Постанова № 7415235, 22.12.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 грудня 2009 р. № 33/376

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя

суддіМуравйов О. В.

Полянський А. Г.

Фролова Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрокомерс" та Київської обласної ради

на постанову

відКиївського апеляційного господарського суду

22.10.2009 року

по справі№ 33/376 Господарського суду міста Києва

за позовом

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрокомерс" 1.          Київської обласної ради 2.          Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія"

треті особи

про1.          Київська обласна державна адміністрація

2.          Фонд державного майна України

3.          Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій"

4.          Головне управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації

визнання недійсним рішення

За участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача –1:

від відповідача –2:

від третьої особи –1:

від третьої особи –2:

від третьої особи –3:

від третьої особи –4: Юхимчук В. Є. –дов. від 27.05.09р. Фоя О. В. –дов. від 15.05.09р.

не з'явились

не з'явились

не з'явились

Прасол О. С. –дов. від 22.10.09р.

Беренштейн Б. Л. - ген. директор

не з'явились В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрокомерс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської обласної ради та Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія" про визнання недійсним рішення Київської обласної ради від 09.04.2009 року за № 472-24-V «Про упорядкування управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2009 року по справі №33/376 (суддя Мудрий С. М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2009 року по справі №33/376 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Буравльов С. І., Вербицька О.В.), позов задоволено частково: визнано недійсними пункти перший та другий рішення Київської обласної рад п'ятого скликання від 09.04.2009 року "Про упорядкування управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області" за №472-24-V в частині, що стосується будинку за № 13 в м. Києві по вул. В. Васильківській (Червоноармійській). Визнано недійсним пункт третій рішення Київської обласної ради п'ятого скликання від 09.04.2009 року "Про упорядкування управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області" за № 472-24-V в повному обсязі. В іншій частині в позові відмовлено.

На підставі ст. 89 ГПК України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 р. роз'яснено, що встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2009 року № 33/376 обставини та наявні в матеріалах даної справи докази, стосуються фактично одного і того ж будинку, достовірна адреса якого наступна: м. Київ, вул. Червоноармійська, № 13/1. Також апеляційним господарським судом роз'яснено загальну площу нежитлових приміщень, які орендує ТОВ «Украгрокомерс»(код ЄДРПОУ 22970414) згідно договору оренди від 01.01.2002 року та додатків до нього, в будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 13/1.

Частково не погоджуючись з вказаними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрокомерс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального права та невідповідність їх рішенню Конституційного суду України у справі за Конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 с. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч.14 ст. 46, ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у зв'язку з чим просить частково скасувати оскаржені рішення та задовольнити позов в повному обсязі.

Також з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернувся відповідач-1 Київська обласна рада, яка просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги відповідач-1 обґрунтовує порушенням судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 33, 34, 38, 84 ГПК України.

У відзиві на касаційні скарги Київська обласна державна адміністрація просить розглядати справу без участі її представника.

Представники відповідачів, третіх осіб 1 та 4 в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі зазначених представників.

За згодою присутніх в судовому засіданні представників позивача, третіх осіб 2 та 3, в судовому засіданні 22.12.2009 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників позивача, третьої особи-2 та третьої особи-3, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 01.01.2002 року між ТОВ "Украгрокомерс" та Київською обласною сільськогосподарською брокерсько-комерційною фірмою "Обрій" укладено договір оренди нежитлових приміщень, які розташовані в будинку, фактична адреса якого : м. Київ, вул. Червоноармійська, 13/1.

Вказаний договір оренди та відповідні додатки до нього є чинними, а ТОВ "Украгрокомерс" протягом дії договору оренди належно, добросовісно та в повному обсязі виконує його умови. Даний факт не заперечується третьою особою-3 по даній справі, яка є орендодавцем за зазначеним договором оренди.

Судами встановлено, що Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій" уклала договір оренди приміщень у відповідному будинку на підставі договору на експлуатаційне обслуговування адмінбудинку від 01.09.2000 року, що був укладений між Головним управлінням сільського господарства і продовольства Київської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Головне управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, та Київською обласною сільськогосподарською державною фірмою "Обрій", правонаступником якої є Київська обласна сільськогосподарська брокерсько-комерційна фірма "Обрій".

В період укладення зазначеного договору правовідносини доручення регламентувались главою 34 ЦК УРСР від 18.07.1963 року.

Згідно ст. 386 ЦК УРСР, зміст договору доручення полягає в прийнятті однією стороною на себе зобов'язань виконати від імені й за рахунок іншої сторони певні юридичні дії.

