Постанова № 7408326, 11.11.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

11 листопада 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № 2а-7920/08/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя Мірошниченко М.В.,

суддя Баранник Н.П.,

суддя Юхименко О.В.,

при секретарі Резнікові Ю.М.

за участю представників :

позивача: Ващенко В.В., довіреність № 157/725 від 09.10.2008р.;

відповідача: Старостенко В.М., довіреність № 35290/10/08-10-19 від 10.11.2009р.;

відповідача: Васильєв В.О., довіреність № 44016/10/08-10/1-09 від 26.12.2008р.;

відповідача: Машковська Е.Г., довіреність № 3493/10/08-10-19 від 04.02.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Дніпропетровську,

м. Дніпропетровськ

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 26.02.2009р.

у справі № 2-а-7920/08/0470

за позовом Державного підприємства «Виробниче обєднання Південний

машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», м. Дніпропетровськ

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Дніпропетровську,

м. Дніпропетровськ

про визнання протиправним і скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

Державним підприємством «Виробниче обєднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним рішення відповідача від 01.12.2005р. № 0000238811/031344 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9762498,79 грн. і скасування рішення, як такого, що суперечить чинному законодавству та виходить за межі компетенції відповідача, встановленої законом (відповідно до уточнених позовних вимог).

За наслідками розгляду справи по суті, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2009р. у справі № 2-а-7920/08/0470 позов задоволений. Визнано протиправним та скасовано рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 01.12.2005р. № 0000238811/031344 про застосування штрафних санкцій в сумі 9762498,79 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем неправомірно застосовані положення Указу Президента України № 734 від 27.06.1999р. «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», оскільки згідно з пунктом 4 цього Указу, його дія не поширюється на відносини, що виникають у звязку із залученням іноземних кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України. Суд дійшов до висновку про те, що іноземний рахунок позивача був безпосередньо пов'язаний з Угодою про кредит від 02.02.2004р. та Гарантією Кабінету Міністрів України від 27.05.1998р.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2009р. у справі № 2-а-7920/08/0470 та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування таких вимог відповідач посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає зокрема, що відповідачем правомірно застосовано Указ Президента України № 734 від 27.06.1999р., оскільки перевищення позивачем залишку валютних цінностей на рахунку ніяким чином не повязано з Гарантією Кабінету Міністрів України від 27.05.1998р. Рух коштів відбувався не через рахунок, відкритий у закордонному банку, на який видана ліцензія № 15 від 13.01.2005р., а тому перевищення залишку коштів на валютному рахунку, відкритому у закордонному банку, не має відношення до кредитної угоди від 02.02.2004р.

ДП «Виробниче обєднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» в запереченнях на апеляційну скаргу не погоджується із викладеними в ній доводами. Зазначає зокрема, що іноземний рахунок позивача був безпосередньо пов'язаний з Угодою про кредит від 02.02.2004р. та Гарантією Кабінету Міністрів України від 27.05.1998р., у звязку з чим відповідачем неправомірно застосовані положення Указу Президента України № 734 від 27.06.1999р., дія якого не поширюється на відносини, що виникають у звязку із залученням іноземних кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України.

В судових засіданнях 30.09.2009р. і 11.11.2009р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.

У відповідності до розпорядження в.о. голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 681 від 30.09.2009р. апеляційний розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Технічне фіксування судового процесу 11.11.2009р. здійснювалось за допомогою комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 11.11.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП «Виробниче обєднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» з питання порядку використання індивідуальної ліцензії НБУ № 15 від 13.01.2005р. на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України за період з 01.04.2005р. 31.04.2005р. За наслідками перевірки складений акт від 04.11.2005р. № 183-08-02/1-14308368.

В ході проведення перевірки було встановлено, що ДП «ВО «ПМЗ» було отримано індивідуальну ліцензію НБУ № 15 від 13.01.2005р. на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України у закордонному банку JP Morgan Chase Bank (Великобританія), поточний рахунок у доларах США № НОМЕР_1. Строк дії ліцензії з 13.01.2005р. до 31.12.2005р.

Управлінням НБУ в Дніпропетровській області листом від 23.06.2005р. № 13-032/4157 на адреси ДПА у Дніпропетровській області та на адресу СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську повідомлено про порушення ДП «ВО «ПМЗ» вимог індивідуальної ліцензії від 13.01.2005р. № 15.

Пунктом 2 індивідуальної ліцензії НБУ № 15 від 13.01.2005р. передбачено, що протягом строку дії ліцензії залишок валютних цінностей на рахунку на 1 число квітня, липня, жовтня не може перевищувати 4305375,00 доларів США. Валютні цінності, що перевищують цей залишок, не пізніше 3 січня, квітня, липня, жовтня, відповідно, підлягають перерахуванню на рахунок в уповноваженому банку.

Проте, залишок валютних цінностей на рахунку станом на 1 квітня 2005р. становив 6154123,02 доларів США. Перевищення залишку валютних цінностей на рахунку станом на 1 квітня 2005р. у сумі 1848748,02 доларів США було перераховано на рахунок в уповноваженому банку ЗАТ КБ «Приватбанк» (м. Дніпропетровськ) лише 13 квітня 2005р., а не до 3 квітня, як передбачено п.2 індивідуальної ліцензії НБУ.

Таким чином, перевищення залишку валютних цінностей на рахунку, відкритому у закордонному банку JP Morgan Chase Bank (Великобританія) потребує отримання індивідуальної ліцензії НБУ .

В даному випадку встановлено порушення п.п. «д» п.4 ст.5 Декрету КМУ від 19.02.1993р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині розміщення валютних цінностей на рахунку за межами України без отримання індивідуальної ліцензії НБУ та п.2 індивідуальної ліцензії НБУ № 15 від 13.01.2005р.

На підставі акта перевірки від 04.11.2005р. № 183-08-02/1-14308368 відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.2005р. № 0000238811/031344, згідно до якого за вищевказане порушення до позивача на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.2.2 ст.2 «Положення про валютний контроль», затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.02.2000р. № 49, п.2.1 «Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», затвердженого Наказом ДПАУ від 04.10.1999р. № 542 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9762498,79 грн.

Позивач не погоджується із нарахованими штрафними санкціями, посилаючись на те, що рішення податкового органу про застосування таких санкцій прийнято відповідачем із перевищенням компетенції; спірні правовідносини не регулюються Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки позивач не здійснював операцій з валютними цінностями, а лише мало місце перевищення суми залишку валютних цінностей, що є порушенням п.2 ліцензії НБУ, яка була в наявності; спірне рішення прийнято на підставі Указу Президента України №734 від 27.06.1999р., який не поширюється на відносини, що виникають у звязку із залученням іноземних кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України.

У звязку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.п. «д» п.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. № 15-93, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема, індивідуальної ліцензії потребують такі операції, як розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України .

Згідно з ч.2 ст.16 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій .

Пунктом 3 Указу Президента України від 27.06.1999р. № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» передбачено, що санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби до інших резидентів і нерезидентів України.

Пунктом 4 Указу Президента України від 27.06.1999р. № 734/99 закріплено, що дія цього Указу не поширюється на відносини, що виникають у зв'язку із залученням іноземних кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України.

В індивідуальній ліцензії на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України № 15 від 13.01.2005р., виданої позивачеві Національним банком України, вказано джерело, з якого зараховуються на розрахунковий рахунок грошові кошти, а саме: кошти від Sea Launch Company, LDC відповідно до Базової угоди від 02.04.1996р. № 329, укладеної між власником ліцензії та Sea Launch Company, LDC (що мало місце значно раніше угоди про кредит) та відсотки, нараховані на залишок коштів на рахунку.

Тобто в даній ліцензії відсутнє джерело коштів, з яким позивачем укладено угоду про надання кредиту, а саме, Colvis Finence Limited .

Пунктом 1.2.2 індивідуальної ліцензії № 15 від 13.01.2005р. передбачено, що з рахунку списуються кошти для виконання зобовязань власника ліцензії за Угодою про заставу від 02.02.2004р., укладеною між власником ліцензії, Colvis Finence Limited і J.P. Morgan Corporate Trustee Services Limited та для сплати відсотків відповідно до Угоди про кредит від 02.02.2004р., укладеної між власником ліцензії, Colvis Finence Limited та First Manhattan Capital Group Limited, B.V.I.

В той же час, перевищення залишку валютних цінностей відбулось не за рахунок списання коштів, а за рахунок надходження коштів від компанії Sea Launch Company, LDC.

