Постанова № 74147877, 17.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 311/3063/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Степаненко Ю.А.

провадження № 22-ц/778/1626/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

ОСОБА_2

при секретарі: Ващенко З.С.

за участі:

заінтересованої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_5 Аваль», ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року до Василівського районного суду Запорізької області звернувся ОСОБА_4 зі скаргою на дії Василівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області, заінтересовані особи: ПАТ "ОСОБА_5 Аваль", ОСОБА_3

В скарзі зазначив, що 23.09.2010р. Василівським районним судом було винесено рішення по справі за позовом ВАТ «ОСОБА_5 Аваль» до нього про звернення стягнення на майно, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру № 13, в будинку № 10, що знаходиться за адресою: м. Василівка, вул. Театральна, загальною площею 36.5 кв. м., яка належить йому на праві приватної власності. На підставі цього рішення 03.12.2010р. Василівським районним судом Запорізької області було видано виконавчий лист № 2-1575. Протягом року квартиру реалізовано не було.

В 2016р. він отримав копію протоколу проведення електронних торгів, з якого дізнався, що квартиру продано на електронних торгах, організованих ДП «Сетам», ОСОБА_6 в межах виконавчого провадження № 39185837. Він звернувся за правовою допомогою до Запорізького центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, де йому пояснили, що квартиру було реалізовано з порушеннями. 20.10.2016р. ВДВС йому були надані документи щодо реалізації квартири, ознайомившись з якими, вважає дії виконавчої служби протиправними, такими, що порушують його законні права, оскільки виконавче провадження № 39185837 було відкрито незаконно лише 06.08.2013р. Василівським ВДВС, а саме, у порушення ст.ст. 22, 26 ЗУ «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 391858.37 на підставі простроченого більш ніж на 2 роки виконавчого листа № 2-1575 від 03.12.2010 року.

Крім того, реалізацію майна було проведено на підставі заявки про реалізацію арештованого майна, яка не відповідала вимогам законодавства, оскільки до неї було додано прострочений виконавчий документ, сама заявка була подана в рамках незаконно відкритого виконавчого провадження. У порушення вимог п. 4 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів начальник ВДВС не повернув таку заявку.

Також вказує на те, що майно було реалізовано на електронних торгах за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність. Так, експертну оцінку було проведено 16.11.2015р., а майно було реалізовано 15.06.2016р., тобто у порушення положень ч. 5 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження», якими встановлено строк чинності звіту у 6 місяців. Тому станом на час реалізації майна звіт про його оцінку втратив чинність ще 16.05.2016 року.

За викладених обставини вважав, що виконавча служба не мала правових підстав для відкриття виконавчого провадження та для реалізації предмета іпотеки (квартири). Всі дії, вчиненні державними виконавцями після відкриття провадження, незаконні. Тому в скарзі просив суд визнати неправомірними: постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2013р.; постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 24.10.2013р.; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.12.2013р.; постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 22.09.2015р.; постанову про звільнення майна боржника з-під арешту від 05.02.2016р.; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24.06.2016р.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2018 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення його скарги на дії виконавчої служби.

В апеляційній скарзі зазначив, що суд невірно встановив відсутність порушень з боку державної виконавчої служби при виконанні виконавчого листа № 2-1575, не врахувавши, що виконавча служба не мала правових підстав для відкриття виконавчого провадження та для реалізації предмета іпотеки (квартири), оскільки виконавче провадження було відкрито після спливу строків на пред»явлення виконавчого листа до виконання, а тому всі дії, вчинені державними виконавцями після відкриття такого провадження, є незаконні.

На апеляційну скаргу надані відзиви заінтересованими особами ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_5 Аваль», та заперечення державним виконавцем Кабаченко Ю.Ю., в яких вони вважають, що судом правильно були встановлені обставини щодо відсутності порушень при відкритті виконавчого провадження, оскільки строк пред»явлення його до виконання переривався.

В судове засідання апеляційного суду 12 квітня 2018р. заявник ОСОБА_4 не з»явився, надавши заяву про відкладення розгляду справу у зв»язку із своєю хворобою, медичні документи про яку надасть у наступне судове засідання ( Т. 2 а.с. 191).

В судове засідання 17 травня 2018р. ОСОБА_4 не з»явився, документів про хворобу за минулий період не надав, судову повістку отримав 21.04.2018р., про що мається зворотне поштове повідомлення. Заяв про відкладення справи апеляційному суду не надав.

Заяву про відкладення справи надала його адвокат ОСОБА_7, вказуючи, що вона не може з»явитись у судове засідання через щорічну відпустку, але документів про період своєї відпустки не надала.

