Постанова № 74059969, 14.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2018 р. Справа№ 925/1404/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання : Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 14.05.2018

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.02.2018 (повний текст рішення складено - 05.03.2018)

у справі № 925/1404/17 (суддя - Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадянин України ОСОБА_2

про визнання договору оренди землі поновленим, визнання укладеною додаткової угоди,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі -відповідач) про визнання договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладеного 07.02.2011 між ТОВ "Згода" та Уманською районною державною адміністрацією, реєстраційний номер №712430004000023, поновленим на 5 років, до 07.02.2021, на тих самих умовах, які передбачені договором та про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 07.02.2011, реєстраційний номер №712430004000023, у редакції, викладеній в резолютивній частині позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що позивач, як орендар, належним чином виконував обов'язки за договором оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 07.02.2011, у передбачений договором оренди строк звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив про намір поновити договір на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором. До листа додав примірники додаткової угоди про поновлення договору для підписання і в подальшому після закінчення строку договору оренди продовжував користуватись земельними ділянками та сплачувати орендну плату. Проте, відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в укладені додаткової угоди про поновлення договору, та, в свою чергу, уклав договори оренди цієї ж землі з третьою особою - ОСОБА_2 На думку позивача, договір оренди землі від 07.02.2011 є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.01.2018 закрито провадження у справі № 925/1404/17 у частині заявленої вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 07.02.2011 (за наявності переважного права землекористування у позивача) з мотивів набрання законної сили рішенням суду у справі № 925/112/16 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.02.2018 відмовлено повністю. Стягнуто 15 000 грн судових витрат на правову допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на користь ОСОБА_2.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що внесення позивачем коштів без реального користування земельними ділянками не є наслідком поновлення орендних відносин в порядку визначеному ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 27.02.2018 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції суперечить змісту ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі повинен бути надісланий протягом одного місяця після закінчення строку договору. В той час, як волевиявлення орендодавця, яке мало місце до закінчення строку договору оренди, не має правового значення, а тому місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що протягом місячного терміну після закінчення строку дії договору оспорювані земельні ділянки не могли бути у користуванні позивача. Також судом першої інстанції порушено норми ст.ст. 124, 126 ГПК України щодо стягнення з позивача на користь третьої особи витрат на правову допомогу.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, третьою особою надано відзив на апеляційну скаргу, в якій остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення та рішення - без змін, оскільки оскаржене рішення є обґрунтованим та винесене з дотриманням вимог чинного законодавства

Крім того зазначав, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.01.2018 закрито провадження у справі в частині вимог про визнання укладеною додаткової угоди від 04.08.2015 про поновлення договору оренди землі від 07.02.2011, а сама ж по собі вимога про визнання договору поновленим є вимогою про встановлення юридичного факту і, на думку третьої особи, виходить за межі юрисдикції правової позиції господарських судів.

Стосовно судових витрат на правничу допомогу вказав на те, що позивач не скористався ч. 5 ст. 126 ГПК України та не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на допомогу адвоката.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2018 апеляційну скаргу у справі №925/1404/17 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Суліма В.В., Коротун О.М. та призначено до розгляду на 14.05.2018.

Розпорядженням №09.1-08/1194/18 від 14.05.2018 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Сулім В.В. у відпустці у зв'язку з навчанням, відповідно до підпункту 2.3.25. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1404/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 апеляційну скаргу у справі №925/1404/17 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Коротун О.М., Отрюха Б.В.

В судовому засіданні 14.05.2018 представник позивача надавав свої пояснення, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін та стягнути понесені витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що міститься в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення. Жодних клопотань від останнього не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області - слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 07.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Згода" (орендар) та Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області (орендодавець), на підставі рішення комісії по вибору, вилученню (викупу) і наданню земельних ділянок Уманської райдержадміністрації, оформленого протоколом № 32-10 від 26.08.2010, та розпорядження Уманської районної державної адміністрації Черкаської області від 21.01.2011 № 28, укладено договір оренди земельних ділянок (далі - договір оренди) (том 1, а.с.16-18).

Відповідно до умов договору оренди орендодавець зобов'язався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування три земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 141,7792 га із земель запасу та резервного фонду Свинарської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами села Свинарка Уманського району Черкаської області.

Відповідно до пункту 2.1 договору в оренду передаються три земельні ділянки загальною площею 141,7792 га, в тому числі земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_5) площею 59,9063 га ріллі із земель резервного фонду; земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_6) площею 7,6462 га ріллі із земель запасу; земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_7) площею 74,2267 га ріллі із земель резервного фонду Свинарської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами села Свинарка Уманського району Черкаської області.

