Ухвала суду № 74066971, 15.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/246/16-к Головуючий у 1-й інст. Стратович О. В.

Категорія ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК Доповідач Зав'язун С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Зав’язуна С.М.,

суддів: Бережної С.В., Жизнєвського Ю.В.,

секретаря Скородинської Г.В.,

за участю: прокурора Лотуги Л.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі в кримінальне провадження №287/246/16к за апеляційними скаргами прокурора Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_2 на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 30 січня 2018 року та ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 31 січня 2018 року про виправлення описки відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України,

в с т а н о в и в :

В апеляційних скаргах, прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу від 31 січня 2018 року про виправлення описки у цьому вироку, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 за ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, ОСОБА_4 за ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_5 за ч.2 ст.296 КК України направити на новий судовий розгляд до Олевського районного суду. При цьому, зазначає, що судом при винесенні вироку по кримінальному провадженню не вірно застосовано вимоги закону України про кримінальну відповідальність, а саме -суд першої інстанції при винесенні рішення по суті визнав винними ОСОБА_3 за ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, ОСОБА_4 за ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, ОСОБА_5 за ч.2 ст.296 , ч.1 ст.122 КК України, хоча у ході судового розгляду прокурором обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не змінювалось. Крім того, суд першої інстанції в описовій частині оскаржуваного вироку з незрозумілих причин вказує, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винними у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.121 КК України. Суд першої інстанції у вироку неправильно застосував положення ст.70 КК України незаконно призначивши обвинуваченим остаточне покарання у виді обмеження волі. При постановленні ухвали від 31 січня 2018 року про виправлення описки суд недотримався вимог ч.2 ст.379 КПК України.

Згідно вироку Олевського районного суду Житомирської області від 30 січня 2018 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України і обрано міру покарання :

- за ч.2 ст.296 КК України у виді 2 років обмеження волі;

- за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

Застосовано ч.1 ст.70 КК України та шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою, обрано ОСОБА_3 остаточну міру покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням , з іспитовим строком на 1 рік, поклавши на нього передбачені ч.1 ст.76 КК України обов’язки, а саме:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або навчання .

Звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання у виді 2 років обмеження волі, з застосуванням ст.75, ч.1ст.76 та установленням іспитового строку на 1 рік , на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» № 1810-VIII від 22.12.2016 року.

Визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України та обрано міру покарання:

- за ч.2 ст.296 КК України у виді 2 років обмеження волі;

- за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 року позбавлення волі.-

Застосовано ч.1 ст.70 КК України та шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою, обрано ОСОБА_4 остаточну міру покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням , з іспитовим строком на 1 рік, поклавши на нього передбачені ч.1 ст.76 КК України обов’язки, а саме:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або навчання .

Звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання у виді 2 років обмеження волі, з застосуванням ст.75, ч.1 ст.76 та установленням іспитового строку на 1 рік, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» № 1810-VIII від 22.12.2016 року.

Визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України та обрано міру покарання:

- за ч.2 ст.296 КК України у виді 2 років обмеження волі.

- за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

Застосовано ч.1 ст.70 КК України та шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою, обрано ОСОБА_5 остаточну міру покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік , поклавши на нього передбачені ч.1 ст.76 КК України обов’язки, а саме:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або навчання .

Звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання у виді 2 років обмеження волі, з застосуванням ст. 75, ч.1 ст.76 та установленням іспитового строку на 1 рік, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» № 1810-VIII від 22.12.2016 року.

Задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави, в особі Управління фінансів Олевської РДА Житомирської області, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину в сумі 2 249,64 гривні.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Управління фінансів Олевської районної державної адміністрації кошти в сумі 649,64 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Управління фінансів Олевської районної державної адміністрації кошти в сумі 800,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Управління фінансів Олевської районної державної адміністрації кошти в сумі 800,00 грн.

Залишено без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином з ціною позову 48 242,03 грн.

Залишено без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином з ціною позову 48 242,03 грн.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 31 січня 2018 року виправлено описку у вироку суду від 30.01.2018 шляхом виключення з вироку суду кваліфікацію ч.1 ст.122 КК України стосовно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Резолютивну частину вироку суду викладено в новій редакції, а саме:

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України і обрано міру покарання:

- за ч.2 ст.296 КК України у виді 2 років обмеження волі;

- за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 року позбавлення волі.

Застосовано ч.1 ст.70 КК України та шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою, обрано ОСОБА_3 остаточну міру покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням , з іспитовим строком на 1 рік, поклавши на нього передбачені ч.1 ст.76 КК України обов’язки, а саме:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або навчання .

Звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання у виді 2 років обмеження волі, з застосуванням ст.75, ч.1ст.76 та установленням іспитового строку на 1 рік , на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» № 1810-VIII від 22.12.2016 року.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та обрано міру покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням , з іспитовим строком на 1 рік, поклавши на нього передбачені ч.1 ст.76 КК України обов’язки, а саме:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або навчання .

Звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання у виді 2 років обмеження волі, з застосуванням ст.75, ч.1 ст.76 та установленням іспитового строку на 1 рік, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» № 1810-VIII від 22.12.2016 року.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та обрано міру покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік , поклавши на нього передбачені ч.1 ст.76 КК України обов’язки, а саме:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або навчання.

Звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання у виді 2 років обмеження волі, з застосуванням ст. 75, ч.1 ст.76 та установленням іспитового строку на 1 рік, на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію» № 1810-VIII від 22.12.2016 року.

Задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави, в особі Управління фінансів Олевської РДА Житомирської області, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину в сумі 2 249,64 гривні.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Управління фінансів Олевської районної державної адміністрації кошти в сумі 649,64 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Управління фінансів Олевської районної державної адміністрації кошти в сумі 800,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Управління фінансів Олевської районної державної адміністрації кошти в сумі 800,00 грн.

