Постанова № 74051999, 10.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 645/2868/17 Головуючий І інстанції: Ульяніч І.В.

Провадження № 22-ц/790/1405/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Категорія: договірні

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_2,

- ОСОБА_3,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_6, на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року (суддя Ульяніч І.В.) у цивільній справі № 645/2868/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

05.11.2017 року Публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК" звернулося у суд з позовом до ОСОБА_4, у якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 57 871,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до договору № 18-000131-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки «VISA», укладеного 13 червня 2012 року між ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та ОСОБА_4 та додаткової угоди № 1 до договору про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки «VISA» від 12 червня 2013 року, ОСОБА_4 отримала кредит в розмірі 9 700,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 35,00 % річних, а з 13.06.2013 року – 37,00% річних.

Банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі.

В період дії кредитного договору ОСОБА_4 не дотримувалася його умов, внаслідок чого станом на 25 травня 2017 року в неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 57 871,33 грн., з яких: 14 562,66 грн. – заборгованість за кредитом; 5 884,81 грн – заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (по тілу кредиту); 10 169,30 грн. – заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (по відсотках); 9 659,16 грн. – заборгованість за штрафами за несанкціонований овердрафт; 5 150,00 грн. – заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа); 12 445,40 грн. – заборгованість за нарахованими процентами. Направлене повідомлення-вимога № 1369/5 від 30.05.2017 року щодо сплати кредитної заборгованості відповідачем було проігноровано та зобов’язання перед Банком не виконані.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Суд вирішив: Стягнути з ОСОБА_4, на користь Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОБАНК», заборгованість за кредитним договором № 18-000131-01 від 13.06.2012 року про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA, в сумі 33135 гривень 95 копійок, а також судовий збір в розмірі 1600 грн.

ПАТ «Енергобанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального права,а саме ст.ст. 549, 551 ЦК України. Зазначає, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не виключає можливості його встановлення в договорі, як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею, що не є притягненням до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі. Також звертає увагу, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів, зокрема процентів на прострочену суму оплати кредиту, оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

З посиланням на положення Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків стосовно неправомірності нарахування відсотків після відкликання банківської ліцензії з огляду на те, що відкликання банківської ліцензії не означає припинення зобов’язання за кредитним договором.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 також звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та несправедливим, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_4 припинила виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом 05.05.2014 року і більше не вчиняла дій, що б свідчили про визнання нею свого боргу .ОСОБА_4 фізично не здійснювала платіж 28.11.2014, це було зроблено банком самовільно, в автоматичному порядку за рахунок збільшення кредитного ліміту.ПАТ «Енергобанк» мав би звернутись до суду про стягнення заборгованості з 06.05.2014 року по 06.05.2017 року, а звернувся тільки 12.06.2017 року, тобто поза межами трирічного строку.

Вказує, що ПАТ « Енергобанк» було безпідставно та без згоди позичальника, в односторонньому порядку збільшено суму кредиту (кредитного ліміту), який був передбачений договором в розмірі 9700,00 грн., оскільки відповідно до наданого банком розрахунку сума кредитної заборгованості склала (тіло кредиту) - 14562,66 грн..

ПАТ «Енергобанк» надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, у якому вказує на її безпідставність та просить залишити скаргу відповідача без задоволення.

Зазначає, що суд першої інстанції належним чином дослідивши наведені докази дійшов вірного висновку про відхилення тверджень представника відповідача щодо застосування строку давності, оскільки згідно умов договору його дія не припинена, крім того, згідно виписки руху коштів по рахунку останню операцію по сплаті відсотків здійснено 28.11.2014 року в сумі 404,35 грн.

Вказує, що твердження відповідача щодо самовільного списання коштів та збільшення кредитного ліміту спростовуються умовами Договору. Банк діяв виключно в рамках Кредитного договору за дорученням відповідача списував грошові кошти на погашення боргових зобов’язань в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість за кредитом в загальному розмірі 14562,66 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 9700,00 грн.; заборгованості за овердрафтом в розмірі 4862,66 грн.

Представником ОСОБА_4 - ОСОБА_5 також надано відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Енергобанк», у якому просить залишити скаргу позивача без задоволення.

Зазначає, що судом правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору у розмірі 9659,16 грн. та 5150,00 грн., т.я. позивачем було нараховано декілька видів відповідальності за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.

Вказує, що нарахування процентів Банком є частиною його банківської діяльності, здійснення якої припиняється з моменту відкликання банківської ліцензії, а тому, з 12.06.2015 року Банк не мав законних підстав нараховувати проценти за договором, укладеним з відповідачем, що також виключає право на стягнення безпідставно нарахованих процентів у судовому порядку.

Учасники справи в судове засідання 10.05.2018 року не з’явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справу за його відсунуті. Відповідач та її представник про поважність причин неявки суд не сповістили.

