Постанова № 74047062, 15.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 676/3955/17

Провадження № 22-ц/792/737/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника позивача ОСОБА_4’янова Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», третя особа – ОСОБА_6, про стягнення страхового відшкодування, пені, індексації за прострочення виконання грошового зобов’язання, процентів від простроченої суми та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення ОСОБА_7’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2018 року,

встановив:

У липні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - ПАТ «СК «Альфа Страхування»), третя особа – ОСОБА_6, про стягнення страхового відшкодування, пені, індексації за прострочення виконання грошового зобов’язання, процентів від простроченої суми та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_5 зазначив, що 18 квітня 2017 року він, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та виїжджаючи на вул. Крип’якевича, в м. Кам’янець-Подільському, Хмельницької області, з прилеглої території, не дав дорогу автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «СК «Альфа Страхування». Позивач визнав свою провину в указаній дорожньо-транспортній пригоді, у той же день її учасники повідомили відповідача про настання страхового випадку та склали європротокол. На місце дорожньо-транспортної пригоди прибув аварійний комісар, який оглянув автомобілі та зафіксував усі пошкодження транспортних засобів. 18 квітня 2017 року позивач разом з потерпілим ОСОБА_6 звернулися до ПАТ «СК «Альфа Страхування» з заявами про страхове відшкодування, однак, відповідач не виплатив його до цього часу. В подальшому належний ОСОБА_6 автомобіль був відремонтований за кошти позивача, який набув права вимоги у зобов’язанні. Згідно висновку експерта вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 склала 16 702 грн 90 коп. ПАТ «СК «Альфа Страхування» прострочило виплату страхового відшкодування, тому воно зобов’язано сплатити позивачеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню. Крім того, в результаті неправомірних дій страхової компанії позивач зазнав душевних страждань.

За таких обставин ОСОБА_5 просив суд стягнути з ПАТ «СК «Альфа Страхування» на свою користь 20 454 грн 73 коп. страхового відшкодування, яке складається з 16 702 грн 90 коп. основного боргу, 2 578 грн 65 коп. пені, 885 грн 18 коп. інфляційних втрат, 288 грн трьох процентів річних від простроченої суми, та 10 000 грн моральної шкоди. Також ОСОБА_5 просив стягнути з відповідача 14 207 грн 09 коп. судових витрат.

ОСОБА_7’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2018 року в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що ОСОБА_5 добровільно відшкодував потерпілому ОСОБА_6 завдані збитки, разом із тим ці витрати позивача не погоджені із страховиком, а тому вони не підлягають компенсації. Також суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди та судових витрат відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що після відшкодування потерпілому майнової шкоди позивач набув право на страхову виплату, яку ПАТ «СК «Альфа Страхування» відмовляється здійснити, внаслідок чого страховик має нести цивільно-правову відповідальність та відшкодувати позивачеві моральну шкоду.

Представник ПАТ «СК «Альфа Страхування» і третя особа ОСОБА_6, яких належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не з’явилися в судове засідання та не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_6

ОСОБА_5 є власником автомобіля НОМЕР_1.

10 квітня 2017 року ПАТ «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_5 уклали договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК/5712959), за умовами якого ПАТ «СК «Альфа Страхування» застрахувало відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1 на випадок заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю даного транспортного засобу на строк з 11 квітня 2017 року до 10 квітня 2018 року включно. Цим договором визначено ліміти відповідальності страховика на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю, – 200 000 грн; за шкоду, заподіяну майну, – 100 000 грн (франшиза – 0 грн).

18 квітня 2017 року о 14 годині 05 хвилин ОСОБА_5, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та виїжджаючи на вул. Крип’якевича, в м. Кам’янець-Подільському, Хмельницької області, з прилеглої території, не дав дорогу автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів. В результаті зіткнення вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

На місці інциденту водії транспортних засобів склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), згідно якого ОСОБА_5 визнав свою провину у вказаній пригоді. Оглянувши місце дорожньо-транспортної пригоди, аварійний комісар ОСОБА_8 склав рапорт про результати огляду місця події, схему місця пригоди та акти огляду колісних транспортних засобів.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 із урахування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу становить 16 702 грн 90 коп.