Залишено без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином з ціною позову 48 242,03 грн.

Залишено без розгляду цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином з ціною позову 48 242,03 грн.

В іншій частині вирок залишено без змін.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, 10.01.2016 року, біля 04 години ранку, ОСОБА_4 перебуваючи в громадському місці, а саме на території розважального комплексу «Азалія», який розташований по пров.Московському, 14, м.Олевська, умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, в присутності відвідувачів, безпричинно, застосував фізичне насильство відносно ОСОБА_6, яке виразилося в нанесенні удару в область обличчя останнього. Після цього, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які є рідними братами, побачивши вчинені ОСОБА_4 хуліганські дії, в свою чергу, умисно, грубо порушуючи громадський прядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, також підійшли до ОСОБА_6, та нанесли по декілька ударів руками по обличчю останнього.

Продовжуючи хуліганській дії, ОСОБА_4, побачивши ОСОБА_7, який зробив зауваження з метою припинення хуліганських дій, умисно, грубо порушуючи громадський порядок, наніс удар кулаком руки в область голови ОСОБА_7, після чого, взявши останнього за одяг, діючи з особливою зухвалістю, витягнув його за територію розважального комплексу, де разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_3, діючи узгоджено, за мовчазною згодою між собою, продовжили наносити удари руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках потерпілого ОСОБА_7, внаслідок чого заподіяли останньому тілесні ушкодження.

Продовжуючи хуліганські дії, на території розважального комплексу «Азалія», обвинувачені: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, підійшли до ОСОБА_6 та нанесли по декілька ударів кожний по різним частинам тіла потерпілого, від чого останній впав, заподіявши при цьому потерпілому відповідно до висновку судово-медичної експертизи №18 від 10.03.2016 тілесні ушкодження у вигляді: синців в навколо очних ділянках обох очей та поперекової ділянки зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров’я, могли утворитися від дії тупого (тупих) предмета (предметів).

Після цього ОСОБА_3, побачивши, що ОСОБА_7 підвівся та почав розмовляти по мобільному телефону, підбіг до останнього, та безпричинно, умисно, із хуліганських спонукань, наніс біля 4 ударів ногою в область правої половини грудної клітки потерпілого. Відповідно висновку судово-медичної експертизи №17 від 25.03.2016 тілесні ушкодження у вигляді: садна тилу лівої кисті, лоба зліва, верхньої губи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров’я могли утворитися від дії тупого (тупих) предмета (предметів); садна лопаткової ділянки справа, перелом 5-ї п’ястної кістки правої кісті, перелом 8-9 ребер справа, з правобічним пневмотораксом відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, могли утворитися від дії тупого (тупих) предмета (предметів).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника, який покладається на розсуд суду, думку прокурора, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, а також вирок та ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги прокурора підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Ухвалюючи вирок та постановляючи ухвалу про виправлення описки допущеної в цьому вироку, суд першої інстанції вказаних вимог кримінального процесуального закону не дотримався.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 14.07.2016 прокурором Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області було направлено до Олевського районного суду обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, ОСОБА_4 за ч.2 ст.296 КК України та ОСОБА_5 за ч.2 ст.296 КК України.

Разом з цим, у відповідності до оскарженого вироку, судом першої інстанції визнано винними ОСОБА_3 за ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, ОСОБА_4 за ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України та ОСОБА_5 за ч.2 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, хоча в ході судового розгляду прокурором обвинувачення щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не змінювалось, як не було й складено нового обвинувального акту щодо збільшення обсягу обвинувачення вказаним особам.

Згідно ж до положень ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбаченнях цією статтею.

Беручи до уваги вище зазначене, суд першої інстанції безпідставно самостійно вийшов за межі висунутого обвинувачення ОСОБА_4 і ОСОБА_5, зазначеного в обвинувальному акті, при цьому, змінивши правову кваліфікацію кримінального правопорушення останнім у сторону погіршення їх становища, оскільки додатково визнав їх винними ще й за ч.1 ст.122 КК України.

Відповідно до норм ч.1 ст.70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання за кожен злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Однак, як слушно зазначає прокурор у своїй апеляційній скарзі, суд першої інстанції у вироку, застосовуючи при призначенні покарання до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, норми ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворої міри покарання більш суворою, визначив остаточну міру покарання кожному з обвинувачених у виді 2 років обмеження волі, хоча перед цим обирав покарання за ч.1 ст.296 КК України - 2 роки обмеження волі, а за ч.1 ст.122 КК України - 1 рік позбавлення волі, яке є більш суворим ніж обмеження волі.

Безпідставно зазначено судом першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного вироку й те, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.121 КК України.

Що стосується ухвали Олевського районного суду Житомирської області від 31 січня 2018 року про виправлення описки у вироку відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, то апеляційний суд зазначає наступне.

Так, дійсно у відповідності до норм ст.379 КПК України, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Тобто, суд наділений кримінальним процесуальним законом можливістю виправлення виключно описки, (механічної (мимовільної або випадкової) граматичної помилки) чи арифметичної помилки (у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення), але позбавлений права змінити або скасувати постановлене рішення.

Разом з цим, постановляючи ухвалу від 31.01.2018, суд першої інстанції фактично змінив кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що не може вважатись законним та є безумовною підставою для скасування вище зазначеної ухвали.

За таких обставин, судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, що відповідно до ст.415 КПК України є підставою для скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду провадження у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги прокурора Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_2 - задовольнити.

Вирок Олевського районного суду Житомирської області від 30 січня 2018 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_4 – скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 31 січня 2018 року про виправлення описки у вироку Олевського районного суду Житомирської області від 30 січня 2018 року – скасувати.

Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :