Ухвала суду № 74041523, 17.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/9504/16-ц

Провадження № 6/520/192/18

УХВАЛА

17.05.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 подання головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2018 року до Київського районного суду міста ОСОБА_1 надійшло подання головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КМ 343554, виданий 10 листопада 2005 року Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; адреса можливого місця мешкання: АДРЕСА_1, без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов’язань покладених на неї судовим наказом №520/9504/16-ц, виданим 08.11.2016 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемчужина-18» заборгованості за житлово-комунальні послуги надані за адресою: АДРЕСА_2, за період з 01.07.2014 року по 31.07.2016 року у розмірі 19552 гривні 52 копійки.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 10 квітня 2018 року прийнято вказане подання та відкрито провадження по справі на підставі вказаного подання державного виконавця та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання головний державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 4 статті 441 ЦПК України передбачено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Судом також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа ОСОБА_3 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуюче вищевикладене, що державний виконавець не з'явився у судове засідання без повідомлення суду про причини неявки, судом здійснювались усі можливі заходи для повідомлення державного виконавця, а також оскільки питання про тимчасове обмеження управі виїзду за межі України фізичній особі підлягає негайному розгляду, Київським районним судом м. Одеси було ухвалено провести розгляд вказаного подання за відсутності сторін виконавчого провадження та державного виконавця.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З наданих до суду документів судом встановлено, що 16 серпня 2016 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 винесено судовий наказ №520/9504/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемчужина-18» заборгованості за житлово-комунальні послуги надані за адресою: АДРЕСА_2, за період з 01.07.2014 року по 31.07.2016 року у розмірі 19552 гривні 52 копійки.

08.11.2016 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 видано вказаний судовий наказ стягувачеві – ОСББ «Жемчужина-18» для виконання.

26.01.2017 року головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову ВП №53284630 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №520/9504/16-ц, виданого 08.11.2016 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСББ «Жемчужина-18» грошової суми у розмірі 19552 гривні 52 копійки.

З вказаної копії постанови наданої до суду вбачається, що 01.02.2017 року копію постанови отримала ОСОБА_4, яка є головою ОСББ «Жемчужина-18», для вручення боржникові.

Згідно протоколу складеного 15.02.2017 року правлінням ОСББ «Жемчужина-18», засвідчено, що постанову ВП №53284630 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №520/9504/16-ц, виданого 08.11.2016 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 вручено ОСОБА_2

31 березня 2017 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області в рамках виконавчого провадження ВП №53284630 винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на усе майно, що належить ОСОБА_2.

З наданих до суду документів вбачається, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що згідно довідки ДПІ інформація про джерела доходів та розрахункові рахунки боржника відсутня, згідно довідки УПФУ боржник на обліку не перебуває та пенсію не отримує, згідно довідки АДБ боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно довідки Регіонального сервісного центру в Одеській області Територіального сервісного центру № 5141 за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

Згідно листа ОСББ «Жемчужина-18» від 18.05.2017 року за вих.№10, боржник – ОСОБА_2 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №84022403 від 31.03.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира № АДРЕСА_4.

З наданих до суду документів також вбачається, що 28.03.2017 року, 22.09.2017 року, 13.10.2017 року, 13.12.2017 державним виконавцем здійснювались виходи за адресою мешкання боржника ОСОБА_2, а саме: АДРЕСА_3, та встановлено, що боржника вдома не має, двері не відчинили, про що державним виконавцем були складені відповідні акти.

Згідно з актом складеним державним виконавцем від 10.11.2017 року, також вбачається, що виконавець здійснював також вихід за адресою зареєстрованого місця мешкання боржника ОСОБА_2, а саме: АДРЕСА_5, та встановлено, що боржника вдома не має, двері не відчинили. Виклик до відділу залишено в двері.

10 січня 2018 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області в рамках виконавчого провадження ВП №53284630 було винесено вимогу про необхідність з’явитись до відділу державної виконавчої служби.

Вказана вимога була направлена державним виконавцем разом з рекомендованим повідомленням про вручення за адресою місця мешкання боржника ОСОБА_2, а саме: АДРЕСА_5, та адресою місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, однак вказані повідомлення були повернуті до відділу без вручення з зазначенням причини невручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно акту завіреного 18 січня 2018 року начальником дільниці № 5 КП ЖКС «Чорноморський» боржниця – ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_5, фактично не мешкає.

