Постанова № 7415525, 22.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 грудня 2009 р. № 41/139-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Муравйова О.В. –головуючого

Полянського А.Г.,

Фролової Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольські феросплави"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2009 року

у справі№ 41/139-09 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі - ВАТ "Нікопольський завод феросплавів")

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольські феросплави" (далі - ТОВ "Нікопольські феросплави")

простягнення 2364789,60 грн.

за участю представників:

позивачаЛевченко О.В., дов. №50-4016 від 17.07.07р.,

відповідачане з'явились, ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Нікопольські феросплави" про стягнення з відповідача на користь позивача 2364789,60 грн., основного боргу по Контракту № 068010/3880 від 28.12.2005 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2364789,60 грн. За таких обставин, позивач керуючись умовами Контракту № 068010/3880 від 28.12.2005 року, нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2364789,60 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2009 року (суддя: Орєшкіна Е.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2009 року (судді: Павловський П.П. –головуючий, Чус О.В., Швець В.В.) у справі № 41/139-09 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольські феросплави" на користь Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованості 2364789,60 грн., витрат по сплаті держмита –23647,89 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди, з посиланням на норми Цивільного кодексу України, зазначають про те, що позивач довів факт поставки відповідачу товару за умовами контракту від 28.12.2005 року, тоді як, відповідач товар не оплатив та не довів належним чином факт виконання грошового зобов’язання в повному обсязі.

Не погоджуючиcь з рішенням та постановою, ТОВ "Нікопольські феросплави" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

21.12.2009 року до Вищого господарського суду України надійшло клопотання представника ТОВ "Нікопольські феросплави" про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника прибути в засідання у зв'язку з терміновим відрядженням за межі м.Києва.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки наведені в клопотанні обставини не перешкоджали забезпечити відповідачу явку іншого уповноваженого представника, до того ж явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а позиція заявника викладена в касаційній скарзі.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити попередні судові рішення в силі, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, 28.12.2005 року між ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" та ТОВ "Нікопольські феросплави" було укладено контракт №068010/3887 (далі Контракт), за умовами якого, постачальник - позивач у справі, зобов’язався поставити та передати у власність покупця - відповідача у справі, феромарганець високовуглеродистий на умовах, в кількості та в строки, зазначені у специфікації № 1 до Контракту, що є його невід'ємною частиною, а покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до пункту 3.5 Контракту покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 150 календарних днів з дати виписки постачальником відповідного рахунку-фактури. Оплата здійснюється за умовами отримання покупцем копій залізничних квитанцій та/або товарно-транспортної накладної, сертифіката якості, податкової накладної. Можлива дострокова оплата за поставлений товар.

Судами встановлено, що пунктом 2 додаткової угоди № 5/1961 до Контракту №068010/3887, сторони внесли зміни у пункт 3.5 розділу 3 "Ціна та умови оплати" та виклали його в наступній редакції: "Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% передоплати з урахуванням залізничного тарифу".

Часом розрахунку за поставлену продукцію вважається дата зачислення грошових засобів на рахунок постачальника (пункт 3.4 Контракту).

Судами також встановлено, що за період з 22.03.2006 року по 27.04.2006 року у вагонах №№ 66722273, 60637436, 67793216, 65708661, 67844720, 65516841, 6738638, 67680975, 671466563, 66576968, 65309502, 67907659, 66231283, 67911461, 60849403, 65490757, 67146746, 67678300, 67855734, 65724957, 65888505, 66812504, 63439657, 60136330, 67890673 позивачем поставлено відповідачу феромарганець у кількості 1729,1 тн на загальну суму 6974634 грн. (разом з залізничним тарифом), що підтверджується актами приймання-передачі № 137088 від 22.03.2006року, 137118 від 23.03.2006 року, № 137219 від 28.03.2006 року, № 137246 від 29.03.2006 року, № 137362 від 05.04.2006 року,№ 137481 від 12.04.2006 року, № 137669 від 22.004.2006 року, №137670 від 23.04.2006 року, № 137735 від 27.04.2006 року.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням умов пункту 3.5 Контракту, початок перебігу строку виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманого товару за період з 22.03.2006 року по 17.04.2006 року пов’язано з певною подією, зокрема, фактом пред’явлення позивачем рахунків-фактур, податкових накладних за поставлений товар, копій залізничних накладних, сертифікатів якості, умовами даного пункту передбачено також можливість дострокової оплати за поставлений товар; з урахування пункту 2 додаткової угоди № 5/1961 за період з 17.04.2006 року по 27.04.2006 року –фактом пред’явлення вимоги на оплату продукції.

Судами також відзначено, що позивач посилається на те, що всі необхідні документи, в тому числі рахунки-фактури, податкові накладні на оплату поставленого товару та інші товаросупровідні документи передавались із рук в руки представнику відповідача Вушкаленку Ю.Л., однак, відповідач даний факт заперечує.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 526 вказаного вище кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується із приписами статті 193 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну (підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного вище закону).

Згідно довідки Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції № 287/238.00186520 від 03.10.2006 року "Про результати невиїзної документальної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (код 00186520) з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольські феросплави" (код 33857100) за січень-червень 2006 року" між сторонами, зокрема, укладено контракт та виписані податкові накладні, суми податку на додану вартість по яких включені до податкового зобов’язання у відповідних періодах, відображених у реєстрі виданих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за січень-червень 2006 року.

Крім того, судами відзначено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач направив відповідачу податкові накладні та рахунки-фактури на оплату товару, поставленого за контрактом, сертифікати якості та залізничні квитанції, що підтверджується описом вкладення до цінного листа № 2624-6601/4016.

12.08.2009 року позивач направив на адресу відповідача вимогу на оплату продукції за вих. № 4150-6601/4017, про що свідчить поштова квитанція № 4837 від 12.08.2009 року.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 вказаного вище кодексу).

На час розгляду справи, строк дії контракту закінчився, однак, за отриманий товар, відповідач розрахувався частково.

Згідно із статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що покупець здійснює оплату товару на протязі 150 календарних днів з дати виписки постачальником відповідного рахунку-фактури та що оплата здійснюється при умові отримання покупцем копій з/квитанцій та/або товаротранспортної накладної, сертифікату якості, податкової накладної не ґрунтується на чинному законодавстві та не впливає на зміст, обсяг прав і обов'язків сторін за договором.

Оскільки попередніми судовими інстанціями був встановлений факт отримання відповідачем товару, відсутність повної оплати за цей товар або відмови від нього, колегія суддів дійшла висновку, що попередні судові інстанції правомірно задовольнили позов, а тому підстав для скасування судових актів не вбачається.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи зводяться до переоцінки доказів чого касаційна інстанція робити не вправі.

Відповідно до статей 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника позивача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольські феросплави" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2009 року у справі № 41/139-09 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2009 року у справі №41/139-09.

Головуючий О. Муравйов

Судді А. Полянський

Г. Фролова