Зважаючи на те, що неявка сторони заявника є повторною, поважність першої неявки ОСОБА_4 не підтвердив, адвокат ОСОБА_7 в перше засідання також не з»явилась без поважних причин. У наступне судове засідання ОСОБА_4 знову не з»явився, не вказавши про причини неявки, а адвокат ОСОБА_7 вказані нею причини неявки документально не підтвердила, апеляційний суд у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності.

Також не з»явився в судове засідання 17 травня 2018. представник Василівського ра- йонного відділу державної виконавчої служби, не спрямувавши будь-яких заяв до апеляційного суду, судову повістку отримав в судовому засіданні 12 квітня 2018р. ( т. 2 199), тому така неявка не є перешкодою для проведення апеляційного розгляду справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення заінтересованої особи ОСОБА_3, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, врахувавши відзиви та письмові заперечення інших учасників справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 23.09.2010р. задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "ОСОБА_5 Аваль" до ОСОБА_4, про звернення стягнення на майно, та вирішено:

«В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/17-34/1835-41, укладеним 13.10.2008 року між ВАТ "ОСОБА_5 Аваль» та ОСОБА_4, звернути стягнення на предмети іпотеки - квартиру № 13 у будинку № 10, що знаходиться за адресою: м. Василівка, вул. Театральна, загальною площею 36,5 кв. м, житловою площею 20,1 кв. м, і належить відповідачу на праві приватної власності.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, задовольнити в повному обсязі вимоги ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції (р/р №2909334 в ОСОБА_8 Аваль", МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) в сумі 41 176,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ВАТ "ОСОБА_5 Аваль" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 411,76 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього - 531,76 грн.»

23.11.2010 року зазначене рішення суду набрало законної сили.

Обставини, встановлені цим судовим рішенням, відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді даної справи.

Таким чином, вищевказане судове рішення, яке набрало законної сили, обов’язкове до виконання, у тому числі, для ОСОБА_4, ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" та Василівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області.

На виконання зазначеного рішення суду 03.12.2010р. Василівським районним судом Запорізької області було видано виконавчий лист, термін пред’явлення якого до виконання зазначено – до 23.11.2013р., відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 03.08.2010р., що діяла на момент набрання вищевказаним рішенням законної сили. Тобто строк для пред»явлення виконавчого листа до виконання за цією редакцією ст. 21 вказаного Закону складав три роки.

За заявою стягувача - ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" постановою державного виконавця ВДВС Василівського РУЮ Запорізької області від 20.07.2011р. було відкрито виконавче провадження.

При цьому, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 04.06.2011р., що діяла станом на 20.07.2011р., строки пред'явлення виконавчого документа до виконання були перервані пред'явленням виконавчого документа до виконання.

27.12.2012р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції від 13.12.2012р., чинній на той момент. В постанові зазначено, що стягувачу надано строк для повторного пред’явлення виконавчого листа до виконання - до 27.12.2013 р. з урахуванням вимог ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в цій же редакції.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у цій же редакції від 13.12.2012р., повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону в ред. від 13.12.2012р., тобто протягом року.

Тобто стягувач - ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" мав право повторно звернутися до відділу ДВС з зазначеним виконавчими листом для його примусового виконання у строк до 27.12.2013 року.

З новою заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1575 ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" звернувся до Василівського ВДВС 02.08.2013р., тобто в межах визначеного ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» строку.

Постановою державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби від 06.08.2013р. було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

Дослідивши всі вказані обставини, суд вважав, що строк повторного пред’явлення вищевказаного виконавчого листа до виконання стягувачем не був пропущений, а тому визнав безпідставними посилання ОСОБА_4 у скарзі на порушення державним виконавцем вимог ст.ст. 22, 26 ЗУ «Про виконавче провадження», та вважав, що підстав для визнання неправомірними всіх постанов, які були винесені державним виконавцем після обгрунтованого відкриття виконавчого провадження, не мається.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що суд не з»ясував тих обставин, чи мав право державний виконавець відкривати виконавче провадження.

Проте ці ствердження суперечать змісту судового рішення, з якого вбачається, що судом ретельно проаналізовано рух виконавчого листа № 2-1575 з моменту його видачі. А свої висновки суд обґрунтував з посиланням на норми ЗУ «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час вчинення кожної оскаржуваної дії державного виконавця.

Суд обґрунтовано виходив із того, що на час ухвалення судового рішення про звернення стягнення на майно ОСОБА_4 та видачі виконавчого листа діюча редакція ст. 21 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачала трирічний строк для пред»явлення виконавчого листа до виконання, та перше пред»явлення листа № 2-1575 до виконання перервало сплив цього строку, який розпочався заново після його повернення стягувачу 27.12.2012р.

Повторне пред»явлення цього виконавчого листа до ВДВС відбулось 02.08.2013р., тобто в межах річного строку, який вже був визначений новою редакцією ЗУ «Про виконавче провадження», а саме ст. 22 цієї норми.

Оспорюючи ці висновки суду, апелянт не бере до уваги вимоги ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження», яка унормовує переривання строків для пред»явлення виконавчого документу до виконання його поданням до державної виконавчої служби та відкриттям виконавчого провадження, а після повернення виконавчого листа стягувачу строки для пред»явлення виконавчого листа відраховуються заново.

Що стосується доводів апеляційної скарги про поданням державним виконавцем

ОСОБА_9 недійсної оцінки іпотечного майна до заяви про проведення торгів з його реалізації, апеляційний суд встановив.

Так, оскаржуваною ухвалою ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні скарги повністю, тобто і за цими підставами. Та колегія погоджується з ухвалою суду щодо такої відмови у скарзі в цілому.

Відповідно до ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження», для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб»єкта оціночної діяльності – суб»єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб»єктом оціночної діяльності. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

За матеріалами справи вбачається, що державним виконавцем 22.09.2015р. було внесено постанову про призначення експерта – суб»єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні щодо визначення вартості іпотечного майна – квартири АДРЕСА_1.

Звіт про оцінку майна надійшов до відділу державної виконавчої служби 16.11.2015р., а вже 09.02.2016р. державним виконавцем було направлено заяву про реалізацію арештованого майна до ЗФ ДП «СЕТАМ» із долученням вказаного звіту. Тобто заявку державним виконавцем було подано до спливу шестимісячного строку, коли звіт про оцінку майна був чинним.

У відповідності до п. 1 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.12.2015р. № 2710/5/5, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 ЗУ «Про виконавче провадження». Якщо строк чинності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги.

Таким чином, звіт на момент передачі майна на реалізацію та внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги був чинним, та повторної оцінки майна ОСОБА_4 через сплив шестимісячного строку з дати складання оцінки експертом у такому разі вимогами Закону не передбачено. А тому порушень в діях державного виконавця в цій частині не встановлено.

Порушення права ОСОБА_4 на особисту участь у судовому засіданні судом допущено не було.

З матеріалів справи вбачається, що суд весь термін розгляду справи викликав його до судових засідань судовими повістками, які скаржник отримував, але жодного разу до судових засідань не з»являвся, лише весь час прохаючи їх відкласти під різними причинами ( Т. 1 а.с. 48-49, 54, 201, 205, 266; Т. 2 а.с. 2, 22, 45, 64, 72, 82, 84, 85), але користувався при цьому своїм правом на участь у розгляді справи через адвоката ОСОБА_7 ( Т. 1 а.с. 58-59, 62, 238, 241, 243; Т. 2 а.с. 13, 14, 29, 43, 56, 66, 74, 79).

Така ж ситуація відбулась і на стадії апеляційного розгляду справи, про що зазначено вище і підтверджується матеріалами справи.

Щодо стверджень про порушення його прав у зв»язку з незадоволенням клопотання адвоката ОСОБА_7 в судовому засіданні 29.01.2018р. про відкладення справи для виклику особисто ОСОБА_4 та його другого адвоката ОСОБА_10, з яким він уклав угоду 05.01.2018р., тобто через рік з початку розгляду справи, то такі ствердження є безпідставними та надуманими.

Так, справа слухалась протягом 14 місяців та, отримуючи всі повістки в судові засідання, ОСОБА_4 жодного разу не виявив бажання прийняти в них участь особисто. Крім того, мав адвоката ОСОБА_7, яка була призначена в порядку надання безоплатної вторинної правової допомоги та надавала правову допомогу, зокрема, і в судовому засіданні 29.01.2018р. А тому ніяких прав заявника ОСОБА_4 порушено не було.

Також вказував, що судом в оскаржуваній ухвалі не вказано конкретно, яка ж редакція ЗУ «Про виконавче провадження» була чинна на період вчинення тих чи інших оскаржуваних дій державного виконавця, що, на його думку, є порушенням процесуальних норм.

Між тим, суд по всьому змісту ухвали, посилаючись на ЗУ «Про виконавче провадження» вказував, що застосовує саме ту редакцію правової норми, яка була чинна саме на час вчинення дії або винесення постанови державним виконавцем.

Перевіривши, чи дійсно суд посилався на відповідну редакцію вказаного Закону, апеляційний суд з»ясував, що всі застосовані судом норми ЗУ «Про виконавче провадження» брались ним саме на дату, якою вчинено оскаржувану заявником виконавчу дію чи винесено постанову, про що в тексті постанови апеляційного суду надані уточнення з посиланням на дату відповідної редакції Закону, яку правильно застосував суд.

Зважаючи на все вищенаведене, колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, тому у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України її слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384,390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 29 січня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 травня 2018р.

Головуючий: Судді: