Рішення № 74121797, 18.05.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

1 із 2 Справа № 303/129/17

Провадження №2/303/504/18

Номер рядка стат.звіту 26

Іменем України

РІШЕННЯ

резолютивна частина

18 травня 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючої Маргитич О.І.

секретар Білак Е.П.

за участю представника позивача

та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1

відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про визнання недійсною Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

Зважаючи на складність у викладенні повного тексту рішення суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачено значний час, суд вважає за необхідне, у відповідності з вимогами ст.268 ЦПК України, проголосити вступну та резолютивну частини, зазначивши, що повний текст рішення буде виготовлено 21 травня 2018 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням –відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про визнання недійсною Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року - задоволити.

Визнати Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року, укладену між Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_2 – недійсною.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір на загальну суму 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 сплачені нею витрати на проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 900 (дев’ятсот) гривень 48 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового

2 із 2

рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуюча О.І.Маргитич

1 із 4 Справа № 303/129/17

Провадження №2/303/504/18

Номер рядка стат.звіту 26

Іменем України

РІШЕННЯ

18 травня 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючої Маргитич О.І.

секретар Білак Е.П.

за участю представника позивача

та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1

відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про визнання недійсною Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням.

Зазначені вище вимоги вмотивовані тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 21234 гривень 68 копійок.

Дана угода укладена у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку:починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та Правил додаються до позовної заяви.

При укладені кредитного договору сторони керувались частиною 1 статті 634, статями 526,527,530,599 ЦК України. Зокрема, частиною 1 статті 634 ЦК України визначено що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно статті 599 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином.

Позивач зазначає, що ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсоткам, а також іншими витратами відповідно до

2 із 4

умов договору, що маж відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Таким чином позивач вважає, що між ОСОБА_2 та банком виникли зобов’язання щодо погашення отриманого кредиту, які боржник своєчасно не виконав, а тому в силу положень статті 1054 ЦК України просить суд стягнути з боржника на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість, з урахуванням процентів, пені та штрафу в сумі 21234 гривень 68 копійок , що підтверджується наданим розрахунком.

Заперечуючи проти заявлених вимог ОСОБА_2 звернулася до із зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про визнання недійсною Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року

Вимоги свої мотивує тим, що позивач за первісним позовом на підтвердження своїх вимог надав суду Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року. У свою чергу ОСОБА_2 категорично стверджує, що дану Угоду не підписувала, при цьому покликається на висновки судово-почеркознавчої експертизи за якими підпис від імені ОСОБА_2 в середній частині другого аркуша в графі «Подпись» на генеральній угоді про реструктуризацію боргу від 10 грудня 2015 року виконаний не ОСОБА_2 а іншою особою.

Таким чином ОСОБА_2 просить визнати недійсною Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року, укладену між Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_2.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені позовні вимоги та обставини викладені в позовній заяві, просила задовольнити позов. Зустрічні позовні вимоги не визнала, оскільки вважає їх безпідставними та такими, які не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, мотивуючи тим, що не підписувала дану Угоду. Зустрічний позов просила задоволити.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 2 статті 12 ЦПК України).

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Стаття 1049 ЦК України в свою чергу визначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Також, слід зазначити, що статтями 525,526,527,530,625 ЦК України визначено що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник

3 із 3

зобов'язаний виконати свій обов'язок; якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вимоги первісного позивача вмотивовані тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 21234 гривень 68 копійок.

Законодавець пов’язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики. Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.

При цьому, статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Заперечуючи факт підписання зазначеної вище Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості ОСОБА_2 звернулася з клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до висновку експерта №4/303 від 11 листопада 2017 року підпис від імені ОСОБА_2 в середній частині другого аркуша в графі «Подпись» на Генеральній угоді про реструктуризацію боргу від 10 грудня 2015 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Також, слід зазначити, що згідно висновку комісійної повторної криміналістичної експертизи з дослідження підписів за матеріалами цивільної справи від 02 травня 2018 року підпис від імені ОСОБА_2, розташований після запису дати «10.12.2015» та після слова «Підпис» на Генеральній угоді про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Слід зазначити що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зі змісту пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України

підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

3 із 4

Зважаючи на те, що Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року не підписувалась ОСОБА_2, суд приходить до висновку про відсутність вільного волевиявлення відповідача (за первісним позовом), яке б відповідало її внутрішній волі на укладення такої угоди.

Враховуючи вищенаведене, висновки проведених судово-почеркознавчих експертиз, суд вважає, що позов про визнання Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року, укладеної між Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_2 недійсною слід задовольнити.

Слід зазначити що необґрунтованою є позиція представника позивача щодо необхідності стягнення суми боргу з урахуванням основного кредитного договору від 14 вересня 2009 року. При цьому, суд враховує що дійсно (сторони це не заперечили в судовому засіданні) ОСОБА_2, на даний час, на підставі рішення суду сплачує заборгованість, яка виникла в результаті невиконання зазначеного вище договору кредиту від 14 вересня 2009 року.

Як наслідок, суд не вбачає підстав для задоволення первісного позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням.

В порядку статті 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок позивача за первісним позовом - Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про визнання недійсною Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року - задоволити.

Визнати Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 10 грудня 2015 року, укладену між Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_2 – недійсною.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір на загальну суму 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 сплачені нею витрати на проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 900 (дев’ятсот) гривень 48 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуюча О.І.Маргитич