Постанова № 74051997, 10.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/347/17 Головуючий 1-ої інст.: Чайка І.В.

Справа №641/2572/17 Суддя –доповідач – Кісь П.В.

Категорія: відшкодування шкоди

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника Державної казначейської служби України – ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2017 року (суддя Чайка І.В.) у цивільній справі №641/2572/17 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Слобідського відділення поліції Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа: Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

20.04.2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнював і остаточно просив визнати незаконною бездіяльність та безконтрольність Головного управління Національної поліції України в Харківській області, яка призвела до бездіяльності та незаконним діям Слобідського ВП ГУНП України в Харківській області при проведенні кримінальних проваджень № 12104220540002634 від 08.10.2014 року, № 12014220540002975 від 18.11.2014 року, № 12014220540003294 від 17.12.2014 року, № 12016220540000632 від 26.03.2016 року, які були об’єднані в одне провадження № 1214220540002634 від 08.10.2014 за період з 08.10.2014 року по день постановлення рішення судом, яка спричинила йому моральну шкоду, а також просив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 3 000 000,00 грн. у якості компенсацію за моральну та матеріальну шкоду, завдану йому внаслідок злочинної бездіяльності посадових осіб Слобідського ВП ГУНП України в Харківської області при проведенні перевірки в рамках кримінального провадження №12014220540002634 від 08.10.2014 року за період з 08.10.2014 року по день винесення рішення судом та зобов’язати Державну казначейську службу України перерахувати 3000000,00 грн. у якості компенсацію за моральну шкоду спричинену йому, ОСОБА_4, внаслідок злочинної бездіяльності та неодноразових порушень законодавства України посадовими особами Слобідського ВП ГУНП України в Харківської області при проведенні перевірки в рамках кримінального провадження № 12014220540002634 від 08.10.2014 року за період з 08.10.2014 року по день винесення рішення судом на рахунок ОСОБА_4, надавши йому на руки оригінал платіжної квитанції, яка буде свідчити про виконання даної позовної вимоги.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що з 08.10.2014 року Слобідським ВП ГУНП України в Харківській області повинні були проводитися перевірки по кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР України за його заявами № 12104220540002634 від 08.10.2014 року, № 12014220540002975 від 18.11.2014 року, № 12014220540003294 від 17.12.2014 року , № 12016220540000632 від 26.03.2016 року.

Позивач вказував, що він є інвалідом 3 групи, а через систематичну бездіяльність посадових осіб Слобідському ВП ГУПН України в Харківській області при проведенні перевірки в рамках кримінальних проваджень № 12104220540002634 від 08.10.2014 року, № 12014220540002975 від 18.11.2014 року, № 12014220540003294 від 17.12.2014 року , № 12016220540000632 від 26.03.2016 року, що виражається в не реагуванні ГУПН України в Харківській області на бездіяльність Слобідського ВП ГУПН України в Харківській області, не відновлені його порушені права, порушення Закону не припинені, особи, які вчинили правопорушення, до відповідальності не притягнуті.

Протягом тривалого періоду часу, щоб відновити свої порушені права, захистити свою честь і гідність, ділову репутацію, змусити відповідачів по даній справі виконувати покладені на них КПК України дії та обов’язки, він був змушений ініціювати судові слухання, що забирають у нього багато часу, завдали шкоди здоров'ю, порушили життєві ритми і зв'язки, для відновлення яких йому необхідні додатковий час і зусилля.

Зазначені обставини підтверджується наданими копіями судових рішень, які набрали законної сили. Стверджує, що внаслідок бездіяльності відповідачів він позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності та верховенства права. Спричинену йому моральну шкоду позивач оцінює у 3 000 000 грн., хоча вона є значно більшою, так як у зв’язку з бездіяльністю ГУПН України в Харківській області він вимушений був переуступити борг у сумі 102 870 доларів США інший особі.

Крім того, за розрахунком , проведеним за методом ОСОБА_6, спричинена моральна шкода складає 921 600 грн. Моральна шкода виразилась в наступному: з вини відповідача на протязі 5 років він був вимушений викривати відповідача у прийнятті незаконних рішень та неправомірній бездіяльності у зв’язку з чим переносив глибокі моральні страждання від криміналізації правоохоронних органів України; з вини відповідача применшений авторитет правоохоронних органів; з вини відповідача протягом тривалого часу він змушений витрачати свій особистий час і звертатися за захистом своїх прав, гарантованих йому Конституцією України, навмисне грубо, цинічно і нахабно порушених відповідачем, що призвело до погіршення і позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, неможливості продовжувати активне особисте і суспільне життя.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Суд вирішив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 50 000 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 23 листопада 2017 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.09.2017 року доповнено абзац в резолютивній частині про те, що судові витрати в розмірі 640 грн. віднесено за рахунок держави.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить рішення районного суду скасувати, новим рішенням відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги Державна казначейська служба України посилається на те, що позивачем відповідно до ст.57 ЦПК України не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, судом першої інстанції не здійснено належної оцінки доказам, неповно та поверхнево з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

