Постанова № 74088575, 18.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/9222/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/783/28/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Апеляційного суду Львівської області цивільну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, з участю третьої особи Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, про стягнення заборгованості по заробітній платі, заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, з участю третьої особи Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, в якому просив стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 8031,21 грн., компенсацію збитків за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 1330,81 грн.; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 54769,44 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 10000,00 грн., а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 74131,46 грн.

В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, востаннє 02 листопада 2017 року, в яких просив суд стягнути із відповідача невиплачену заробітну плату у сумі 8031,21 грн., компенсацію збитків за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 2276,83 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 100199,08 грн. та відшкодування моральної шкоди у сумі 10000,00 грн., а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 120 507,12 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він в період з 08.04.2015 року по 10.08.2015 року працював Начальником Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова. На дану посаду був прийнятий на постійну роботу згідно Наказу керівника Квартирно-експлуатацйного відділу м. Львова № 57 від 08.04.2015 р. з посадовим окладом 1678 грн. на місяць та виплатою 50% посадового окладу за підтримання бойової готовності, а також передбаченою умовами колективного договору доплатою 25% до тарифної ставки та був звільнений з цієї посади за власним бажанням згідно Наказу керівника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова № 130 від 10.08.2015 р. В той же час, як на момент звільнення так і по сьогоднішній день, йому так і не було виплачено належну заробітну плату. Внаслідок вищенаведених обставин, що склалися з вини відповідача, він - позивач зазнав моральних страждань та додаткових зусиль для організації життя, йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він оцінює в сумі 10 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, з участю третьої особи Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, про стягнення заборгованості по заробітній платі, заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Ухвалено стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (інд. код 07638027) на користь ОСОБА_2, ПН НОМЕР_1, кошти, а саме: заборгованість по заробітній платі в розмірі 8 031,21 грн.; компенсацію інфляційних втрат за час невиплати заробітної плати в розмірі 2 276 грн. 83 коп.; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 100 199,08 грн. та за заподіяну моральну шкоду кошти в розмірі 5000 грн., а всього 115 507 грн. (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот сім грн.). Вирішено питання судових витрат.

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржив Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що позивач та КЕВ м. Львова у трудових відносинах у розумінні Кодексу законів про працю як роботодавець та працівник ніколи не перебували, у зв'язку з чим останній перед позивачем не несе та не може нести жодних зобов'язань, у тому числі по виплаті заборгованості із заробітної плати та пов'язаних з нею виплат. Натомість позивач був працевлаштований як працівник в окремій юридичній особі - Будинкоуправлінні № 4, де займав посаду згідно штату, виконував свої обов'язки та відповідно отримував заробітну плату за виконану роботу саме в БУ № 4, де також здійснювався облік його робочого часу із складенням табелів обліку робочого часу. Крім того, КЕВ м. Львова не міг надати у розпорядження суду довідку про розмір нарахованої та виплаченої за час роботи ОСОБА_2 заробітної плати, оскільки така нараховувалась та виплачувалась за місцем праці останнього, а саме в БУ №4, де й по даний час знаходяться відповідні табелі обліку робочого часу позивача, а також бухгалтерська документація. Вважають, що суд прийняв рішення про стягнення коштів з неналежного відповідача - КЕВ м. Львова.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, дана справа апеляційним судом розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, з участю третьої особи Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення заборгованості по заробітній платі, заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди виходив з того, що засновником юридичної особи - Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (код: 24964599) є юридична особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (код: 07638027).

З матеріалів справи вбачається наступне.

08 квітня 2015 року згідно наказу керівника Квартирно-експлуатацйного відділу м. Львова № 57 від 08.04.2015 року (т. 1 а.с. 4) ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду начальника Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатацйного відділу м. Львова, про що був внесений відповідний запис в трудову книжку позивача (т. 1 а.с. 6).

10 серпня 2015 року ОСОБА_2 наказом керівника Квартирно-експлуатацйного відділу м. Львова № 130 від 10.08.2015 року (т. 1 а.с. 5) був звільнений із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, про що свідчить відповідний запис в трудовій книжці позивача, завірений круглою печаткою КЕВ м. Львова.

Згідно відомостей нарахування заробітної плати, заборгованість ОСОБА_2 по заробітній платі становить 8 031,21 грн.

У відповідності до Положення Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (т. 1 а.с. 179-187), яке затверджено 12.10.2010 року Начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова перебуває у безпосередньому підпорядкуванні та підконтрольне Квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова.

Згідно п. 6.1. Положення Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (далі Положення), Управління Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова очолює начальник, який назначається на посаду і звільняється з посади начальником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова.

Проте, колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

За змістом частини першої ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо в день звільнення працівник не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно Положення про Будинкоуправління № 4 КЕВ м. Львова (а.с. 180), Будинкоуправління є самостійною державною організацією з повною юридичною відповідальністю, яке здійснює самостійну господарську діяльність, займається підбором і комплектуванням кадрів, оплата праці яких здійснюється за рахунок прибутку від його господарської діяльності.

Відомостей про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію БУ № 4 КЕВ м. Львова немає.

Отже, матеріалами справи та локальними нормативними актами БУ № 4 підтверджено, і цей факт визнається позивачем, що роботодавцем позивача було саме БУ № 4, яке за рахунок прибутку від господарської діяльності здійснювало оплату праці своїх працівників, а тому БУ № 4 є належним відповідачем в справі за позовними вимогами позивача, і саме з нього підлягають стягненню належні до виплати позивачеві кошти із заборгованості по заробітній платі, заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Проте позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом в суд до відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, залучивши Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова лише третьою особою.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку, в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Згідно положень ч. 1 ст. 33 ЦПК України (чинної на час розгляду справи в суді першої інстанції) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Позивач в суді першої інстанції не скористався своїм правом щодо залучення до справи Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова в якості відповідача, а суд в порушення ч. 4 ст. 10 ЦПК України (чинної на час розгляду справи в суді першої інстанції) не попередив сторону позивача про наслідки вчинення або не вчинення таких процесуальних дій.

Суд першої інстанції вказаних вище правових норм закону та фактичних обставин справи не врахував, а тому дійшов помилкового висновку стягнувши з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова в користь позивача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати та моральну шкоду.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи в апеляційному порядку позбавлений можливості вчинення процесуальних дій, передбачених ст. 51 ЦПК України.

Колегія суддів роз'яснює, що позивач вправі звернутись з позовом до належного відповідача та залучити до участі в справі всіх осіб, чиїх прав та інтересів торкається розгляд такого позову.

Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що за приписами ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України, серед яких і вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 не звертався в суд із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку та суд першої інстанції таке право позивачу не роз'яснив.

Таким чином, з наведених вище мотивів та підстав оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно положень п. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права при розгляді цієї справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Частинами 4, 5 ст. 268 ЦПК України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст даного судового рішення складено 18 травня 2018 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, з участю третьої особи Будинкоуправління № 4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, про стягнення заборгованості по заробітній платі, заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст даного судового рішення складено 18 травня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.