Постанова № 74047066, 10.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 683/402/17

Провадження № 22-ц/792/593/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач),

ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретаря: Кошельника В.М.,

учасники справи: представник ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2018 року (суддя – Андрощук Є.М.) за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про визнання неправомірними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок,

в с т а н о в и в :

У лютому 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати неправомірними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 16.03.2016 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на житловий будинок загальною площею 102,7 кв.м, що знаходяться за адресою вул. Ізяславська,42 в місті Старокостянтинові Хмельницької області.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_5 посилався на те, що 23.03.2007 року між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі АКІБ «УкрСиббанк», банк) було укладено договір про надання споживчого кредиту №11131932000, за умовами якого банк надав йому кредит в сумі 65 400 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом строком до 23.03.2018 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 26.03.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_5 передав в іпотеку майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 102,7 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Орджонікідзе (Ізяславська),42 в місті Старокостянтинові Хмельницької області, посвідчений приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу ОСОБА_7

11.06.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» перейшло право вимоги виконання зобов’язань за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором укладеним між банком та ОСОБА_5

16.03.2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме ________________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8 Категорія: 27

Доповідач: Янчук Т.О.

майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 102,7 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Орджонікідзе (Ізяславська),42 в місті Старокостянтинові Хмельницької області за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на підставі договору іпотеки №637 від 26.03.2007 року.

Позивач вважає такі дії приватного нотаріуса незаконними та такими, що грубо порушують його права, оскільки на момент звернення до суду жодної письмової вимоги щодо обставин, які передбачені ст.35 ЗУ «Про іпотеку» він не отримував, про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» йому стало відомо лише 18.01.2017 року. Приватним нотаріусом оспорюване рішення прийнято не на підставах та не у спосіб, визначений чинним законодавством України, оскільки нотаріусом не встановлено відповідність наданих товариством документів, вимогам законодавства. Крім того, вказував, що площа будинку, який є предметом спору не перевищує 250 кв.м, він постійно проживає у вказаному будинку, а тому відповідно до ст.1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого майна, яке є предметом застави. Крім того, позивач зазначав, що на момент звернення ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» із заявою про реєстрацію права власності на підставі іпотечного договору в Державному реєстрі був запис про державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту та заборони відчуження зазначеного будинку, належного позивачу, що було перешкодою для здійснення реєстраційних дій до того часу, поки такі обтяження не будуть зняті.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2018 року позов задоволено.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 16 березня 2016 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на житловий будинок загальною площею 102,7 кв.м, розташований за адресою: вул. Ізяславська,42 в м. Старокостянтинові Хмельницької області.

В апеляційній скарзі ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивував тим, що суд першої інстанції не врахував, що дані правовідносини підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вказував, що для вчинення реєстраційних дій приватному нотаріусу було надано всі необхідні документи, передбачені нормами чинного законодавства України. Крім того, вказував, що суд не прийняв до уваги, що незважаючи на наявність чи відсутність заборони, рішення відповідача не призвело до порушення прав позивача, оскільки заборона стосується дій пов’язаних із відчуженням (продажем, даруванням тощо), в даному випадку відчуження або примусове стягнення не відбулося, оскільки реєстраційна дія здійснена на підставі застереження в іпотечному договорі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують обставини справи та не вказують на порушенням судом ні норм матеріального, ні процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_9 в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ОСОБА_4, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Судом встановлено, що 23.03.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11131932000 в сумі 65 400 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом строком до 23.03.2018 року.

У рахунок забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_5 за кредитним договором, 26.03.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 102,7 кв.м, розташований за адресою: вул. Орджонікідзе,42 в м. Старокостянтинові Хмельницької області, що належить йому на праві власності на підставі Договору дарування від 27.07.2015 року.

12 грудня 2011 Банк (клієнт) і Товариство (фактор) уклали договір факторингу №1, за яким клієнт зобов’язується передати у власність фактору, а фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

12 грудня 2011 року між Банком і Товариством укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, за яким Банк відступив свої вимоги заборгованості, зокрема до заставодавця ОСОБА_5

Таким чином, кредитором позивача та іпотекодержателем житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами стало ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».

Розділом 4 іпотечного договору від 26 березня 2007 року врегульовано питання звернення стягнення, яким передбачено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: у випадках, зазначених в пунктах 2.1.1-2.1.2 договору іпотеки (у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов’язань за кредитним договором; у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має вимагати дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором, а у разі невиконання вимоги – звернути стягнення на предмет іпотеки); у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом іпотекодавця; у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов’язання за цим договором або порушення іпотекодавцем будь-якого зобов’язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Відповідно до повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки представника ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ОСОБА_10 від 05 липня 2014 року вих. №734112/КЗ, адресованого ОСОБА_5, останньому повідомлено, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені житлового будинку за зазначеною адресою будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу або зареєструвати право власності на вказаний предмет іпотеки відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про іпотеку».