Договір укладено терміном на 5 років - із 07.02.2011 по 07.02.2016. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1 договору оренди).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, який набрав чинності з 01.01.2013, внесено зміни до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", а також землі державної та комунальної власності визнано розмежованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування (ч. 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі").

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 №258, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2012 за №852/21164, затверджено Положення про Головне управління Держземагенства в області, яке є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане, і яке, серед іншого, розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Наказом комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України від 29.04.2015 №3 Головне управління Держземагентства у Черкаській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є належним відповідачем.

Оскільки розпорядження орендованими земельними ділянками належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, позивач звернувся до відповідача з листом від 04.08.2015, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, до листа-повідомлення позивач додав проект відповідної додаткової угоди з пропозицією поновити дію договору оренди від 07.02.2011 (т. 1, а.с. 45-46).

21.10.2015 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області направило позивачеві лист-заперечення № 4349/0/300-15, в якому зазначило про відсутність витягу про земельну ділянку з Державного земельного кадастру, витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та проекту додаткової угоди до договору оренди землі, що унеможливило вирішення порушеного питання з огляду на приписи статті 288 Податкового кодексу України, статті 18 Закону України "Про оцінку земель", статті 26 Закону України "Про землеустрій", статті 15 Закону України "Про оренду землі". Також відповідач наголосив на необхідності повернути земельну ділянку та попередив про відповідальність за її несвоєчасне повернення (т. 1, а.с. 47).

15.02.2016 наказами Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства (т. 1, а.с. 49, 54, 59).

19.02.2016 ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_2 уклали три договори оренди, відповідно до яких в оренду третій особі було передано три земельні ділянки: земельну ділянку з уточненою площею 59,9063 га, зареєстровану за уточненим кадастровим номером НОМЕР_2; земельну ділянку з уточненою площею 7,6462 га, зареєстровану за уточненим кадастровим номером НОМЕР_3; земельну ділянку з уточненою площею 74,2267 га, зареєстровану за уточненим кадастровим номером НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 50-53, 55-58, 60-63).Договори оренди укладено на 7 років до 19.02.2023 включно з річною орендною платою в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Як вбачається зі змісту листа Управління Держгеокадастру в Уманському районі Черкаської області від 10.03.2016, який надіслано на адресу позивача, відповіді кадастрові номери НОМЕР_5, НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 було присвоєно іншим земельним ділянкам (т. 1, а.с. 64-66).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтями 13, 30 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Цивільний кодекс України передбачає два випадки пролонгації договору найму (оренди): ч. 1 ст. 764 ЦК України і ч. 1 ст. 777 ЦК Кодексу.

Частиною 1 ст. 764 ЦК якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 цього Кодексу наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Крім того, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано порядок поновлення договору оренди, який фактично об'єднує два різні випадки пролонгації договору оренди.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спір між сторонами щодо поновлення договору оренди в порядку визначеному частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вже вирішено судом у справі № №925/112/16, де позивачу було відмовлено у позові та судом встановлено про припинення переважного права позивача в силу положень законодавства та відсутність обставин, з якими пов»язується порушення переважного права позивача.

Як вже було зазначено вище, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.01.2018 закрито провадження у справі № 925/1404/17 у частині заявленої вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 07.02.2011 (за наявності переважного права землекористування у позивача) з мотивів набрання законної сили рішенням суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вказана ухвала позивачем не оскаржена.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами 8, 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Колегія суддів зазначає, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" здійснюється не у зв'язку із наявністю та порушенням переважного права орендаря, а за наявності таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Припинення переважного права орендаря та договору оренди з підстав недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов, на яких має бути поновлено договір оренди, є підтвердженням наявності волевиявлення орендодавця щодо порядку та підстав продовження користування орендарем земельною ділянкою і застосування в подальшому у таких правовідносинах частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" суперечить змісту цієї частини.

На переконання позивача, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки та сплатою ним орендної плати, про ти чого сторони не заперечують, спірний договір оренди землі поновлено на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто на п'ять років.

Проте, колегія суддів зазначає, що позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів того, що він вносив орендну плату саме за ті земельні ділянки, які класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України закріплені за Свинарською сільською радою.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.02.2016 ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_2 уклали три договори оренди, відповідно до яких в оренду третій особі було передано спірні земельні ділянки.