В поданих апеляційному суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без розгляду як таку, що подана без дотримання встановленого законом вимог щодо форми та змісту, оплати судового збору, а доводи апеляційної скарги вважав таким, що суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідач ГУНП України в Харківській області знехтував викладеними в супровідних листах суддів-доповідачів апеляційного суду від 01.12.2017р. та від 27.03.2018 року роз’ясненнями процесуальних прав та обов’язків, і заперечення чи відзив на апеляційну скаргу, з викладенням обґрунтованих висновків про ставлення ГУПН в Харківській області до рішення суду та апеляційної скарги, - не надав.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Державної казначейської служби підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник ГУНП України в Харківській області апеляційну скаргу визнав і також просив задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав, посилаючись на викладені в позовній заяві доводи.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України ( в ред. Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна доводи ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ст.ст.10, 60 ЦПК України в редакції цього кодексу, яка діяла на час розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції; статті 12, 83 діючого ЦПК України)

Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та іншим особам, що беруть участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Позивачем з метою забезпечення виконання процесуальних обов’язків надані суду письмові докази про наявність обставин, посилаючись на які він обґрунтовував свої вимоги, а саме – копії судових рішень, постанов прокурора, листів з відповідями посадових осіб на його звернення, з яких вбачається, що з 2014 року по теперішній час органами досудового розслідування заяв та повідомлень про злочини, функції яких здійснювали територіальні підрозділи Харківського міського управління внутрішніх справ МВД України, а потім – ГУПН України в Харківській області не здійснювали належним чином повну та всебічну перевірку його заяви про злочин з прийняттям остаточного законного і обґрунтованого процесуального рішення у передбаченій законом формі, наслідком чого є ухвалені судові рішення та постанови прокурора про скасування постанов слідчих, які здійснювали перевірку заяв ОСОБА_4, у зв’язку з неповнотою та необ’єктивністю такої перевірки та, як наслідок, прийнятих постанов щодо закриття кримінального провадження.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилався ОСОБА_4, знайшли своє підтвердження і дають підстави вважати, що дійсно внаслідок довготривалої бездіяльності відповідача при здійсненні ним передбачених законом функцій кримінального провадження у справах за заявами особи про вчинення відносно неї злочину, завдали йому душевних страждань. Визначаючи суму компенсації заподіяної позивачу моральної шкоди, суд виходив з огляду на обсяг доведених обставин, а також з урахуванням засад розумності і виваженості.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду, оскільки суд постановив рішення у відповідності із законом, яким регулюються спірні правовідносини, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-440цс16, шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки встановлено, що Комінтернівським районним судом м. Харкова по кримінальним провадженням №12014220540002634 та №12014220540002634 неодноразово скасовувались постанови слідчих Слобідського ВП ГУНП в Харківській області та їх бездіяльність визнавалася протиправною, то суд прийшов до правильного висновку, що відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

Згідно пунтку 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

Оскільки постановами суду, які набули чинності, а також постановами прокурора встановлено противоправну бездіяльність слідчих Слобідського ВП ГУНП в Харківській області, то суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_4 має право на відшкодування моральної шкоди, які виразилась у душевних стражданнях, завданих бездіяльністю слідчих.

Опосередкованим доказом розумності та виваженості прийнятого судом першої інстанції рішення по даній справі є також і та обставина, що з вказаним рішенням погодився і позивач ОСОБА_4, і відповідач – ГУ НП України в Харківській області, яке не тільки його не оскаржило шляхом подачі апеляційної скарги, а навіть не побажало скористатися передбаченими процесуальним законом (ст.ст. 298, 299 ЦПК України в попередній редакції цього кодексу, ст.ст. 360, 363 ЦПК України в діючій редакції) правом подачі заяви про приєднання до апеляційної скарги Державної казначейської служби, надати заперечення, відзив, надавати нові докази з дотриманням вимог частини 3 ст.367 ЦПК України.

Оскільки доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби висновки суду не спростовують і не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду, апеляційний суд у відповідності до вимог ст.375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України – ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 травня 2018 року

Головуючий – П.В. Кісь

Судді: І.О. Бровченко

ОСОБА_2