На підставі договору факторингу від 12.12.2011 року №1 та відступлення права вимоги за договором іпотеки від цієї ж дати ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулося до Нотаріуса, як державного реєстратора, із заявою про державну реєстрацію прав на житловий будинок, розташований за адресою вул. Орджонікідзе (Ізяславська),42 в місті Старокостянтинові Хмельницької області.

16 березня 2016 року Нотаріус прийняв рішення про реєстрацію за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права власності на спірний житловий будинок, про що свідчать дані інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна станом на 18.01.2017 року.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами які містяться в матеріалах справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що із долучених до справи копій документів на підставі яких було прийнято рішення Нотаріусом про державну реєстрацію права власності за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на спірний житловий будинок, були відсутні дані про наявність заборгованості, її загальну суму та всі складові, а документів, які були надані Товариством Нотаріусу для державної реєстрації було недостатньо для того, щоб Нотаріус могла прийти до висновку про правильність проведення розрахунків, наявності заборгованості по поверненню кредиту та безспірність стягнення. Крім того, станом на день прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, зазначений житловий будинок знаходився під арештом, без скасування якого державна реєстрація не могла бути вчинена.

З таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом застосовано закон, який не підлягає застосуванню, а саме ст.88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів, оскільки виконавчий напис нотаріусом за спірними правовідносинами не здійснювався.

Однак, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (в редакції чинній на момент проведення державної реєстрації права власності) нотаріуси наділяються повноваженнями державних реєстраторів прав на нерухоме майно та можуть здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії щодо такого майна.

Колегія суддів зауважує, що рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, не оскаржується позивачем у даному спорі з підстав порушення державним реєстратором вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким, зокрема, встановлено підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. З установлених фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв’язку з невиконанням договірних зобов’язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки – житловий будинок позивача, а отже існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом установлено, що договором іпотеки від 26.03.2007 року передбачено декілька способів звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема за рішенням суду та позасудові, у тому числі, відповідно до пункту 5.1 договору передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Разом з тим, стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі рішення суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Тобто для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

Зважаючи на зазначене, встановивши, що грошове зобов’язання ОСОБА_5 за договором про надання споживчого кредиту №11131932000 від 23.03.2007 року належним чином не виконувалось, як вбачається із повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки заборгованість станом на 01.12.2013 рік складала 92714,88 дол.США, у ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» виникло право у передбачений п.5.1 договору іпотеки спосіб задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна, без використання судового примусу, зокрема, в позасудовому порядку, визначеному сторонами в іпотечному договорі - на підставі договору факторингу №1 від 12.12.2011 року, договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року, договором іпотеки 26.03.2007 року, копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої ОСОБА_5, та документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-ти денного строку з моменту отримання ОСОБА_5 письмової вимоги.

Посилання позивача щодо відсутності належного повідомлення ОСОБА_5 про задоволення вимог іпотекодержателя у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки спростовується матеріалами справи та умовами іпотечного договору, згідно яких відповідна вимога була направлена ОСОБА_5 05 липня 2014 року та отримана адресатом 23 липня 2014 року (а.с.45, 46), оскаржуване позивачем реєстраційне рішення прийнято приватним нотаріусом як державним реєстратором 16 березня 2016 року (а.с.42).

Не спростовують зазначені висновки суду і посилання позивача щодо протиправності такого переходу права власності з огляду на встановлену Законом України від 03.06.2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно зі ст.4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, вказавши на наявність у спірних правовідносин визначених цим Законом умов для його застосування, а саме споживчий кредит, площа спірного житлового будинку менше 250 кв.м, та відсутності згоди іпотекодавця на відчуження житлового будинку, оскільки реєстрація державним реєстратором права власності на спірний житловий будинок відбулася в позасудовому порядку за умовами договору іпотеки від 26.03.2007 року, який підписаний за згодою сторін без звернення до суду (без примусового стягнення).

Щодо накладеного арешту на все нерухоме майно ОСОБА_5 постановою державного виконавця відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції від 05.10.2010 року слід зазначити, що вказана заборона не поширюється на Товариство, оскільки була накладена державним виконавцем саме в інтересах третьої особи, як іпотекодержателя майна та забороняє укладати цивільно-правові угоди щодо всього нерухомого майна, проте ніяких заборон щодо реєстраційних дій постанова не містить.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, на зазначене уваги не звернув, помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог, у зв’язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, з позивача на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1057 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» задовольнити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про визнання неправомірними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1057 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 травня 2018 року.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.О. Янчук