18 квітня 2017 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звернулися до ПАТ «СК «Альфа Страхування» з заявами про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідачем здійснено перевірку обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку від 19 червня 2017 року №028-06/Д(17), складеного судовим експертом ОСОБА_9 за результатами експертного транспортно-трасологічного дослідження і механізму утворення механічних пошкоджень автомобілів, дорожня обстановка, зафіксована аварійним комісаром на місці пригоди, з технічної точки зору не відповідає заявленими водіями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обставинам пригоди щодо зіткнення між автомобілями НОМЕР_1 і ВАЗ 11183-110-20 реєстраційний номер НОМЕР_3, оскільки механічні пошкодження та сліди на транспортних засобах вказують на їх більш ранній період утворення, ніж час заявленої пригоди, а слідова та предметна інформація, зафіксовані на місці пригоди (мається на увазі слід кочення лівого переднього колеса автомобіля ВАЗ 21121 та ділянка осипу уламків скла його лівої фари головного світла) не відповідають встановленому механізму зіткнення транспортних засобів.

10 липня 2017 року ПАТ «СК «Альфа Страхування» прийняло рішення про відмову у страховій виплаті.

Натомість, ще у травні 2017 року належний ОСОБА_6 автомобіль НОМЕР_2 був відремонтований за кошти ОСОБА_5 Позивач поніс витрати на відновлювальний ремонт автомобіля в сумі 25 420 грн.

Зазначені обставини визнані учасниками справи, підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_8, письмовими доказами у справі та висновками експерта від 19 червня 2017 року №028-06/Д(17), від 18 січня 2018 року №124/17.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відшкодування майнової шкоди визначені статтею 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга).

Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, яка пов’язана з використанням транспортних засобів.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В силу ст. 1 Закону України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР «Про страхування» страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 статті 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Із положень ч. 1 ст. 985 ЦК України слідує, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

За змістом ч. 4 ст. 636 ЦК України якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Одними з підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку, отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхування від особи, винної у їх заподіянні (ч. 1 ст. 991 ЦК України, ч. 1 ст. 26 Закону №85/96-ВР).

Як передбачено п. 2.1 ст. 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1961-ІV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон №1961-ІV) відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Закон №1961-ІV є спеціальним законом, яким регулюються правовідносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Норми цього Закону мають пріоритет перед загальними нормами при застосуванні до спірних правовідносин.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

У зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону №1961-ІV).

Пунктом 35.1 статті 35 Закону №1961-ІV визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

В силу п.п. 36.1, 36.2, 36.4 ст. 36 Закону №1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов’язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплатити) та виплатити його.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатити страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов’язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов’язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).

Матеріали справи вказують на те, що ОСОБА_5 уклав із ПАТ «СК «Альфа Страхування» договір страхування на користь третьої особи – особи, якій буде заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням автомобіля НОМЕР_1.

Такою особою (потерпілим) є ОСОБА_6, який у встановленому законом порядку звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування.

До закінчення строку виплати ПАТ «СК «Альфа Страхування» страхового відшкодування ОСОБА_5 добровільно відшкодував ОСОБА_6 майнову шкоду. При цьому витрати на відновлювальний ремонт автомобіля потерпілого здійснені ОСОБА_5 без попереднього погодження з ПАТ «СК «Альфа Страхування», що не заперечується сторонами.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення компенсації страховиком указаних витрат.

Посилання ОСОБА_5 на те, що він набув право на страхове відшкодування внаслідок правонаступництва прав первісного кредитора у зобов’язанні та переходу до нього прав вигодонабувача за договором, не ґрунтується на законі.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як передбачено п. 36.5 ст. 36 Закону №1961-ІV, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

ОСОБА_5 не набув права на страхове відшкодування, внаслідок чого суд першої інстанції правомірно виходив з того, що підстави для стягнення з ПАТ «СК «Альфа Страхування» на користь позивача інфляційних втрат, процентів від простроченої суми та пені відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Матеріали справи не містять доказів про те, що ПАТ «СК «Альфа Страхування» вчинило протиправні дії відносно ОСОБА_5, внаслідок чого той зазнав душевних страждань.

У зв’язку з цим суд першої інстанції правильно керувався тим, що позов ОСОБА_5 в частині вимог не підлягає задоволенню.

Доводи ОСОБА_5 про наявність підстав для відшкодування йому відповідачем моральної шкоди не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах чинного законодавства.

В позові ОСОБА_5 відмовлено, тому в силу ст. 141 ЦПК України понесені ним судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення ОСОБА_7’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 травня 2018 року.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_10

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 25