Згідно листа ОСББ «Жемчужина - 18» за №7 від 16 лютого 2018 року підтверджено, що боржниця – ОСОБА_2 фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1. У вказаному листі вказаний факт також засвідчено підписами сусідів в будинку №18 по вулиці Тополева в місті Одесі, а саме власником квартири №11 ОСОБА_5, власником квартири №10 ОСОБА_6, власником квартири №9 ОСОБА_7, власником квартири №62 ОСОБА_8, власником квартири №35 ОСОБА_9, власником квартири №33 ОСОБА_10

На підставі вищевикладеного, з наданих до суду документів, вбачається, що ОСОБА_2 за вказаною адресою зареєстрованого місця проживання не мешкає, мешкає фактично за адресою: АДРЕСА_1, за якою фактично виявити особу не можливо, про наявність виконавчого провадження ВП №53284630 боржниця ОСОБА_2 повідомлена, оскільки 15.02.2017 року отримала копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.01.2017 року з примусового виконання судового наказу №520/9504/16-ц, виданого 08.11.2016 року Київським районним судом міста ОСОБА_1, судовий наказ Київського районного суду міста ОСОБА_1 №520/9504/16-ц від 16 серпня 2016 року не виконується.

Оскільки боржником ОСОБА_2 судовий наказ Київського районного суду міста ОСОБА_1 №520/9504/16-ц від 16 серпня 2016 року не виконано, боржник ухиляється від виконання вказаного рішення суду, державний виконавець звернувся до суду з відповідним поданням.

Згідно з ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов’язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов’язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з’являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з узагальненнями Верховного суду України від 01 лютого 2013 року «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Таким чином, законодавством не передбачене обов'язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов'язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв’язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».

У відповідності до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України» може бути тимчасово відмовлено у видачі закордонного паспорта або тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду - до виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З урахуванням вищевикладеного, та з урахуванням того, що судовий наказ Київського районного суду міста ОСОБА_1 №520/9504/16-ц від 16 серпня 2016 року, виданий 08 листопада 2016 року, набрав законної сили, є обов’язковим для виконання, на підставі судового наказу, як на підставі виконавчого документу було відкрито виконавче провадження ВП №53284630, про яке боржниці достеменно відомо, оскільки останньою було отримано копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 26 січня 2017 року, державним виконавцем вчинено достатньо дій в межах виконавчого провадження, проте судовий наказ боржником свідомо не виконано, та з урахуванням усіх обставин в сукупності, суд вважає, що боржник саме ухиляється від виконання рішення суду.

Крім того слід зазначити, що пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду

Згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_10 України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала) – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод Європейського суду з прав людини як джерела права.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1).

Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Право на справедливий суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов’язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Обов’язковість виконання судових рішень, разом із іншими складовими права на справедливий суд, зокрема, такими як суб’єктивна неупередженість суду, принцип правової визначеності, заборона втручання законодавця у відправлення правосуддя розглядаються Судом в якості елементів верховенства права (Golder v. The United Kingdom, аpp. no. 4451/70).

Отже, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що забезпечення виконання рішення суду застосується як гарантія задоволення законних вимог стягувача, з метою упередження наміру щодо навмисного ухилення від виконання рішення суду саме шляхом виїзду за кордон, суд приходить до висновку, що подання головного державного виконавця підлягає задоволенню, так як обґрунтоване та доведене.

Керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», суд,

УХВАЛИВ:

Подання головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Тимчасово обмежити боржнику – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КМ 343554, виданий 10 листопада 2005 року Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2; адреса можливого місця мешкання: АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов’язань покладених на неї судовим наказом №520/9504/16-ц, виданим 08.11.2016 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Жемчужина-18» заборгованості за житлово-комунальні послуги надані за адресою: АДРЕСА_2, за період з 01.07.2014 року по 31.07.2016 року у розмірі 19552 гривні 52 копійки.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складений – 17 травня 2018 року.

Головуючий Калініченко Л. В.