Вирок № 74088573, 17.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 443/14/17 Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я.

Провадження № 11-кп/783/175/18 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді Маліновської-Микич О.В.,

суддів Головатого В.Я., Партики І.В.,

з участю секретаря Щербая В.П.,

розглянувши у кримінальному проваджені №12016140260000448 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, одруженого, військовозобов’язаного, раніше несудимого, який працює водієм ФОП “ОСОБА_2”,

з участю прокурора Костишина Д.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_3,ОСОБА_4,

представника потерпілих адвоката ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 22 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України й призначено йому покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбуття основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 /три/ роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язано ОСОБА_1 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої злочином залишено без розгляду.

Накладений ухвалою Перемишлянського районного суду від 03 липня 2017 року арешт на автомобіль “НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 скасований.

Процесуальні витрати за проведені у справі експертизи в розмірі 4025 (чотири тисячі двадцять п’ять ) гривень 67 копійок стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком 05 жовтня 2016 року, приблизно о 13 годині 15 хвилин, ОСОБА_1, керуючи вантажним автомобілем марки “RENAULT MAGNUM”, реєстраційний номер НОМЕР_2, із напівпричепом марки “ROSSART-GIFUT”, реєстраційний номер НОМЕР_3, та рухаючись ним по автодорозі “Львів-Івано-Франківськ” в напрямку до м. Львова, при проїзді її ділянки в межах с. Соколівка Жидачівського району Львівської області, біля будинку №27, що по вул. Миру, порушив вимоги Р.1 п.1.5;Р.2 п.2.3. б); д); Р.12 п.12.1 Правил дорожнього руху України, які виразилися в тому, що він керуючи вказаним транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху свого транспортного засобу та не оцінив дорожню обстановку, що призвело до виносу на заокругленій ділянці даної дороги напівпричепа марки “ROSSART-GIFUT”, реєстраційний номер НОМЕР_3 на зустрічну смугу руху по якій в цей час в зустрічному напрямку рухався, а саме до м. Івано-Франківськ автомобіль марки “RENAULT TRAFIC”, реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_8. Внаслідок чого відбулось зіткнення між напівпричепом марки “ROSSART-GIFUT”, реєстраційний номер НОМЕР_3 із автомобілем марки “RENAULT TRAFIC”. Внаслідок чого водій ОСОБА_8 помер на місці події, а пасажир його автомобіля ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Після зіткнення, автомобіль “RENAULT TRAFIC”, реєстраційний номер НОМЕР_4 відкинуло назад, внаслідок чого відбулось попутне зіткнення між задньою частиною даного автомобіля та передньою частиною автомобіля “BMW X5”, реєстраційний номер НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_10, який в цей час рухався позаду автомобіля марки “RENAULT TRAFIC”, реєстраційний номер НОМЕР_4. Внаслідок порушення водієм ОСОБА_11 правил безпеки дорожнього руху водій автомобіля марки “RENAULT TRAFIC”, реєстраційний номер НОМЕР_4 – ОСОБА_8, згідно висновку судово-медичної експертизи №63/16 від 18 листопада 2016 року, отримав тупу поєднану травму тіла у вигляді: крововиливу м’які тканини голови, крововиливів в м’які тканини передньої поверхні грудної клітки, крововиливів в клітковину переднього середостаріння, крововиливів на поверхні серця, наявності крововиливів під плевру та у тканину обох легень, двобічного гемотораксу, наявності множинних розривів та крововиливів в тканину печінки, наявності крові в черевній порожнині, крововиливів в тонку та оточуючу клітковину підшлункової залози, крововиливів в стінку тонкого кишківника, крововиливів в бриджу тонкого та товстого кишківника, крововиливів в зв’язкові - підвішуючий апарат внутрішніх органів, крововиливів в навколо ниркову клітковину; перелому кісток носа; перелому проксимальної фаланги 5-го пальця лівої кисті; переломів 4,5,6,7 ребер справа по пригру динній лінії, переломів 4,6,7,8,9 ребер справа по середньо-ключичній лінії, переломів 4,7,8,9,10 ребер справа по передньо-пахвинній лінії, переломів 4.5,6,9,10,11,12 ребер справа по задньо-пахвинній лінії, переломів 2,3,4,5 зліва по середньо-ключичній лінії, перелому 6-го ребра зліва по передньо-пахвиній лінії, переломів 4,6,7,9 ребер по задньо-пахвинній лінії, переломів 1,2,3,4.5 ребер зліва по лопатковій лінії з пошкодженням плеври та крововиливів в оточуючі міжреберні м’язи та м’які тканини, синці, саден та ран на тілі. Вказана тупа поєднана травма тіла є прижиттєвою, утворилась від контакту з тупими твердими предметами, котрими могли бути і виступаючі частини салону автомобіля, в короткому проміжку часу до настання смерті, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення та перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку із настанням смерті. Причиною смерті гр. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 є тупа поєднана травма тіла з пошкодженням органів грудної та черевної порожнин, органів поза очеревинного простору, множинними переломами кісток тулуба, що супроводжувалася масивною кровотечею, що підтверджується даними судово-медичного розтину трупа та даними додаткового судово-гістологічного дослідження: нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, дистелектази та геморагії в легенях, набряк головного мозку, дифузійні крововиливи в м’які тканини з початковими ознаками реактивних змін. При судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, алкоголю не виявлено.