Зважуючи на викладене та враховуючи положення ч. ч. 2,3 ст. 43, ст.ст. 371, 372 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а скарга представника відповідача підлягає задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України ( в ред. Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та їх представникам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13 червня 2012 року між ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та ОСОБА_4І.( далі за текстом – держатель або позичальник) було укладено договір № 18-000131-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки «VISA», відповідно до умов якої ОСОБА_4 отримала кредит в розмірі 9 700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

12 червня 2013 року між ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду №1 до договору про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки «VISA», відповідно до якої розмір кредитного ліміту складає 9 700,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору, кредит надається шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в межах кредитного ліміту, а Держатель зобов’язується повернути суму отриманого кредиту на умовах, в строки та в порядку, що передбачені цим Договором.

За користування кредитом, в тому числі простроченим кредитом та Овердрафтом, Банк щомісячно нараховує проценти, комісії, розраховує та стягує пені та штрафи в розмірі, встановленому Тарифами., а позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії.

Пунктом 2.6. Кредитного договору, встановлено, що строк дії Кредитної лінії становить один рік з моменту підписання Сторонами цього Договору. Якщо не пізніше ніж за 45 календарних днів до закінчення терміну дії Кредитної лінії, за умови, що з боку Держателя відсутня прострочена заборгованість за Кредитом та/або обслуговуванню Карткового рахунку, та жодна із сторін в установленому Договором порядку не заявить про припинення строку дії Кредитної лінії, термін дії Кредитної лінії продовжується на той же строк і на тих же умовах.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав, та надав позичальнику кредит. Відповідач належним чином не виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 25 травня 2017 року в неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 57 871,33 грн., з яких: 14 562,66 грн. – заборгованість за кредитом; 5 884,81 грн – заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (по тілу кредиту); 10 169,30 грн. – заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (по відсотках); 9 659,16 грн. – заборгованість за штрафами за несанкціонований овердрафт; 5 150,00 грн. – заборгованість за штрафами за виникнення простроченої заборгованості (константа); 12 445,40 грн. – заборгованість за нарахованими процентами.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції не застосував строки позовної давності, не погодившись з доводами представника відповідача, що ОСОБА_4 припинила виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом 05.05.2014 року і більше не вчиняла дій, що б свідчили про визнання нею свого боргу , що ОСОБА_4 не здійснювала платіж 28.11.2014 року.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами кредитного договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до статті 266 та частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Із розрахунку доданого до договору вбачається, що заборгованість в сумі 57 871,33 грн. виникла у відповідача з 26.12.2012 року (а.с. 8-12)..

Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_4 внесла 05 травня 2014 року,що підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем.

Отже позивач мав право пред’явити вимогу до відповідача про стягнення заборгованості за цим кредитним договором у період часу з 06.05.2014 року (останній платіж) по 06.05.2017 року, тоді як з позовом Банк звернувся лише 12 червня 2017 року, тобто в порушення приписів ст. 256 ЦК України поза межами трирічного строку.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги представника ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5, що відповідач не здійснювала платіж 28.11.2014 року в сумі 404,35 грн, це було зроблено Банком самостійно за рахунок збільшення кредитного ліміту.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні положення містяться у статтях 10, 60 ЦПК України (2004р.).

В матеріалах справи дійсно відсутні достатні та переконливі докази, які б свідчили про те, що саме з ініціативи відповідача 28.11.2014 року відбулось часткове погашення боргу по кредитному договору, внаслідок чого можна було б вважати, що має місце переривання строку позовної давності.

В даному випадку, в першу чергу підлягає встановленню наявність відповідного активного волевиявлення тієї чи іншої особи щодо визнання за собою певного боргу.

Відповідно до п. 4.1.2. Кредитного договору держатель доручив банку здійснювати з карткового рахунку держателя списання, зокрема, за наступними операціями: списання всіх сум операцій, комісійної винагороди, штрафних санкцій, інших платежів, які виникли в зв’язку з використанням кредитної картки (п. 4.1.2.1); списання коштів для погашення заборгованості за кредитом держателя (п. 4.1.2.2); списання винагороди Банку згідно тарифів.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2014 року Банком списано 404,35 грн в рахунок погашення процентів за кредитним договором . Оскільки ОСОБА_4 із заявою про списання банком будь-яких сум з її карткового рахунку на погашення заборгованості не зверталась, таке списання банк зробив за власною ініціативою, тому таке списання не може свідчити про визнання ОСОБА_4 боргу в повному обсязі,та про переривання строку позовної давності.

Відповідно до частини 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 та приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Також колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ПАТ «Енергобанк», а саме в частині задоволення клопотання скаржника щодо скасування рішення суду першої інстанції. Викладені у цій скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються наявними доказами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381-384, 389,390 ЦПК України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_6 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року скасувати у ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста ) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 травня 2018 року.

Головуючий – П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

ОСОБА_7