Постанова № 7415567, 24.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 грудня 2009 р. № 13/19-388

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Бакуліної С.В.,

суддів:Глос О.І.,

Олійника В.Ф. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуРегіонального відділення фонду державного майна України по Тернопільській області

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.07.2009

у справі№13/19-388 господарського суду Тернопільської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Санаторій "Медобори", с.Конопківка Теребовлянського району Тернопільської області

доРегіонального відділення фонду державного майна України по Тернопільській області

провизнання права колективної власності на нерухоме майно

за участю представників сторін:

позивача -Виннічик І.М.;

відповідача -Микитович М.М.; В С Т А Н О В И В:

У березні 2009 року Закрите акціонерне товариство "Санаторій "Медобори" (далі - ЗАТ "Санаторій "Медобори") звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом до Регіонального відділення фонду державного майна України по Тернопільській області про визнання права колективної власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Конопківка, вул. Л.Українки, 22, а саме: Адмінкорпус з харчоблоком, А.Б.В., площею 4594,8 кв.м.; спальний корпус №1, Г, площею 4598,5 кв.м.; спальний корпус №2, Д, площею 4506,0 кв.м.; Грязелікарня, Є, площею 2475,5 кв.м.; Лікувальний корпус, Е, площею 2762,4 кв.м.; станція дегазації, Ж, площею 156,5 кв.м.; Трансформаторна підстанція, Н; Склад, О, площею 193,2 кв.м.; Котельня, П, площею 539,0 кв.м.; Господарське приміщення, Р; мазутна станція, С; каналізаційно-насосна станція, Т; автозаправочна /ГСМ/, У; очисні споруди, КНС, Ф; трансформаторна підстанція, Х; овочесховище, Ц; надкаптажні споруди, 1,2. (а.с.2-3).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.04.2009р. у справі №13/19-388 (суддя: Стопник С.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2009р. у справі №13/19-388 (судді: Городечна М.І. (головуючий), Юркевич М.В., Кузь В.Л.) позов задоволено, визнано право колективної власності на нерухоме майно комплексу будівель та споруд за адресою Тернопільська область, Теребовлянський район, с. Конопківка, вул. Л.Українки, 22, за ЗАТ "Санаторій "Медобори", а саме: Адмінкорпус з харчоблоком, А.Б.В., площею 4594,8 кв.м.; спальний корпус №1, Г, площею 4598,5 кв.м.; спальний корпус №2, Д, площею 4506,0 кв.м.; Грязелікарня, Є, площею 2475,5 кв.м.; Лікувальний корпус, Е, площею 2762,4 кв.м.; станція дегазації, Ж, площею 156,5 кв.м.; Трансформаторна підстанція, Н; Склад, О, площею 193,2 кв.м.; Котельня, П, площею 539,0 кв.м.; Господарське приміщення, Р; мазутна станція, С; каналізаційно-насосна станція, Т; автозаправочна /ГСМ/, У; очисні споруди, КНС, Ф; трансформаторна підстанція, Х; овочесховище, Ц; надкаптажні споруди, 1,2. (а.с.135-136, 163-166).

В касаційній скарзі Регіонального відділення фонду державного майна України по Тернопільській області ставиться питання про скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих мотивів, що при прийнятті спірних рішень суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 316, 317, 321, 387, 391, 392, 1166 ЦК України, ст.ст. 63, 93 ГК України, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні".

Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи із наступного.

Згідно ст.ст. 56, 57, 81, 82 Господарського кодексу України та ст.ст. 87, 88, 154 ЦК України, установчий документ акціонерного товариства є його статут, який повинен містити відомості про його найменування, місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання. Статут господарського товариства затверджується усіма його учасниками (засновниками) і проходить також державну реєстрацію.