Окрім того, з платіжних доручень про сплату відсотків по кредитній угоді від 02.02.2004р. вбачається, що платником коштів є позивач; рахунок, з якого перераховувались кошти відкритий у ЗАТ КБ «Приватбанк» та має номер 260047132026071. Дані кошти перераховувались на рахунок № 2537201 Colvis Finence Limited в банку J.P. Morgan Chase Bank . З даних платіжних доручень вбачається, що рух коштів ніяким чином не відбувався через рахунок, відкритий у закордонному банку (№ 0025373101), на який була видана ліцензія № 15 від 13.01.2005р. Тобто, перевищення залишку коштів на валютному рахунку, відкритому у закордонному банку, не має відношення до кредитної угоди від 02.02.2004р.

Також, в матеріалах справи міститься копія Платіжної гарантії Міністерства фінансів України від 27.05.1998р. № 27-304/166. Дана Гарантія видана на угоду про надання позики від 17.04.1998р. і кредитором по даній угоді є First Manhattan Capital Group Limited, а у спірному випадку йде мова про угоду про кредит від 02.02.2004р., де кредитором є Colvis Finence Limited, що свідчить про те, що Гарантія МФУ не має відношення до кредитної угоди від 02.02.2004р.

З аналізу Платіжної гарантії від 27.05.1998р. № 27-304/166 можливо дійти до висновку про те, що Міністерство фінансів України зобовязується сплатити як головний боржник повністю будь-яку суму, яка вимагається кредитором - First Manhattan Capital Group Limited, згідно угоди про кредит від 17.04.1998р., відповідно до якої позивачу надано кредит в розмірі 107500000,00 грн. Тобто, в разі невиконання своїх боргових зобовязань позивача перед кредитором, вказані зобовязання на себе бере Міністерство фінансів України. Жодного посилання у вказаній Гарантії на базову угоду № 329 від 02.04.1996р., укладеної між позивачем та Sea Launch Company, немає .

З аналізу угоди про кредит від 02.02.2004р. можливо зробити висновок про те, що позичальником по даній угоді є позивач, кредитором - Colvis Finence Limited, передавачем є First Manhattan Capital Group Limited. При цьому, компанії Sea Launch Company, LDC в якості будь-якої із сторін в угоді не зазначено. Згідно з п.4.2 кредитної угоди, кредитор має переказати кредит на рахунок позичальника, відкритий у J.P. Morgan Chase Bank, тобто кредитор особисто перераховує кредитні кошти без участі будь-яких третіх осіб, в т.ч. Sea Launch Company.

Слід також зазначити, що всі кредитні кошти від кредитора позивач отримав одним траншем в лютому 2004р., а перевищення залишку валютних цінностей сталось в квітні 2005р. внаслідок їх зарахування компанією Sea Launch Company.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься ухвала Вищого адміністративного суду України від 30.07.2008р. (Том № 2, а.с. 188-191), згідно з якою встановлені наступні факти:

- починаючи з 3 квітня сума в розмірі 1848748,02дол.США потребувала

отримання індивідуальної ліцензії НБУ;

- Гарантія Кабінету Міністрів України від 27.05.1998р. видана на угоду

про надання позики від 17.04.1998р., кредитором за якою є First Manhattan Capital Group Limited, у той час як у даному випадку мова йде про кредитну угоду від 02.02.2004р., де кредитором є Colvis Finence Limited, а тому перевищення залишку валютних цінностей на рахунку не повязано з Гарантією наданою Урядом України від 27.05.1998р .

У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України вказані обставини є звільненими від доказування.

Таким чином, перевищення залишку валютних цінностей на рахунку позивача, відкритому у закордонному банку, ніяким чином не повязано з Гарантією, наданою Урядом України 27.05.1998р., у звязку з чим судом першої інстанції зроблений помилковий висновок про неправомірність застосування відповідачем Указу Президента України від 27.06.1999р. №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» при прийнятті оскаржуваного рішення від 01.12.2005р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9762498,79 грн.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч ст.71 КАС України позивачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме: наявності підстав для висновку про невірне застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за порушення підприємством правил валютного регулювання. В той же час відповідачем доведена правомірність спірного рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2009р. у справі № 2-а-7920/08/0470 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 20.11.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя Н.П. Баранник

Суддя О.В. Юхименко