Постанова № 74147875, 15.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 310/1784/17 Головуючий у 1-й інстанції Полянчук Б.І.

Номер провадження 22-ц/778/1402/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнила, до ОСОБА_3, третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі ПрАТ «СК «Провідна») про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що 12.07.2016 року приблизно о 10 годині 30 хвилин на 128 км автодороги «Оріхів-Пологи-Андріївка-Нововасилівка-Бердянськ», в районі села Нововасилівка Бердянського району Запорізької області, відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався з боку м. Бердянська в напрямку села Нововасилівка, де здійснив наїзд на її чоловіка ОСОБА_5 та смертельно його травмував.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 209 від 11.08.2016 року смерть ОСОБА_3 настала від закритої тупої травми голови, тулуба та кінцівок, що супроводжувалася утворенням множинних садин і ран на шкірі обличчя, лівої верхньої кінцівки, лівої нижньої кінцівки, переломах кісток скелета з переважною лівосторонньою локалізацією (перелом нижньої щелепи, перелом 2-8 ребер, перелом хребтового стовпа на рівні 3-4 грудних хребців, переломом гомілкових кісток лівої гомілки), розривами тканини легенів, ускладненого масивним крововиливом в плевральні порожнини, при явищах травматичного шоку.

Постановою слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області від 30.12.2016 року кримінальне провадження було закрито у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

При скоєнні ДТП було пошкоджено велосипед «Україна» вартістю 2049 грн. Витрати на ритуальні послуги склади 6160 грн., на викопування могили сплачено 714,25 грн., послуги священика коштували 250 грн., поминальний обід обійшовся у 3852 грн. Загальний розмір витрат на поховання склав 12755 грн. 25 коп., які позивач просив стягнути як матеріальну шкоду.

Крім того, смертю чоловіка їй спричинено моральну шкоду, оскільки до теперішнього часу вона не може заспокоїтись, постійно болить голова, не спить вночі, плаче. Перші дні після смерті чоловіка не могла ходити. Змінилось її життя. Зазначає, що вона залишилась одна після 30 років спільного подружнього життя, відчуває постійний дискомфорт, допомогти нікому, тому доводиться застосовувати додаткові зусилля організації особистого життя. Завдану їй моральну шкоду оцінює у 100 000 грн.

На підставі викладеного, позивач просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь завдану майнову шкоду в розмірі 12755 грн. 50 коп. та 100000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 10 456,25 грн. матеріальної шкоди, 50 000 грн. моральної шкоди та 1280 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки тому, відповідно до ст. 1187 ЦК України, роз`яснень, наданих в п.6 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 4 від 1 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідальним без вини за заподіяння шкоди є ОСОБА_3 як власник джерела підвищеної небезпеки. Крім цього, ОСОБА_3, згідно з п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України незалежно від своєї вини є відповідальним за відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу як дружині ОСОБА_5, смерть якого настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

На підставі ст. 1201 ЦК України витрати на поховання на суму 6874.25грн., витрати на проведення поминальних обідів в розмірі 3582.00 грн., понесені позивачем, підлягають стягненню на користь ОСОБА_4

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 50 000 грн, заподіяної позивачу смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, суд першої інстанції послався на характер правопорушення, непоправність втрати для позивача чоловіка, який помер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, глибину фізичних та душевних страждань як дружини, неможливість відновлення попереднього стану, вимоги розумності справедливості.

Вказані висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, при цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення витрат на проведення поминальних обідів в розмірі 3582.00 грн..

Судом установлено, що 12 липня 2016 року приблизно у 10 годині 30 хвилин, на 128 км автодороги «Оріхів-Пологи-Андріївка-Нововасилівка-Бердянськ», в районі села Нововасилівка Бердянського району Запорізької області, ОСОБА_3 керуючи автомобілем ВАЗ 21104, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5. та смертельно його травмував.

