Постанова № 74051996, 17.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

17 травня 2018 року

м. Харків

справа № 641/10240/16-ц

провадження № 22-ц/790/2192/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Харківська міська рада

треті особи - Відділ реєстрації місця проживання у Комінтернівському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Харківської міської ради, треті особи: Відділ реєстрації місця проживання у Комінтернівському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 22 січня 2018 року (головуючий суддя Чайка І.В.) -

в с т а н о в и в :

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі за адресою АДРЕСА_1.

Позов мотивований тим, що квартира в якій зареєстрований та мешкає позивач, а також зареєстровані відповідачі у справі, була надана в користування його матері ОСОБА_6 на підставі ордеру У квартирі відповідачі більш 10 років та по теперішній час не проживають, їх речі відсутні, оплату за комунальні послуги не здійснюють, що ставить позивача у тяжке матеріальне становище, оскільки оплата за комунальні послуги нараховується на всіх зареєстрованих осіб.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 22 січня 2018 року позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надані докази, які б достовірно вказували на те, що відповідачі у спірній квартирі не проживають більш ніж шість місяців без поважних причин.

Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_1звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду мотивована тим, що рішення є незаконним, необґрунтованим таким що підлягає скасуванню. Рішення суду ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом неповно з’ясовано обставини у справі, що мають істотне значення для вирішення спору по суті. Вказує, що судом необґрунтовано та безпідставно відмовлено у прийнятті доказів, а саме акту КП «Жилкомсервіс», що підтверджує не проживання відповідачів у спірній квартирі.

Висновки суду першої інстанції щодо встановлення факту неприязних стосунків між сторонами, що унеможливлює їх проживання у спірній квартирі є необґрунтованими та судом не наведено жодних достовірних доказів на підставі яких суд дійшов даного висновку.

Посилання суду у рішенні на те, що відповідачі за місцем реєстрації звертались до медичного закладу не свідчить про те, що вони не втратили інтерес до спірного помешкання.

Суд ухвалюючи рішення неправильно дослідив надані докази та не надав їм належної оцінки, що призвело до неправильного встановлення обставин та вирішення справи по суті позовних вимог.

До апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до копії ордеру № 234 від 04.11.1966 року виданого ВК Жовтневого району Ради депутатів, ОСОБА_6 була надана в користування квартира у АДРЕСА_2, з правом на житлову площу членів її родини: чоловіку - ОСОБА_7, сину- Угарову В.І., доньки -ОСОБА_8 та матері -ОСОБА_9 (а.с. 10). Спірна квартира до теперішнього часу не приватизована, тобто відноситься до державного житлового фонду та перебуває у комунальній власності.

У спірній квартирі за адресою : АДРЕСА_3 (назва вулиці, номер будинку та квартири неодноразово змінювались)згідно листа КП «Жилкомсервіс» на 4 квітня 2017 року зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3, 2002 р.н.(а.с.79).

Згідно відповіді на запит Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 03.10.2017 із заявами щодо перешкод у користуванні власністю за адресою: АДРЕСА_3, в період часу з січня 2017 року по час наданні відповіді відповідачі у справі до відділу поліції не звертались (а.с.130).

З листа КЗОЗ «Харківська міська поліклініка № 5» від 11.10.2017 вбачається, що ОСОБА_2 зверталась до медичного закладу за місцем реєстрації 12.10.2012, а ОСОБА_5 08.01.2016 з приводу проходження флюорографічного обстеження; ОСОБА_10 у період 2007-2008 років звертався до вказаного медичного закладу з приводу проведення медичного огляду, до лікаря дільничного терапевта та інших лікарів спеціалістів та у червні 2011 року чотири рази звертався до лікаря хірурга (а.с.131).

Відповідно до копії висновку Слобідського ВП ГУНП в Харківській області від 07.12.2017 до вказаного відділу поліції 19.11.2107 звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_10 із заявою з проханням прийняти міри до ОСОБА_11, який систематично перешкоджає їм у доступі до квартири №АДРЕСА_4 (а.с.152-153).

Відповідно до вимог ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у деяких випадках.

У пункті 10 постанови Пленум Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Серед основних прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_12 України проголошує право на житло. Тобто право на житло-це одне із найважливіших соціально-економічних прав громадянина України, оскільки воно стосується основ життя людини.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів відсутності відповідачів за місцем їх реєстрації протягом шести місяців без поважних причин.

При цьому судовим розглядом встановлено, що відповідачі зверталися за місцем реєстрації до медичної установи, крім показань свідків того, що у квартирі не знаходяться особисті речі відповідачів належних доказів, які б підтверджували це, матеріали справи не містять.

Пункт 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює і право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Відповідно до ст.47 ОСОБА_12 України і ч.3 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, суд ще раз констатує, що судовим розглядом у двох судових інстанціях не встановлено факту відсутності відповідачів за місцем реєстрації в спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин.

Також судом апеляційної інстанції враховано, що відповідачі за місцем реєстрації зверталися до медичної установи за допомогою, зверталися з заявою про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою. Беззаперечних доказів, що відповідачі втратили інтерес до спірної квартири справа не містить.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства наведеними вище.

Отже, колегія суддів Апеляційного суду Харківської області вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, висновок суду про відмову у задоволенні позову є таким що не підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 13, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 22 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. В силу ст.389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

ОСОБА_13

Повний текст постанови виготовлено 17 травня 2018 року