Ухвала суду № 74063822, 14.05.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/5480/13-ц

н/п 4-с/640/20/18

УХВАЛА

"14" травня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

за участю секретаря Шаповал Є.Б.,

за участю представників ОСОБА_1, Шевченко Н.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», заінтересовані особи – ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», ОСОБА_3, АТЗТ «Харківмаш», ЗАТ «НВП «Нафтогазова техніка», ФОП ОСОБА_4 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «Форінт» звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просить визнати незаконним рішення державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. щодо повернення стягувачу виконавчого листа №640/5480/13-ц від 29.07.2013 року, оформлене постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 17.05.2017р. ВП №41718186, та зобов’язати його відновити виконавче провадження за таким виконавчим документом. В обгрунтування вказаних підстав посилається на наступне. 17.06.2013 року Київським районним судом м. Харкова було ухвалено рішення, яким було задоволено позовні вимоги, та вирішено стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №010-1/02-01-82-08 від 21.07.2008 року у розмірі 943638,78 доларів США (що у еквіваленті складає 7542504,77 грн.), та 3113292,09 грн., за кредитним договором №010-1/02-01-83-08 від 21.07.2008 року у розмірі 835869,45 доларів США (що у еквіваленті складає 6681104,51 грн.), за кредитним договором №010-1/07-01-0102-08 від 08.02.2008р. у розмірі 105920,32 доларів США (що у еквіваленті складає 846621,12 грн.), за кредитним договором №010-2/07-01-0103-08 від 08.02.2008р. у розмірі 820068,21 грн. Вказане рішення набрало законної сили 21.07.2013 року, проте до цього дня фактичне виконання так і не відбулось. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року здійснено процесуальне правонаступництво АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Форінт» та замінено сторону виконавчого провадження згідно з виконавчими листами №640/5480/13-ц виданими 29.07.2013 року, а саме стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК Форінт». 17.05.2017 року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Кузьменком О.С. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» із формулюванням що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Прое, ТОВ «ФК «Форінт» стало відомо, що за боржником ОСОБА_3 на той момент було зареєстровано право власності на 3-кімнатну квартиру №АДРЕСА_1. А тому, державний виконавець безпідставно виніс оскаржувану постанову, та не виконав покладених на нього обов’язків щодо розшуку майна боржника, що призвело до постановлення ним незаконного рішення. А тому, позивач змушений звернутись до суду з вказаною скаргою, при чому ТОВ «ФК «Форінт» звернувся до суду з вказаною скаргою з пропущеним строком, оскільки до цього не було стороною виконавчого провадження, та не міг знати про його хід, а тому просить визнати причину пропуску строку поважною.

26.03.2018 року до суду представником Департаменту ДВС МЮУ Шевченко Н.М. подано відзив на скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що ТОВ «ФК «Форінт» не має права на оскарження вказаної постанови, оскільки на момент її винесення заявник не був учасником виконавчого провадження, а тому вимоги заявника є безпідставними.

Представником заінтересованої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_1 були подані до суду пояснення, в яких вона просить залишити скаргу без задоволення, посилаючись на те, що у боржника майна не має, а квартира №АДРЕСА_2 належить іншій особі ОСОБА_7

Представник заявника ТОВ «ФК Форінт» в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином та своєчасно, проте його неявка відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги, в минулому судовому засіданні представник заявника скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник Департаменту ДВС Мінстерства юстиції України Шевченко Н.М. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на її безпідставність.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_1 в судовому засіданні також просила відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на відсутність у боржника нерухомого майна.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з’явились, повідомлялись судом належним чином та своєчасно.

Представник Департаменту ДВС МУЮ Шевченко Н.М. та представник ОСОБА_3 – ОСОБА_1 звертались до суду з клопотаннями про залишення вказаної скарги без розгляду, проте ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 26.04.2018 року та від 14.05.2018 року в їх задоволенні було відмовлено.

Представником Департаменту ДВС МУЮ Шевченко Н.М. було долучено до матеріалів справи копію ВП №4178186 та довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна станом на 14.04.2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано положеннями розділу VII ЦПК України.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.06.2013 р. задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк аваль» та стягнуто з ОСОБА_3 на його користь суму заборгованості за кредитним договором №010-1/02-01-82-08 від 21.07.2008 року у розмірі 943638,78 доларів США (що у еквіваленті складає 7542504,77 грн.), та 3113292,09 грн., за кредитним договором №010-1/02-01-83-08 від 21.07.2008 року у розмірі 835869,45 доларів США (що у еквіваленті складає 6681104,51 грн.), за кредитним договором №010-1/07-01-0102-08 від 08.02.2008р. у розмірі 105920,32 доларів США

(що у еквіваленті складає 846621,12 грн.), за кредитним договором №010-2/07-01-0103-08 від 08.02.2008р. у розмірі 820068,21 грн., та судові витрати в розмірі 3441,00 грн.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 09.06.2013 року), примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

На виконання даного рішення, представнику позивача був виданий виконавчий лист за даною справою, тому що рішення набуло законної сили.

За заявою представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 22.01.2014 р. про відкриття виконавчого провадження, 27.01.2014 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України ОСОБА_8 відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

В ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник має автотранспортні засоби MERSEDES-BENZ днз. НОМЕР_1, та Опель Омега днз. НОМЕР_2, які постановою від 17.02.2014 року оголошені в розшук, не отримує пенсійних виплат та не працює за трудовим договором, не є власником цінних паперів. Згідно відповіді ДПС боржник мав рахунки, відкриті у фінансових установах, але вони були закриті, та грошові кошти з них зняті боржником, тобто на даний час відсутні джерела отримання доходів боржником. ДВС зверталась до Шевченківського районного суду м. Києва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника з вилученням паспортного документу, але ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.10.2014 року в його задоволенні було відмовлено. Представник ДВС не скористався своїм правом на апеляційне оскарження. Також за боржником було виявлено право власності на машиномісце НОМЕР_3 загальною площею 15,0 кв.м., розташоване на 1-му поверсі паркінгу житлового будинку літ. «А-23», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, але воно відчужене 14.06.2016 року на підставі договору купівлі-продажу. Постановою державного виконавця було накладено арешт на майно боржника.

Відповідно до інформаційної довідки від 14.05.2018 року боржнику ОСОБА_3 на праві власності належить 3-кімнатна квартира, загальною площею 73,2 кв.м., житловою площею 51,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3. Тому посилання державного виконавця та представника боржника на відсутність нерухомого майна є необгрунтованими, а їх посилання, що власником вказаної квартири на даний час є ОСОБА_7 є необгрунтованим, оскільки дійсно до матеріалів справи долучено інформацію з Державного реєстру речових прав по об’єкту нерухомості: АДРЕСА_3, але вказана квартира є 1-кімнатною, загальною площею 32,1 кв.м., житловою площею 13,9 кв.м.

17.5.2017року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Пункт 2 частини першої статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент проведення виконавчих дій) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Пунктом другим частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 17.02.2017р оку) передбачено, що про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

Проте, в наданих суду матеріалах виконавчого провадження №41718186 відсутній акт, про який йдеться в ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», що є порушенням порядку повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім того, як вбачається з наданих суду матеріалів виконавчого провадження №41718186, державний виконавець в порушення вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» не вжив всіх, передбачених Законом засобів примусового виконання рішення, в повному обсязі та своєчасно не вчинив виконавчі дії, необхідних для виконання рішення. Також, державний виконавець не здійснив вихід за місцем знаходження майна боржника, не склав опис належного боржнику майна, що знаходиться за місцем проживання боржника. Факт відсутності майна за місцем проживання боржника державним виконавцем не встановлений.

В разі відсутності боржника за місцем проживання або відмови впустити держаного виконавця до квартири, державний виконавець не скористався своїм правом звернення до суду з поданням про розшук боржника чи постановлення рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння божника фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Також державний виконавець жодного разу не викликав боржника з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні,

а разі неявки боржника без поважних причин не виніс постанову про його привід через орган Національної поліції, оскільки матеріали справи не містять викликів державного виконавця, та їх отримання боржником.

Таким чином, не зважаючи на те, що виконавче провадження перебувало на виконанні у відділі державної виконавчої служби тривалий час більше ніж три роки, державний виконавець не вжив всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» засобів примусового виконання рішення суду.

24.05.2017 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК» було укладено договір факторингу та договір відступлення прав за договором поруки, за яким АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимог за вказаними кредитними договорами та забезпечувальними договорами, за яким боржником є ОСОБА_3 25.05.2017 року між ПАТ «КРИСТАЛБАНК» та ТОВ «ФК «Форінт» укладені договір факторингу та договір відступлення прав за договором поруки, за якими новим кредитором став ТОВ «ФК «Форінт».

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2017 року було здійснено процесуальне правонаступництво, та замінено сторону виконавчого провадження за вказаними виконавчими листами, а саме стягувача ПАТ «Райффайзен Банк аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Форінт», у зв’язку з чим останній набув статус стягувача у виконавчому провадженні, тому посилання представника органу ДВС, що заявник не має право оскаржувати вказану постанову, є необгрунтованим, оскільки заявник є стягувачем по справі на даний час, і оскаржуваною постановою його права були порушені.

Приймаючи до уваги викладене, суд задовольняє скаргу ТОВ «ФК «Форінт» на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачеві, оскільки виконавчі дії повинні бути повною мірою направлені на виконання рішення суду і можуть бути припинені лише за наявності обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 260, 447-453 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» - задовольнити.

Визнати незаконною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.05.2017 р. ВП №41718186 та зобов’язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провести виконавчі дії з виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.06.2013 р. у справі № 640/5480/13-ц.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 15-дений строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст ухвали складено 17 травня 2018 року.

Суддя Г.А. ЗУБ