Постановою слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області Єрмаченко Ю.В. про закриття кримінального провадження №12016080130003092 від 30 грудня 2016 року встановлено, що в діях водія ОСОБА_3 в даній дорожній ситуації не вбачається порушень Правил дорожнього руху України, а в діях велосипедиста ОСОБА_5 вбачаються порушення Правил дорожнього руху України, які перебувають в своєму комплексі в прямому причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, та оскільки велосипедист не є суб'єктом складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та крім нього нікому більше не було заподіяно тілесних ушкоджень, отже, в даному факті дорожньо-транспортної пригоди відсутній склад кримінального правопорушення (злочину), передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в діяннях складу вказаного кримінального правопорушення (а.с. 4-5).

Згідно свідоцтва про одруження від 20.11.1990 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є чоловіком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, про що 14.07.2016 року складено відповідний актовий запис № 1042 (а.с. 11).

Предметом даного спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в результаті якого загинув чоловік позивача.

Цивільно правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21104 реєстраційний номер НОМЕР_1 на час дорожньо-танспортної пригоди була застрахована СК «Провідна» .

Частиною другою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із роз`ясненнями, наданими в п. 4 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України № 4 від 1 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З урахуванням наведених норм та встановивши, що водій автомобіля ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_1, скоїв наїзд на велосипедиста та смертельно травмував його, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до ст. 1187 ЦК України, має бути покладена на ОСОБА_3, як власника джерела підвищеної небезпеки незалежно від вини за заподіяння шкоди.

На підставі п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України незалежно від своєї вини відповідач є відповідальною за відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу як дружині ОСОБА_5, смерть якого настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог ст. 1201 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до вимог ст. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 (з наступними змінами та доповненнями) у випадку смерті потерпілого, громадянин, відповідальний за заподіяну шкоду, зобов'язаний відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка фактично понесла ці витрати.

В матеріалах справи містяться відповідні докази, які стверджують, що позивач витратила на організацію і проведення поховання чоловіка ОСОБА_5 в розмірі 6874,25 грн. (а.с. 6-8) та на поминальний обід 3582,00 грн. (а.с. 118), всього 10456,25 грн., тому витрати в сумі 6874.25 грн. судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача.

При цьому, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення поминального обіду в сумі 3582.00 грн., оскільки суд першої інстанції не врахував, що відповідно до положень Закону України "Про поховання та похоронну справу", витрати, понесені на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання в розумінні статті 1201 ЦК України, тому розмір стягуваної матеріальної шкоди підлягає зменшенню.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Факт завдання моральної шкоди позивачу смертю чоловіка внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки судом першої інстанції встановлено із правильним застосуванням ст. 23, ч. 2 ст. 1168, ЦК України.

При визначенні розміру морального відшкодування судом першої інстанції враховано вимоги розумності та справедливості, а також характеру правопорушення, непоправності втрат для позивача чоловіка, який помер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, глибини фізичних та душевних страждань позивача як дружини, неможливість відновлення попереднього стану, а також вимоги розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, щодо відповідності розміру відшкодування у 50000,00 грн. засадам розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених у цій справі конкретних обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у СК «Провідна», тому останній не є належним відповідачем у справі, не заслуговують на увагу.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За правилами статей 1167, 1168 та 1201 ЦК України якщо деліктне зобов'язання виникло із факту смерті фізичної особи, кредиторами можуть бути особи, які зробили необхідні витрати на поховання та на спорудження нагробного пам'ятника.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-2808цс15 від 20 січня 2016 року.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника з покладенням на нього обов'язку по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди та з її розміром, визначеним судом, а також щодо оцінки доказів, яким суд першої інстанції надав вірну оцінку.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції належним чином встановив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції з врахуванням положень Закону України "Про поховання та похоронну справу", приходить до висновку щодо зменшення розміру стягуваної матеріальної шкоди на суму 3582.00 грн., оскільки витрати, понесені на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання в розумінні статті 1201 ЦК України.

В іншій частині рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 грудня 2017 року у цій справі в частині стягнення матеріальної шкоди змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 6874.25 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.05. 2018 р.

Головуючий

Судді: