Постанова № 74079640, 16.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м.Суми

Справа №591/1088/17

Провадження № 22-ц/788/597/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів Кононенко О.Ю., Хвостика С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Новікової А.С.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» на рішення Зарічного районного суду м. Суми в складі судді Кривцової Г.В. від 12 лютого 2018 року, ухвалене в м. Суми, повне рішення складене 14 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» пред'явило позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 26 вересня 2008 року АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - Банк) і ОСОБА_1 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачеві наданий кредит у розмірі 42500 доларів США зі сплатою 12,49% річних строком до 26 вересня 2033 року.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором цього ж дня між позивачем і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 3566-008/08Р.

ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

З урахуванням викладеного Банк просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2008 року в розмірі 40485,61 доларів США, яка складається із: 33128 доларів США заборгованості за кредитом, 7357,61 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом; а також понесені ним судові витрати.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року позов задоволений частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 40485,61 доларів США та судовий збір у сумі 15942 грн 52 коп.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити.

Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов'язання кредитного договору щодо повернення кредитних коштів і процентів за користування ними, а тому позивач має право на захист порушеного права шляхом стягнення сум, зазначених у позовній заяві.

Відмовляючи у задоволенні вимог до поручителя ОСОБА_2, суд керувався тим, що відповідно до умов п. 4.4 кредитного договору строк користування кредитом припинився достроково у квітні 2014 року у зв'язку з виникненням у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом. Ураховуючи, що Банк пред'явив позов до суду у лютому 2017 року, порука припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

У лютому 2018 року Банк подав апеляційну скаргу на рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог до ОСОБА_2, в якій просить скасувати судове рішення в цій частині з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов висновку про припинення поруки без урахування, що сторонами узгоджений строк дії кредитного договору до 26 вересня 2033 року, а Банк письмово не повідомляв ОСОБА_1 про припинення строку користування кредитом, що відповідно до п. 4.4 Кредитного договору є обов'язковою умовою для застосування положень договору щодо зміни строку користування кредитом.

Відповідачі у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу не подали.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог сторонами не оскаржено, а тому суд апеляційної інстанції його законність і обґрунтованість не перевіряє.

У судовому засіданні представник позивача Пилипенко С.В. підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення - без змін.

Відповідач ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції встановив, що 26 вересня 2008 року АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк», і ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 42500 доларів США зі сплатою 12,49% річних на строк до 26 вересня 2033 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань позичальника за вищевказаним кредитним договором того ж дня між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 3566-008/08Р, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед кредитором нести солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_1 у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту і відсотків за користування ним.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 25 березня 2016 року заборгованість позичальника ОСОБА_1 перед Банком становила 40485,61 доларів США, яка складається із: 33128 доларів США заборгованості за кредитом, 7357,61 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом. Останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 здійснив 12 березня 2014 року.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Відповідно до пункту 4.4 укладеного між сторонами кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у п. 1.2 даного договору, припиняється достроково, на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення.

Установлено, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснив 12 березня 2014 року, а тому за умовами пункту 4.4 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення, тобто з 10 квітня 2014 року.

Після зміни строку виконання зобов'язання (до 10 квітня 2014 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний був повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після квітня 2014 року не підлягають виконанню.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №629/2942/15-ц.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, то у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно із умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Проте, якщо кредитор змінює строк виконання основного зобов'язання, строк пред'явлення вимоги до поручителя обчислюється від цієї дати, і в такому разі кредитор зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині пред'явлених вимог до поручителя, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов'язання (пункт 4.4 кредитного договору) та що Банк мав право з 10 квітня 2014 року протягом шести місяців від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав лише 27 лютого 2017 року.

Установивши, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом до поручителя з пропуском шестимісячного строку, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя.

Доводи апеляційної скарги про те, що перебіг шестимісячного строку за вимогами кредитора до поручителя, які випливають з порушення позичальником умов договору (графіку погашення кредиту) про погашення боргу щомісячними платежами, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки, як було зазначено вище, після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення.

У судовому засіданні під час перегляду справи судом апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що позов пред'явлений про стягнення заборгованості за кредитним договором достроково.

Щодо визначеного договором поруки строку його дії до 26 вересня 2036 року, то цей строк було змінено на підставі умов кредитного договору, на забезпечення якого укладений договір поруки, до 10 квітня 2014 року, і з цієї дати почався перебіг строку пред'явлення вимоги до поручителя.

Довід скарги, що умова про зміну строку виконання зобов'язання відповідно до пункту 4.4 кредитного договору застосовується лише у разі обов'язкового письмового повідомлення Банком позичальника, спростовується змістом цього пункту щодо згоди сторін про дострокове припинення строку користування кредитом на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Неповідомлення Банком письмово про припинення строку користування не є підставою для незастосування судом положень пункту 4.4 до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення в оскарженій частині відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» залишити без задоволення, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М. Біляєва

Судді: О.Ю.Кононенко

С.Г. Хвостик

Дата складення повного судового рішення - 18 травня 2018 року

Суддя-доповідач О.М.Біляєва