабінет Міністрів України (частини друга, тринадцята статті 15 Закону № 1952-IV).

Так, відповідно до пункту 46 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, пунктом 46 Порядку визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9 та 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень нотаріуса у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

У ході розгляду справи суди встановили, що до заяви про державну реєстрацію права власності, поданої ТОВ «Кей-Колект» до приватного нотаріуса ОСОБА_4, завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, не додано. Натомість до заяви, крім оригіналу договору іпотеки, його копії та довіреності, було додано копію виданого на підставі статті 84 Закону № 3425-XII свідоцтва приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 22.12.2015р.

На підставі зазначених документів 18.01.2016р. нотаріус ОСОБА_4. провела державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на вищезгадане домоволодіння.

Враховуючи наведені норми, підтвердженням отримання ОСОБА_3 письмової вимоги банку, яка, як зазначено у вищезгаданому свідоцтві нотаріуса, пересилалася поштою рекомендованим листом, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

Як встановив суд, таке повідомлення, як і документ про оплату послуг пересилання поштового відправлення, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» разом із іншими документами для проведення державної реєстрації права не подав. Тобто вимоги Порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, не виконано.

Отже, державна реєстрація за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права власності на домоволодіння за неподання для цього передбачених пунктом 46 Порядку документів проведена державним реєстратором без дотримання положень статей 9 та 15 Закону № 1952-IV, а тому рішення про реєстрацію права власності є протиправним і підлягає скасуванню.

Крім того, суд дослідивши зміст вимоги ТОВ «Кей-Колект» від 29.05.2015р., що направлялась боржнику ОСОБА_3 встановив, що в ній не міститься застереження про набуття банком права власності на предмет іпотеки. Вказана вимога містить застереження про те, що у випадку невиконання вимоги з погашення існуючої заборгованості ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» вправі здійснити продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцю, що є окремим видом зверненя стягенння на предмет іпотеки, визначеним ст.38 Закону України «По іпотеку», згідно якої якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Також, суд звертає увагу, що надане приватним нотаріусом ОСОБА_8, як доказ надіслання письмової вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить відмітки одержувача ОСОБА_3 про його отримання із вказанням дати отримання.

Не здійснивши належним чином повідомлення боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки і не надавши останньому строк на погашення заборгованості ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не набуло права на набуття у власність предмета іпотеки.

Відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту в суді є вимога про визнання недійсним рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Враховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року (№21-41а16) у справі за позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, в якій зазначено, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, внаслідок чого колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК, внаслідок чого провадження у адміністративній справі закрито.

Тобто три судові палати (адміністративна, господарська, цивільна) вищої ланки судової системи України вважають, що в такого роду спорах позивачем фактично оскаржується правомірність набуття третіми особами права власності на нерухоме майно, яке на думку позивача належить йому на праві власності, а не фактичні адміністративно - управлінські функції державного реєстратора, який приймає рішення і проводить державну реєстрацію, а отже такий спір не має ознак адміністративного та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Статтею 16 ЦК України визначені можливі способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової шкоди); визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також інші способи, що встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно пункту 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, заявник подає, зокрема, рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили,

Враховуючи наведене, суд вважає належним способом захисту порушених прав ОСОБА_3 визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про державну реєстрацію права власності на майно за ТОВ «Кей-Колект» та визнання проиправним і скасування відповідного запису в реєстрі.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст.16, 21, 386 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 27851903 від 18.01.2016 р. приватного нотаріуса ОСОБА_4 (Київський міський нотаріальний округ) про державну реєстрацію права власності на домоволодіння загальною площею 428,2 кв.м. за адресою: с.Угринів, вул. Верхня,3 Тисменицького району, Івано-Франківської області за ТзОВ «Кей-Колект».

Визнати протиправним та скасувати запис приватного нотаріуса ОСОБА_4 (Київський міський нотаріальний округ) про право власності № 12948229 від 18.01.2016 р. про державну реєстрацію права власності на домоволодіння загальною площею 428,2 кв.м. за адресою: с.Угринів, вул. Верхня,3 Тисменицького району, Івано-Франківської області за ТзОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки, серія та номер: ДО140, виданий 27.04.2006 р. приватним нотаріусом Тисменицького РНО Івано-Франківської області ОСОБА_5

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий Р.Р.Струтинський