Ухвала суду № 74148587, 15.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/982/18 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.

Провадження № 11-кп/783/397/18 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Галина В.П., Березюка О.Г.,

при секретарі Кубішин І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 березня 2018 року,

з участю прокурора Ванчака А.Л.,

засудженого ОСОБА_1,

встановила:

цією ухвалою відмовлено в задоволенні спільного клопотання адміністрації державної установи «Личаківська виправна колонія (30)» та спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про заміну засудженому ОСОБА_1 невідбутої частини покарання більш м’яким у виді обмеження волі.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 покликається на те, що суддя одноосібно, упереджено, ухвалив недоцільне рішення, яке суперечить умовам застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення та інших пом’якшувальних умов відбування покарання, а саме заміну невідбутої частини покарання більш м’яким – обмеженням волі.

Зазначає, що відбуваючи покарання навчався, залучався до робіт по благоустрою установи, працевлаштований, має чотири заохочення, розкаюється у вчиненому злочині.

Наголошує, що має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, одна дитина є інвалідом та знаходиться на постійному спостереженні у дитячому психоневрологічному диспансері, дружина не працює у зв’язку з вихованням дітей та наглядом за дитиною інвалідом.

Акцентує, що суд не взяв до уваги те, що адміністрація установи і прокурор підтримали подане клопотання, а також прохання у висновку спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про задоволення клопотання щодо нього.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 березня 2018 року та винести правомірне рішення, задоволивши клопотання установи про застосування щодо нього більш м’якого покарання у виді обмеження волі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора про її заперечення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.1, ч.3 ст. 82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, встановлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" від 26 квітня 2002 року зазначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Висновок про можливість заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому.

При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово судимий, зокрема і за злочин вчинений під час іспитового строку, останній раз 18 лютого 2016 року Галицьким районним судом м. Львова за ч.1 ст. 121, ч.1 ст. 71 КК України до шести років шести місяців позбавлення волі. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2016 року останньому, на підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання, строк попереднього ув’язнення з 09 грудня 2014 року по 22 березня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, відтак, на час звернення до суду адміністрації державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)» та спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради з клопотанням про заміну ОСОБА_1 невідбутої частини покарання більш м’яким у виді обмеження волі, такий відбув більше 1/2 строку призначеного судом покарання (початок терміну покарання: 09 грудня 2014 року, кінець – 25 лютого 2020 року). З 04 травня 2016 року відбуває покарання у державній установі «Личаківська виправна колонія (№30)».

Колегія суддів вважає, що процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, і суд першої інстанції, дотримавшись вказаних вимог та вимог закону, всебічно й повно дослідив особу засудженого, отримані ним заохочення та стягнення, його поведінку за весь період відбуття покарання та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність переконливих доказів, які б свідчили про доведеність виправлення засудженого та передбачених законом підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м’яким у виді обмеження волі.

Відтак, місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні спільного клопотання, оскільки в даному конкретному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для заміни засудженому ОСОБА_1 невідбутої частини покарання більш м’яким, так як поведінка засудженого повинна бути зразковою впродовж всього строку відбування покарання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, КПК України, колегія суддів, –

ухвалила:

апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 14 березня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні спільного клопотання адміністрації державної установи «Личаківська виправна колонія (30)» та спостережної комісії Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про заміну засудженому ОСОБА_1 невідбутої частини покарання більш м’яким у виді обмеження волі – без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4