Договір від 01.09.2000 року передбачав укладення угод Київською обласною сільськогосподарською брокерсько-комерційною фірмою "Обрій" від свого імені, а не від імені замовника, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вказаний договір не породжує прав і обов'язків, характерних для доручення як окремого інституту зобов'язального права.

Відповідно до пункту першого оскаржуваного рішення відповідача-1, втратили чинність п. 1 рішення Київської обласної ради народних депутатів від 29.09.1992 року "Про перелік об'єктів комунальної власності області, що передаються в управління обласній державній адміністрації" та п. 1 рішення від 22.12.1992 року "Про доповнення до переліку об'єктів комунальної власності області, що передаються в управління обласній державній адміністрації".

В свою чергу, на підставі рішення від 29.09.1992 року "Про перелік об'єктів комунальної власності області, що передаються в управління обласній державній адміністрації" та рішення від 22.12.1992 року "Про доповнення до переліку об'єктів комунальної власності області, що передаються в управління обласній державній адміністрації" та згідно з додатками до цих рішень, з комунальної власності області в управління обласній державній адміністрації було передано відповідні об'єкти, до переліку яких входить серед інших спірний будинок, фактична, уточнена адреса якого: м. Київ, вул. Червоноармійська, 13/1.

Оцінивши наявні в справі докази, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що згідно розпорядження Представника Президента (І. Салія) від 15.07.1992 року №653, спірний адміністративний будинок (фактична, уточнена адреса якого: м. Київ вул. Червоноармійська, 13/1 в м. Києві) передано з комунальної власності м. Києва безпосередньо у власність Головного управління сільського господарства і продовольства Київської обласної державної адміністрації, правонаступником якого є Головне управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації.

Головне управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (так як і його попередник - Головне управління сільського господарства і продовольства Київської обласної державної адміністрації) є органом державної влади, отже, його майно належить до державної форми власності.

На момент прийняття вищевказаного розпорядження діяв Закон України "Про Представника Президента України" від 05.03.1992 року №2167-ХІІ.

Нормами ст. ст. 10, 11 цього Закону був передбачений порядок скасування актів Представника Президента України, що суперечать законодавству, а також порядок захисту прав в результаті протиправних актів або дій Представника Президента України.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що при прийнятті Представником Президента (Л. Косаківським) розпорядження від 11.01.1994 року № 7, яким було скасовано розпорядження Представника Президента (І. Салія) від 15 липня 1992 року № 653, не був дотриманий передбачений чинним законодавством України порядок скасування такого виду розпоряджень, а тому на момент розгляду цієї справи розпорядження Представника Президента (І. Салія) від 15 липня 1992 року № 653 є чинним.

Пунктом 3 оскаржуваного рішення відповідача-1 передбачено закріплення будинку, фактична адреса якого: м. Київ вул. Червоноармійська, 13/1, на праві господарського відання за Комунальним підприємством Київської обласної ради "Київська регіональна інвестиційна компанія".

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що прийняття Київською обласною радою оскаржуваного рішення від 09.04.2009 року створює загрозу порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрокомерс" як орендаря відповідних нежитлових приміщень, що розташовані в будинку за № 13/1 по вул. Червоноармійській в м. Києві. Зазначене і стало підставою для звернення до суду з позовом відповідно до ст. 1 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Виходячи із встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, зокрема, відсутність в матеріалах справи належних доказів про погодження Фонду державного майна України щодо передачі будинку за № 13/1 по вул. Червоноармійській в м. Києві в комунальну власність, суди зробили вірний висновок про порушення відповідачем-1 при прийнятті оскарженого рішення пп. "й" п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Оскільки місцева державна адміністрація відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, а в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку (ст. 15 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"), норми матеріального права до спірних правовідносин застосовані вірно.

Також, суди дійшли висновку про недоведеність відповідачем-1 Київською обласною радою права власності на будинок № 13/1 по вул. Червоноармійській в м. Києві; та про відсутність доказів, які б свідчили, що спірний будинок відноситься до об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та перебуває в управлінні Київської обласної ради.

Твердження відповідача-1 в касаційній скарзі про порушення судами ст. 38 ГПК України відхиляється, оскільки судом були досліджені обставини справи на підставі допустимих доказів відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України.

Щодо доводів стосовно невідповідності чинному законодавству договору поруки, то зазначені доводи не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції в силу положень ч. 3 ст. 1117 ГПК України.

Вимоги позивача про повне задоволення позову також не можуть бути задоволені, оскільки суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що рішення Київської обласної ради від 09.04.2009 року "Про упорядкування управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області" за № 472-24-V стосується прав та охоронюваних законом інтересів позивача лише у відповідній частині.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

За таких обставин касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрокомерс" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Київської обласної ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2009 року по справі №33/376 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді А. Г. Полянський

Г. М. Фролова