Рішення № 74112939, 04.05.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4796/17

Провадження № 2/645/480/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді – Шарка О.П

секретаря судових засідань – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Укрсоцбанк», третя особа – ОСОБА_2, про визнання договору поруки №851/11/27-11/7-070 від 02.08.2007 року припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Публічне Акціонерне Товариство «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 заборгованість – 47 422,29 дол. США ( сорок сім тисяч чотириста двадцять два , двадцять дев’ять дол. США), а саме: суму заборгованості за кредитом – 31 885,89 доларів США,( тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять , вісімдесят дев'ять дол. США), суму заборгованості за відсотками – 15 536,40 доларів США, ( п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять шість дол.США).

ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Укрсоцбанк», третя особа – ОСОБА_2, в якому просить суд визнати договір поруки №851/11/27-11/7-070 від 02.08.2007 року припиненим.

Ухвалою суду від 4 травня 2018 року позовні заяви об’єднані в одне провадження.

В обґрунтування первісного позову позивач зазначив, що 2 серпня 2007 року між АКБ соціального розвитку «УКСРОЦБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 851/10/27-11/7-052. Загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування позивача на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК».Відповідно до п.1.1. Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості. платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 50 000,00 доларів США. Свої зобов'язання Позивач виконав, надавши грошові кошти Позичальникові. У порушення умов Договору, позичальник ОСОБА_2 зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 28.03.2017року виникла заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом - 31 885,89 дол. США; сума заборгованості за відсотками - 15 536,40дол.США. В забезпечення виконання зобов’язань позичальника, яким є ОСОБА_2, що випливають з Основного договору 02.08.2007 року позивач та відповідач ОСОБА_4 уклали договір поруки №851/11/27-11/7-070 від 02.08.2007 року, відповідно умов якого відповідач, як поручитель поручається за виконання позичальником обов’язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому.

В обґрунтування зустрічного позову позивач зазначила, що після укладення кредитного договору, до нього вносились зміни щодо розміру фіксованої процентної ставки за кредитом. При цьому збільшення зобов'язань позичальника шляхом збільшення відсоткової ставки, порядку розрахунку відбулось без погодження із поручителем. Крім того, 22.04.2009 ОСОБА_2 було направлено досудову вимогу від банку щодо погашення заборгованості за кредитним договором, яка не була виконана. На адресу поручителя вимоги про виконання грошових зобов'язань не надходило. Пунктом 1.1. кредитного договору встановлена дата остаточного повернення кредиту 01 серпня 2032 року.

Умови договору поруки про його дію до повного виконання всіх зобов'язань не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України, якою встановлено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пунктом 4.5. кредитного договору встановлено право кредитора у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому.Виконання позичальником вимоги щодо дострокового погашення суми кредиту та інших платежів відповідно до п. 4.5. кредитного договору повинно бути здійснено позичальником не пізніше одного робочого дня. У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором за ним утворилася заборгованість, яка станом на 22.04.2009 року складала 47 487,46 дол. США тілу кредиту, заборгованість по нарахованим та не сплаченим відсоткам - 2 789,34 доларів США; пеня в розмірі 1 164,91 грн.У зв’язку з цим, позивач вважає, що надіславши таку вимогу, банк відповідно до положень ст. 1050 ЦК України та п. 4.5. кредитного договору скористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов'язання.

На думку позивача, у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Позивач стверджує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що будь-яка вимога про погашення кредитних коштів отримувалась поручителем, з позовом до суду про стягнення заборгованості до поручителя ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся лише 19.10.2017 року.

У ході судового розгляду представник позивача ПАТ «Укрсоцбанк» первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити, надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначив, що станом на сьогоднішній день є стала судова практика, відповідно до якої зазначено, що обраний спосіб захисту є неправомірним, а сам позов про визнання договору поруки припиненим - не може підлягати задоволенню.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили у їх задоволенні відмовити, надали суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначили, що 02.08.2007 року між позивачем, ОСОБА_2, та Акціонерним комерційним банком «Укрсоцбанк» було укладено Кредитний договір №851/10/27-11/7-52 від 02.08.2007 року та Договір іпотеки (далі за текстом - Договір). За умовами вищезазначеного Договору Позивач зобов'язався надати Відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався прийняти кредит та, сплатити проценти за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов’язань за вищезазначеному Кредитному договору між Позивачем та Відповідачем було укладено Іпотечний договір № 851/11/27-11/7-069 від 02 серпня 2007 року (далі за текстом - Договір іпотеки), згідно з яким для забезпечення повного і своєчасного виконання Відповідачем зобов’язань, визначених Кредитним договором, Відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру № 104, що знаходиться: м. Харків, вул. Соціалістична, б. 72, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5. 15.06.2009 року за заявою Позивача приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на Договір іпотеки було вчинено виконавчий напис № 315, відповідно до якого було звернення стягнення на Предмет іпотеки та запропоновано за рахунок коштів, вручених від реалізації заставного майна, задовольнити вимоги відповідача в розмірі 91718 (триста дев'яносто одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 52 коп. 08.07.2009 року державним виконавцем Цюпка Оксана Миколаївна було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом №315 від 15.06.2009 року, та 11.05. 2010 року було проведено опис предмету іпотеки і накладено арешт на предмет іпотеки. 11.10.2010 року згідно розпорядження №19-455/10 відбулись прилюдні торги, вищевказана квартира була продана за 230039,87 грн., та кошти були перераховані на рахунок Позивача “ОСОБА_7”. Сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання шовного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів. Вимогу банку про дострокове повернення кредитних лімітів відповідач отримав 27 квітня 2009 року, а тому за визначенням пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через тридцять днів, тобто з 27 травня 2009 року. Отже, на думку позивача, пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за його користування, кредитор змінив строк виконання основного зобов’язання і був зобов’язаний пред’явити позов до боржника протягом трьох років від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту (з 27 травня 2012 року), у зв’язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

У ході судового розгляду відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та її представник первісні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили у їх задоволенні відмовити, зустрічний позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити, надали суду пояснення аналогічні викладеним у зустрічній позовній заяві.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає первісну позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, у ході судового розгляду встановлено, що 2 серпня 2007 року між АКБ соціального розвитку «УКСРОЦБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 851/10/27-11/7-052.

Загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування позивача на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК».

Відповідно до п.1.1. Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості. платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 50 000,00 доларів США.

Як вбачається з заяви про видачу готівки №1 від 2 серпня 2007 року, свої зобов'язання позивач виконав, надавши зазначені грошові кошти позичальникові.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу сплатити послугу тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст.530 ЦК України зазначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений Договором.

Статтею 526 ЦК України закріплено загальні умови виконання зобовязань, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).

ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 28.03.2017 року виникла заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом - 31 885,89 дол. США; сума заборгованості за відсотками - 15 536,40дол.США.

Також на забезпечення виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань за Кредитним договором; між позивачем та ОСОБА_2 (після розірвання шлюбу Михайлова) ОСОБА_8 було укладено Договір поруки №851/11/27-11/7-070 від 02.08.2007 року, відповідно умов якого відповідач, як поручитель, на добровільних засадах прийняв на себе зобов’язання солідарно відповідати перед позивачем по зобов’язанням відповідача ОСОБА_2 з Кредитного договору.

У випадку невиконання зобов'язань по Кредитному договору Боржник і Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України в разі солідарного обов’язку відповідачів кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх відповідачів разом, так і будь-кого з них окремо. При цьому, відповідно до абз.2 ч.2 ст. 543 ЦК України солідарні відповідачі залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання, останнім свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення обов'язку боржника.

Договір кредиту та договір поруки були узгоджені та підписані сторонами відповідно до вимог діючого цивільного законодавства.

Стосовно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст.16 ЦК України.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, а за п. 7 ч. 2 цієї статті - припинення правовідношення.

За положеннями ст. 559 ПК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор

протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст.559 ЦК України передбачено підстави для припинення поруки. Так, ч.4 передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України ).

Посилання зустрічного позивача в тім, що договір поруки повинен бути визнаний припиненим, відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

В разі не встановлення в договорі поруки строку припинення поруки вона припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимогу протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, визначеного кредитним договором строку повернення кредиту.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України, від 12 вересня 2012р. по справі № 6-98цс12, від 17 вересня 2014р. по справі № 6-6цс14.

Окрім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55,124 Конституції та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (висновок міститься у постановах ВСУ: від 21 травня 2012 року у справі №6-18цс11, від 21 травня 2012 року у справі №6-20цс11, від 21 травня 2012 року №6- 69цс11, від 21 листопада 2012 року у справі №6-134цс12, від 05 грудня 2012 року у справі №6-147цс12).

Проте, способом судового захисту є не вимога про припинення договору поруки, а вимога про визнання поруки припиненою, оскільки порука припиняється не з моменту ухвалення судом рішення про це, а з моменту настання підстав, з якими законом пов'язане припинення поруки.

Право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі №6-69цс11).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання поруки припиненою.

Окрім того, вирішуючи питання про стягнення суми заборгованості суд виходить з роз'яснень викладених у абзаці 3 пункту 14 Постанови ВСУ №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», відповідно якого у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що первісні вимоги позивача законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 – на користь Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк», 03150, Україна, м. Київ, вул. Ковпака,29 МФО 300023, п/р 29091805130003, ЄДРПОУ 00039019, заборгованість – 47 422,29 дол. США ( сорок сім тисяч чотириста двадцять два долари, двадцять дев’ять центів США), а саме: суму заборгованості за кредитом – 31 885,89 доларів США, суму заборгованості за відсотками – 15 536,40 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, Ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, судовий збір у сумі – 9 437, 03 ( дев'ять тисяч чотириста тридцять сім, три дол. США) з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Укрсоцбанк», третя особа – ОСОБА_2, про визнання договору поруки №851/11/27-11/7-070 від 02.08.2007 року припиненим – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя: