Постанова № 74060075, 10.05.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р. Справа № 909/1041/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А. (доповідач)

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Лялька Н.Р.

за участю представників учасників процесу:

від прокуратури: ОСОБА_2 – прокурор; ОСОБА_3- прокурор;

від позивача : ОСОБА_4-представник;

від відповідача: ОСОБА_5-представник

розглянувши апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону №02/02-в93 вих.18 від 02.03.2018

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2018 (суддя Фанда О.М.., повний текст складено 13.02.18, м. Івано-Франківськ)

у справі №909/1041/16

за позовом: Заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, м. Івано-Франківськ, в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є: Державна екологічна інспекція у Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", м. Івано-Франківськ

про стягнення шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства в сумі 521 715,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Державна екологічна інспекція у Івано-Франківській області, до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення шкоди заподіяної порушенням природоохоронного законодавства в сумі 521 715,19 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2018 (суддя Фанда О.М.) у справі № 909/1041/16 відмовлено в позові заступнику військового прокурора Івано-Франківського гарнізону західного регіону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Державна екологічна інспекція у Івано-Франківській області до Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" про стягнення шкоди заподіяної порушенням природоохоронного законодавства в сумі 521 715,19 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що суд, проаналізувавши зміст Акту перевірки, та, оцінивши останній з точки зору наявності в ньому документальних доказів фіксації правопорушення, яке полягає у незаконній рубці 90 дерев, встановив відсутність планів або схем, як додатків до акту, в яких був би відображений факт виходу за межі дозволеної лісосіки. Вбачається відсутність належним чином оформленої схеми фактичної рубки деревини, схеми відведення лісосік (в тому числі і площі лісосіки, яка повинна була бути виділена), жодного картографічного відображення площі виходу, де було проведено незаконну рубку 90 дерев. Акт містить лише відомості про факт та зміст виявленого порушення природоохоронного законодавства з посиланням на нормативний припис, який не було дотримано лісокористувачем. А отже, при складанні даного документу, всупереч вимогам п.4.14 Порядку було включено інформацію та висновки, які не підтверджені документально з боку представника екологічної інспекції.

Заступником військового прокурора Івано-Франківського гарнізону подано апеляційну скаргу №02/02-в93 вих.18 від 02.03.2018, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2018 у справі № 909/1041/16 та прийняте нове, яким задоволити позов, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що Державною екологічною інспекцією у Івано-Франківській області під час здійснення позапланової перевірки ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" брався до уваги саме план лісосіки кв.7 вид.1 площа 1,5га Майданського лісництва Прикарпатського лісгоспу, на основі якого виписаний лісорубний квиток №19 від 10.05.2016 і який є основним документом при визначенні контурів ділянки лісу, на якій повинна проводитися рубка згідно лісорубного квитка. У випадках, коли контури фактичного вирубування не співпадають з матеріалами відведення лісосіки, ділянки лісу, залишені не вирубаними у межах відведеної лісосіки, відносяться до недорубів, на яких встановлюється запас деревини. Виявляється також рубка та пошкодження окремих дерев за межами переданих лісокористувачу лісосік, в тому числі на 50-ти метрових смугах, суміжних з лісосіками.

На думку скаржника, оскільки Прикарпатським військовим лісгоспом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" отримано лісорубний квиток на вирубку відповідних дерев, які знаходяться не на призначеній ділянці у відповідному кварталі та лісових ділянках, не складено та не затверджено акт про виявлені розбіжності з даними лісовпорядкування та не забезпечено охорону лісу від незаконних рубок, обов»язок якого саме покладено на відповідача, як постійного лісокористувача, не вчинено дій щодо належного ведення лісового господарства, то саме це підприємство повинно відшкодувати шкоду заподіяну лісу незаконним вирубуванням дерев, яка розрахована відповідно до постанови КМУ №665 від 23.07.2008.

Також, скаржник зазначає, що усі заміри та виміри площ і меж лісосіки виділу №1 кв.№7 Майданського лісництва Прикарпатського військового лісгоспу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" проводилися на підставі матеріалів відводу, наданих представником лісгоспу.

Скаржник вважає, що у даному випадку ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" як постійний лісокористувач відповідно до ст.17 Лісового кодексу України, не дотримавшись вимог законодавства у частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустило самовільну рубку не на призначених ділянках на підпорядкованій йому території, не забезпечило збереження не призначених для рубки дерев, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, не запобігав порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжило відповідних заходів щодо їх усунення.

Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області у відзиві на апеляційну скаргу просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2018 у справі № 909/1041/16 та прийняте нове, яким задоволити позов, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, інспекція зазначає, що лісокористувачем здійснено відхилення від плану кв.7 вид.1 пл.1,5га Майданського лісництва Прикарпатського військового лісгоспу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" при розташуванні ділянки фактичного зрубу на місцевості, що і підтверджено інженером замлевпорядником ДП « Івано-Франківський інститут землеустрою» у зробленому ним плані окружної межі земельної ділянки та Національним лісотехнічним університетом України при проведенні наукового обгрунтування щодо законності проведення суцільно-санітарної рубки. ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необгрунтованими, рішення суду прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, вірно застосовано судом норми матеріального та процесуального права, в повному обсязі з»ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Суд, проаналізувавши зміст Акту перевірки та оцінивши останній з точки зору наявності в ньому документальних доказів фіксації правопорушення, яке полягає у незаконній рубці 90 дерев, встановив відсутність планів або схем, як додатків до акту, в яких був би відображений факт виходу за межі дозволеної лісосіки. Також судом при винесенні рішення надано правову оцінку відомості зрубаних дерев та правильно зазначено про те, що посилання позивача на наявність підпису представника лісокористувача у польовій відомості не спростовує висновку суду стосовно недоведеності факту виходу за межі виділеної лісосіки, оскільки в ній не міститься інформації щодо конкретного місця відповідного перерахунку, дана відомість за умови відсутності документального підтвердження факту виходу, визначає не сам факт правопорушення, а фактично є лише перерахунком кількості дерев на визначеній інспектором ділянці.

Представники сторін та прокурор в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурорів та представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, 10 травня 2016 року на підставі дозволу Івано-Франківського ОУЛМГ №03-14/55-209 від 25.02.2016 Прикарпатському військовому лісгоспу було видано лісорубний квиток Серія 02 ЛКБ №418691 (№19) для проведення суцільної-санітарної рубки в Майданському лісництві (том І а.с.77).

Даним квитком передбачена можливість проведення суцільної санітарної рубки в кварталі 7 виділі 1 на площі 1,5 га. Окрім цього визначено, що не підлягають вирубанню дерева за межами ділянки.

Відповідно до п. 25 "Санітарних правил в лісах України", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 555 від 27.07.1995 суцільні санітарні рубки проводяться лісокористувачами шляхом вирубування одночасно всіх дерев насадження або його частини на площі 0,1 гектара і більше, пошкоджених шкідниками, хворобами та внаслідок стихійних природних явищ і техногенних впливів до ступеня втрати цими насадженнями біологічної стійкості.

Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області під час проведення перевірка додержання Прикарпатським військовим лісгоспом ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів, виявлено порушення у виділі 1 кварталу №7 Майданського військового лісництва, а саме: при натурному обстеженні виявлено незаконну рубку 35 дерев ялиці білої, 32 дерев граба звичайного,10 дерев осики, 2 дерев липи, 6 дерева бука,3 дерев вільхи чорної, 2 дерев берези .

Зокрема, Держекоінспекцією встановлено:

- розходження між матеріалами відводу ділянки до рубки (проведеної контрольною бусольною зйомкою по даних румбах та довжинах промірів) та контуром фактичного вирубування за межами контуру відведення ділянки до рубки (по румбах та довжинах промірів плану схеми відводу ділянки до рубки) в 30-ти метровій смузі лісосіки зрубано 90 дерев .

Отже, позивач вважає, що проведенням рубки зазначених дерев без отримання спеціального дозволу на використання лісових ресурсів (лісорубного квитка, ордера, лісового квитка), а також з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством, навколишньому середовищу відповідачем заподіяно шкоду в розмірі 521 715,19грн., які необхідно перерахувати у відповідний фонд охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Приписами ч.ч.3,4 ст.17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 19, ч.ч. 1, 5 ст. 86 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до положень ст. 86, 88, 89, 90 Лісового кодексу України, організація забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку визначених законодавством України.

Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Приписами частини третьої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у справі є постійним лісокористувачем, в обов’язки якого входить забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до ст.69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

За вимогами п.2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 лісорубний або лісовий квиток є основним документом,на підставі якого здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вини заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, досліджуючи наявні у справі докази, судом правомірно встановлено, що вирубка лісу проводилась згідно з картографічними матеріалами, виготовленими ВО "Укрдержліспроект", якими користується лісогосподарське підприємство (копія планшету №1 арк.спр.90,100), перевіряючими ж визначено інше розміщення ділянки, що і призвело до виникнення спору.

Отже, предметом доказування у даній справі є доведення позивачем як самої відмінності площ відведення та фактичної рубки, надання доказів схематичного відображення ділянки, на якій було проведено незаконну рубку, так і встановлення її точної площі, вираженої в одиницях виміру і конфігураціях.

У відповідності до пункту 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Складовою частиною перевірки є оформлення результатів перевірки (складання акта перевірки, оформлення інших матеріалів перевірки) (пункт 4.1 порядку)

До акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється (пункт 4.15 порядку)

Згідно п.4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально.

Слід також зазначити, що Методичні вказівки з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Держкомлісгоспу, затверджених Наказом Державного комітету лісового господарства України 22.11.2010 N 403 містять правила огляду місць використання лісових ресурсів.

Згідно пункту 8.9 Методики при огляді встановлюються повнота і правильність розробки лісосік, відповідність технології розробки (ширина пасік і волоків, розміщення вантажних майданчиків, складів та інших додаткових об'єктів, дотримання лісівничих вимог) карті технологічного процесу, а також нормативно-правовим актам з ведення лісового господарства, зокрема:

-стан меж лісосіки і 30-метрових смуг, суміжних з нею, а також збереження межових, квартальних, лісогосподарських та інших стовпів;

-кількість заготовленої деревини;

-наявність невивезеної деревини, а також умови зберігання її в лісі;

-наявність недорубів;

-збереження насінників і дерев, які не підлягають вирубуванню;

-наявність завислих дерев;

-збереження номерів і клейм на стовбурах дерев і пнях;

-збереження підросту, молодняку та лісових культур;

-якість очищення лісосік;

-збереження ґрунтів від ерозії;

-призначені для вирубки, але не зрубані дерева;

-порушення нормативно-правових актів з ведення лісового господарства;

При огляді деревостанів, пройдених рубками догляду за лісом, встановлюється лісівнича оцінка їх якості (своєчасність проведення цих рубок, інтенсивність, правильність призначення дерев для вирубки тощо), і відображається в акті огляду.(пункт 8.10 Методики).

Огляд починається з обстеження меж лісосік і 30-метрових смуг, суміжних з ними. Встановлюється відповідність місць вирубування даним відведення лісосік (кресленню, абрису). (пункт 8.15 Методики)

При виявленні рубки лісу за межами переданих лісокористувачу лісосік, в тому числі на 30-метрових смугах, суміжних з ними, кількість зрубаної деревини на суцільних зрубах, встановлюється виходячи з середнього запасу на 1 гектарі за даними лісорубного квитка і площі фактичної вирубки за межами лісосік (пункт 8.17 Методики).

Вищезазначені нормативні положення свідчать про те, що в разі виявлення факту виходу за межі лісосіки, інспектор повинен шляхом зіставлення площі вирубування з даними відведення лісосік (в тому числі і з даними площі лісосіки, яка повинна була бути виділена) визначити та документально підтвердити точну площу фактичної вирубки за межами лісосік.

Суд першої інстанції, проаналізувавши зміст Акту перевірки, та оцінивши останній з точки зору наявності в ньому документальних доказів фіксації правопорушення, яке полягає у незаконній рубці 90 дерев, правомірно встановив відсутність планів або схем, як додатків до акту, в яких був би відображений факт виходу за межі дозволеної лісосіки. В матеріалах справи відсутня належним чином оформлена схема фактичної рубки деревини, схема відведення лісосік (в тому числі і площі лісосіки, яка повинна була бути виділена), також позивачем не надано жодного картографічного відображення площі виходу, де було проведено незаконну рубку 90 дерев. Акт перевірки містить лише відомості про факт та зміст виявленого порушення природоохоронного законодавства з посиланням на нормативний припис, який не було дотримано лісокористувачем.

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що при складанні даного документу, всупереч вимогам п.4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем було включено інформацію та висновки, які не підтверджені документально з боку представника екологічної інспекції.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та надані пояснення сторін в ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, судова колегія прийшла до висновку про відсутність доказів на підтвердження факту будь-якого виходу відповідача при рубці дерев за межі допустимої площі, оскільки ні в акті перевірки, ні в письмових поясненнях позивачем та прокуратурою не було надано жодного доказу стосовно точної площі відведеної в рубку ділянки, фактичної площі рубки, та конкретної площі ділянки на якій відбулась рубка 90 дерев.

Щодо посилання позивача на наявність підпису представника лісокористувача у польовій відомості, що є додатком до акту перевірки, слід зазначити, що в даному випадку наявність підпису представника відповідача не спростовує висновку суду стосовно недоведеності факту виходу за межі виділеної лісосіки, оскільки в ній не міститься інформації щодо конкретного місця відповідного перерахунку, дана відомість, за умови відсутності документального підтвердження факту виходу, визначає не сам факт правопорушення, а фактично є лише перерахунком кількості дерев на визначеній інспектором ділянці.

Як зазначає суд першої інстанції, в ході розгляду справи, представник відповідача пояснив факт підписання польової перелікової відомості пнів без зауважень, тим, що в момент складання даної відомості відповідний перерахунок не здійснювався в контексті незаконної рубки.

З огляду на викладене, оцінюючи Польову перелікову відомість пнів у виділі 1 кварталу 7 Майданського лісництва від 03 листопада 2016 року (а.с.117), суд правомірно прийшов до висновку, що відповідний доказ не є свідченням виходу за межі відведеної лісосіки.

Відповідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами не обгрунтовано факту незаконної рубки дерев відповідачем.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Посилання скаржника на те, що Прикарпатській військовий лісгосп ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" отримано лісорубний квиток на вирубку відповідних дерев, які знаходяться не на призначеній ділянці у відповідному кварталі та лісових ділянках, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269,270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2018 у справі № 909/1041/16 залишити без змін, апеляційну скаргу заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону подано апеляційну скаргу №02/02-в93 вих.18 від 02.03.2018– без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

3. Справу повернути у Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 17.05.2018.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин.А. В.

суддя Данко Л.С.