Крім цього внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил безпеки руху пасажир автомобіля марки “RENAULT TRAFIC”, реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_9, згідно висновку експерта №2070 судово-медичної експертизи від 04 листопада 2016 року, отримав тупу травму грудної клітки з забоєм обох легень та накопиченням повітря в плевральних порожнинах, закриту ЧМТ у вигляді струсу – забоєм головного мозку. Крім цього, у потерпілого було відмічено наявність рани, синця та саден на голові, саден на грудях. На момент проведення експертизи у потерпілого виявлено рубці на чолі та на підборідді – сліди загоєних ран і плями на шкірі правої руки – сліди загноєних саден. Вказані ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути при ударах до виступаючих частин салону автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні транспортних засобів 05 жовтня 2016 року. Травма грудної клітки відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я. У гр. ОСОБА_9 при зверненні за медичною допомогою етанолу не виявлено.

На даний вирок потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просять даний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.

В обґрунтування потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 покликаються на те, що протягом тривалого часу, як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляди справи обвинувачений ОСОБА_1 намагався ввести в оману як суд першої інстанції, так і потерпілих показуючи документи про те, що саме ним відшкодовуються збитки, однак такі були відшкодовані його роботодавцем ОСОБА_2 Вважають, що суд першої інстанції не врахував позицію потерпілих, які просили обрати обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки та позицію прокурора. Щодо обставини, яка пом’якшує покарання, а саме сприяння розкриттю злочину, то на думку потерпілих обвинувачений жодним чином не сприяв розкриттю злочину, так як дане кримінальне правопорушення є очевидним, що вбачається із відеозапису вчинення дорожньо-транспортної пригоди від 05 жовтня 2016 року. Більше того, у вироку суд першої інстанції посилається на показання ОСОБА_1 про те, що після дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений намагався допомогти потерпілому, надати першу допомогу та витягти його з автомобіля, однак дане твердження не відповідає дійсності, оскільки коли потерпілі приїхала на місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди, то побачили тіло ОСОБА_8 у його автомобілі. Також, апелянти звертають увагу, що у вирок є незрозумілим термін іспитового строку призначений обвинуваченому, а саме два чи три роки, а сам вирок проголошений за відсутності обвинуваченого.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 просить скасувати даний вирок у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами, в решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування покликається на те, що дане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, так як звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не наводить мотивів застосування положень такої до призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання. Вважає, що обставини, які зазначає суд першої інстанції, зокрема, те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, вчинив необережний злочин, позитивно характеризується за місцем проживання та праці, а також те, що останній на обліку в лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, частково відшкодував шкоду потерпілим необхідно розцінювати виключно як характеристику особи ОСОБА_1, які необхідно враховувати при призначенні покарання останньому у межах санкції статті ч.2 ст. 286 КК України, а не як такі, які дають підстави для застосування вимог ст. 75 КК України при призначенні покарання.

02 березня 2018 року захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_6 подав заперечення на апеляційні скарги в якому просить даний вирок залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, мотивуючи це тим, що з моменту вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди, як на стадії досудового розслідування так і на стадії судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_1 насамперед без умов і повному обсязі визнав себе винним у даній пригоді та глибоко переживав за наслідки вчиненого, підтвердженням чого є зазначена у обвинувальному акті від 30 грудня 2016 року обставина, яка пом’якшує покарання обвинуваченого, а саме щире каяття та сприяння розкриттю злочину. Крім цього, ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди неодноразово звертався до потерпілих з метою відшкодування заподіяної шкоди в добровільному порядку, однак заявлена потерпілими сума відшкодування грошових коштів не відповідала реальному матеріальному становищу обвинуваченого, його сім’ї та соціальному статусу в цілому, проте обвинувачений самостійно в добровільному порядку здійснював перекази грошових коштів не маючи наміру отримання формальної розписки про відсутність претензій з боку потерпілих, в тому числі про часткове відшкодування шкоди.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника адвоката ОСОБА_5, які підтримали подані апеляційні скарги з мотивів наведених в них, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисника адвокат ОСОБА_6 заперечили проти поданих апеляційних скарг, просили такі залишити без задоволення, так як вважають вирок суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, та їх представника адвоката ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката ОСОБА_6, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що такі підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Висновок суду про вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за обставин, описаних у вироку є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у вироку.

Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 учасниками кримінального провадження не оспорюється.

Апеляційний суд вважає доведеним винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за обставин викладених у вироку.

Разом з тим, суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 із звільненням від відбування покарання на підставі статті 75 КК України та поклав обов’язки за ст. 76 КК України, допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, зокрема безпідставно не призначив останньому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи з наступного.

Згідно п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, колегія суддів враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення і його мотиви, а також те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, вчинив необережний злочин, позитивно характеризується по місцю проживання та праці, працює водієм ФОП ОСОБА_2, на обліку у психіатра, чи нарколога не числиться, ОСОБА_12 та ОСОБА_1 відшкодували матеріальну та моральну шкоду потерпілим заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в розмірі 200 тисяч гривень, відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_9, пом’якшуючі обставини, а саме щире каяття та повне відшкодування шкоди та відсутність обставин, що обтяжують покарання, виправлення засудженого можливе без відбування покарання, і тому його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Дотримання цих вимог з приводу застосування загальних засад призначення покарання необхідне, оскільки саме за допомогою них реалізовується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, особу винного та конкретні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без відбування призначеного основного покарання, та вважає, що його слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України із покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України процесуальних обов’язків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 420 КК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання, що вданому випадку є додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Виходячи з викладеного, вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 22 грудня 2017 року в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з ухваленням вироку в апеляційному порядку, а в решті оскаржуваний вирок суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки такий відповідає вимогам глави 29 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 – задоволити частково.

Вирок Перемишлянського районного суду Львівської області від 22 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання – скасувати.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами терміном два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки: протягом іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього дня протягом трьох місяців може бути оскаржений до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17