Також судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2016 між Фермерським господарством "Добро-Агро", в особі голови ОСОБА_2 та ТОВ "Охорона-Сервіс" укладено договір №24/02/16 з якого вбачається, що земельні ділянки на які позивач вказує, як на об'єкт оренди, передані третьою особою під охорону (т. 2; а. с. 45-47).

Відповідно до довідки сільського голови Свинарської сільської ради від 17.06.2016 № 107, з березня 2016 року фактичний обробіток земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, розташованих на території Свинарської сільської ради Уманського району Черкаської області, здійснює ОСОБА_2 через створене ним Фермерське господарство "Добро-Агро" (т. 2, а. с. 48).

Фактичне користування третьою особою земельними ділянками площею 74, 2267 га № НОМЕР_4; площею 59, 9063 га № НОМЕР_2; площею 7, 6465 га № НОМЕР_3 підтверджується також відомостями з Державного реєстру речових прав, податковими повідомленнями-рішеннями та платіжними документами про внесення орендної плати третьою особою (т. 2, а. с . 49 - 82).

Доказів спростування вищенаведених обставин позивач ані до місцевого господарського суду, ані до апеляційного суду позивач не надав.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що протягом місячного терміну після закінчення строку дії договору оренди від 07.02.2011 оспорювана земля не могла бути у користуванні позивача, а передана у користування третій особі. Відтак, внесення позивачем коштів , як "орендна плата за землю", без реального користування земельними ділянками не свідчить про поновлення орендних відносин в порядку, визначеному частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Доводи позивача про те, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не повідомляло орендаря про наявність заперечень у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку його дії - при відсутності доказів фактичного землекористування ТОВ "Згода" спірними ділянками, після закінчення строку дії договору оренди землі від 07.02.2011, на переконання колегії суддів, не заслуговують на увагу.

Таким чином, у з»язку відсутністю всіх юридичних фактів, які вказані вище, колегія суддів вважає, що підстав, передбачених частиною 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» для поновлення договору оренди землі із позивачем немає,а тому позов задоволенню не підлягає.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції порушено норми ст.ст. 124, 126 ГПК України щодо стягнення з позивача на користь третьої особи витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 ст.129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вомог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені вимоги.

Як встановлено судом, третя особа заперечувала проти вимог позивача і судом першої інстанції відмовлено у їх задоволенні, а тому третя особа має право на відшкодування понесених нею судових витрат.

З матеріалів справи видно, що правовідносини між третьою особою та ОСОБА_3 підтверджуються: договором про надання правничої допомоги від 18.12.2017; квитанцією на сплату гонорару від 23.02.2018 № 12/02/18 в сумі 15 000 грн.; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.04.2002; описом наданих адвокатських послуг ( т. 2, а.с. 117 - 121).

На виконання умов згаданого договору третьою особою було сплачено гонорар адвоката за правову допомогу в даній справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому було сплачено кошти, наявні докази надання адвокатом правової допомоги у даній справі та фактичного перерахування коштів на підставі договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених третьою особою вимог щодо стягнення 15 000 грн. як витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача на користь третьої особи.

Тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було порушено приписів Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачем не порушено переважного права позивача на поновлення договору оренди землі, що встановлено ч.6 ст. 33 Закону України « Про оренду землі» , а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.02.2018 у справі № 925/1404/17 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.02.2018 у справі № 925/1404/17 підлягає залишенню без змін.

У зв»язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача понесені третьою собою витрати на професійну правничу допомогу адвоката на стадії апеляційного перегляду судового рішення в сумі 7500грн. відповідно до ч.13 ст.129 ГПК України.

Так, з наданих до суду апеляційної інстанції документів вбачається, що правовідносини між третьою особою та ОСОБА_3 підтверджуються: договором про надання правничої допомоги від 24.04.2018 в суді апеляційної інстанції; квитанцією до прибуткового касового ордеру №4,04,18 від 27.04.2018 на суму 7500грн.; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.04.2002; описом наданих адвокатських послуг, які долучені до відзиву на апеляційну скаргу.

Стосовні інших судових витрат, то вони розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.02.2018 у справі № 925/1404/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.02.2018 у справі № 925/1404/17 залишити без змін.

3. Стягнути 7500 (сім тисяч п»ятсот)грн. судових витрат на професійну правничу допомогу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода» (код ЄДРПОУ 2300419, 27000, Кіровоградська обл., с.м.т. Добровеличківка, вул.Центральна,84) на користь ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за перегляд рішення на стадії апеляційного провадження.

4.Матеріали справи №925/1404/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому главою 2 розділу IV ГПК України.

Повний текст складено та підписано 18.05.2018.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

Б.В. Отрюх