Судами попередніх інстанцій визнано встановленим, що позивач, як юридична особа з організаційною формою – Закрите акціонерне товариство створений в результаті перетворення “Санаторію “Медобори” згідно рішення установчих зборів товариства від 05.06.2007р., протокол №1 та зареєстрований 12.06.2007р. Теребовлянською райдержадміністрацією за №16371450000000541 з присвоєнням ідентифікаційного коду №21162244 та видачею свідоцтва серії А00 №555358.

Відповідно до статуту ЗАТ “Санаторій “Медобори” створено внаслідок перетворення “Санаторію “Медобори” колективної форми власності, засновниками якого є 212 осіб, з яких 210 –фізичні особи і 2 юридичні особи (ПАП “Надзбруччя”, ПСП Агрофірма “Чайчинецька”).

Позивачем було подано документи для реєстрації випуску акцій до Тернопільського Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яке розпорядженням №2-13 від 28.12.2007р. відмовило у реєстрації випуску цінних паперів (простих іменних акцій), посилаючись на те, що за письмовою інформацією відповідача у даній справі перетвореному у ЗАТ “Санаторію “Медобори” в 1994р., 1996р. виділялись державні капіталовкладення об’єднанням “Укрсільгоспздравниця” і наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області від 28.09.2007р. №259 вирішено здійснити передприватизаційну підготовку ЗАТ “Санаторій “Медобори” і створено комісію (наказ №288 від 29.10.2007р.) з визначенням розміру державної частки у майні позивача.

Відповідно до ст. 63 ГК України, залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства різних видів в т.ч. підприємство, що діє на основі колективної власності (яким є позивач) і підприємство засноване на змішаній формі власності.

Згідно статуту перетвореного Санаторію “Медобори” у ЗАТ “Санаторій “Медобори” (п.1.2 розділу 1) майно, що в нього знаходиться у володінні, користуванні, розпорядженні належало йому на праві спільної власності колективу, що також підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане виконкомом Микулинецької селищної Ради 11.04.2006р. на підставі рішення виконкому №26 від 31.01.2005р.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Санаторій “Медобори” за організаційно-правовою формою перетворене у ЗАТ, підприємство являлось господарським товариством створеним учасниками (засновниками) за рахунок їх внесків (часток), серед яких спеціально уповноважені державою органи не значаться. Установчі документи, як перетвореного Санаторію “Медобори” так і позивача у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

Посилання відповідача на централізовані державні капіталовкладення, які виділялись Санаторію “Медобори” правонаступником, якого є позивач, як доказ наявності державної частки в статутному капіталі останнього безпідставні і необґрунтовані, оскільки докази направлення таких коштів на формування статутного капіталу Санаторію “Медобори” відсутні.

З представлених платіжних документів за 1993, 1994, 1995 рр. видно, що фінансування проводило Українське об’єднання “Укрсільгоспздравниця”, правонаступником якого є корпорація лікувально-оздоровчих закладів і організацій “сільгоспздравниця”, учасником якої являлось і Санаторій “Медобори”.

Реалізація державних програм на підтримку сільськогосподарських виробників, санаторно-курортні цілі, розвитку фермерства, тощо, ще не свідчить про виникнення корпоративних прав держави в статутних капіталах суб’єктів господарювання вищевказаних сфер діяльності.

Відповідач з моменту створення комісії з визначення розміру державної частки у майні позивача, а саме з 29.10.2007р. (наказ №288) так і не встановив наявність корпоративних прав держави, та не довів, що держава, в особі уповноважених органів, створила санаторій “Медобори”, вносила внески, як учасник в статутний фонд позивача, тощо.

Наведене дало підстави судам попередніх судових інстанцій прийти до висновку про задоволення позовних вимог, як таких, що підтверджені матеріалами справи та базуються на чинному законодавстві.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, оскільки судами було повно та всебічно з'ясовані дійсні обставини справи, їм надано належну правову оцінку, а оскаржувані рішення та постанова прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, які не можуть бути скасовані.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення фонду державного майна України по Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2009р. у справі №13/19-388 залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Бакуліна Судді:О. Глос В. Олійник