Постанова № 74148588, 08.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/6155/17 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/783/7396/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю представника апелянта - ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_3, представника позивача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 Мар’яновича на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, Дрогобицький міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання правочину нікчемним, застосування наслідків його недійсності та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_3 звернулась у Дрогобицький міськрайонний суд м. Львова з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, Дрогобицький міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання правочину нікчемним, застосування наслідків його недійсності та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

В порядку забезпечення позову позивач просить накласти арешт на квартиру № АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову - задоволено.

Постановлено накласти арешт на квартиру № АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5

Не погоджуючись з даною ухвалою, представник відповідача ОСОБА_2 оскаржив таку в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята без повного з'ясування обставин справи, у зв»язку з чим є необґрунтованою та незаконною.

Посилається на те, що єдиною причиною, яку зазначає позивач як підставу для необхідності застосування судом заходів забезпечення позову є побоювання останньої, що ОСОБА_5 здійснить відчуження спірної квартири. Проте такі побоювання нічим не підтверджені, суду не представлені докази вчинення ОСОБА_5 заходів для відчуження нерухомого майна і відповідно не є доведеною реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Разом з тим, рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2016 року вирішено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 90 856 грн. 48 коп. боргу. Відтак, на думку апелянта, законним інтересом позивача є стягнення саме суми грошових коштів 90 856 грн. 48 коп. боргу з ОСОБА_6, враховуючи наявність правовідносин позики саме між цими сторонами. ОСОБА_5Р не є стороною зазначених правовідносин, її діями (бездіяльністю) не здійснено порушення жодного права позивача по справі, спір між сторонами відсутній. Застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_5 спричинює як раз порушення прав та законних інтересів її як власника квартири № АДРЕСА_1.

Просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Аналогічна норма міститься і в новій редакції ЦПК України, зокрема, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частина третя вказаної статті передбачає, що заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Як роз’яснено в п. п. 1 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

В п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз»яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як убачається з виділених матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання правочину нікчемним, застосування наслідків його недійсності та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 11 вересня 2015 року з ОСОБА_6 на її користь стягнуто 108168, 60 грн. боргу та 1081 грн. 70 коп. судового збору. Рішення набрало законної сили 25 вересня 2015 року. Таке не виконано, однак 22 березня 2016 року ОСОБА_6 з метою уникгнути виконання рішення суду про стягнке6ння боргу, в тому числі і за рахунок належного їй майна, відчужила належну їй квартиру своїй дочці ОСОБА_5

Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись, що між сторонами дійсно виник спір, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, прийшов до вірного висновку про задоволення заяви. Вид забезпечення позову, обраний судом відповідає заявленим позовним вимогам, а також відповідає вимогам заяви про забезпечення позову.

При цьому, колегія суддів приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову у такій справі, та в такий спосіб узгоджується з положеннями ст. 152 ЦПК України (в редакції 2004 року) та ст. 150 ЦПК України в новій редакції, і не суперечить нормам Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують, таке підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - ОСОБА_2 Мар’яновича - залишити без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 травня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_7