Постанова № 74074291, 17.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 756/3551/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4391/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Рибалка Ю.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.,

при секретарі - Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в м. Києві цивільну справу за заявою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування житлом, визнання ордеру недійсним, зобов'язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року,

встановив:

у березні 2018 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею та її дітьми право користування квартирою АДРЕСА_1, визнати ордер, виданий ОСОБА_5 недійсним та зобов'язати Оболонську РДА у м. Києві видати ордер на квартиру.

Також позивач просила забезпечити позов шляхом заборони іншим особам, крім позивача та її дітей, користуватись спірною квартирою до вирішення справи по суті.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року у задоволенні заяви було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а заяву задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши виділені матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що вона разом зі своїм сином ОСОБА_6 з 2006 року проживає у квартирі АДРЕСА_1, ордер на яку було отримано її вітчимом ОСОБА_7 у 2002 році. Зазначала, що після смерті ОСОБА_7 у 2014 році вона разом з дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_8, яка народилась у 2011 році, залишились проживати в спірній квартирі. У лютому 2018 року Оболонською РДА в м.Києві було видано ордер на вселення у спірну квартиру ОСОБА_5, чим порушено права її та її малолітніх дітей, оскільки вони займають спірне житло на законних підставах.

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовувала тим, що невжиття заходів позову шляхом заборони будь-яким іншим особам користуватись квартирою призведе до порушення її прав та прав її неповнолітніх дітей, оскільки іншого житла вони не мають.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року у задоволенні заяви було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, в якості заходів забезпечення позову, позивач фактично просить про вирішення частини позовних вимог, тоді як не вказує про наявність обставин, які можуть утруднити або унеможливити виконання рішення суду. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

В ст. 149 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В п. 4 постанови Пленуму ВС України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 дано роз'яснення про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

В даному випадку, зі змісту позовної заяви вбачається, що третій особі ОСОБА_5 у лютому 2018 року було видано ордер на вселення до спірної квартири, тоді як позивач у своїй заяві просить заборонити будь-яким особам, крім неї та її дітей, користуватись даним жилим приміщенням, що свідчить про можливість порушення прав інших осіб. Право користування спірною квартирою позивачем та іншими особами є предметом розгляду даної справи по суті та не може бути вирішено на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 148 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У своїй апеляційній апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що заявлені нею позовні вимоги не є тотожними з вимогами заяви про забезпечення позову, а також апелянт вказувала, що вона не має іншого житла, а тому невжиття заходів забезпечення позову спричинить порушення її прав та прав дітей, оскільки вони вимушені будуть проживати на вулиці.

Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

Доводи заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги зводяться до того, що виселення позивача з дітьми зі спірної квартири призведе до порушення їх прав. Разом з тим, виселення позивача не є предметом розгляду даної справи.

При зверненні до суду із заявою представником позивача не було надано доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза ускладнення чи унеможливити виконання рішення суду за наслідками розгляду заявлених позовних вимог.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, ухвала була постановлена судом першої інстанції при дотриманні норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 17 травня 2018 року.

Головуючий

Судді