Рішення № 74036633, 16.05.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1886/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.Р.,

прокурора Поліщука Р.А.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах Львівської міської ради, Комунальної міської дитячої клінічної лікарні до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування

встановив:

позивач звернувся до суду в інтересах держави, в особі Львівської міської ради, Комунальної міської дитячої клінічної лікарні до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідачавитрати в сумі 10724,51 грн. на лікування потерпілого ОСОБА_2,покликаючись на те, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.12.2017 року у справі №461/8256/17-к, що набрала законної сили, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, внаслідок вчинення якого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та знаходився на стаціонарному лікуванні в Комунальній міській дитячій клінічній лікарні в період з 21.10.2017 року по 30.10.2017 року. При цьому, як зазначає позивач, розмір затрачених коштів на лікування потерпілого становить 10724,51 грн., які станом на день пред’явлення позову до суду відповідачем не відшкодовано.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позові. Просить позов задоволити.

Представник Львівської міської ради в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує.

Представник Комунальної міської дитячої клінічної лікарні в судове засідання не з’явився в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що його відповідальність була застрахована у ОСОБА_3 і позивачу для отримання страхового відшкодування необхідно було звернутись до страхової компанії, що знаходиться у м.Варшава ОСОБА_4. Він дійсно визнав вину у вчиненні злочину під час розгляду кримінального провадження, однак вважає позов безпідставним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до настіпного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.12.2017 року у справі №461/8256/17-к, що набрала законної сили, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв’язку із примиренням з потерпілим, тобто з нереабілітуючих підстав. В даній ухвалі вказано, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 21.10.2017 року о 18 годині 45 хвилин, керуючи автомобілем марки «BMW X5», реєстраційний номер ОСОБА_3 ERA 5XK5 та рухаючись ним по вул.Дорошенка в м.Львові в напрямку вул.Степана Бандери в м.Львові, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться неподалік будинку №8, що на вул.Дорошенка у м.Львові, порушив вимоги розділу 2 п.2.3 (б,д); розділу 18 п.п.18.1, 18.4 ПДР України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не відреагував на її зміну та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкості, не зупинився, незважаючи на зупинку інших транспортних засобів, щоб надати перевагу у русі пішоходу, який переходив дорогу справа на ліво відносно руху вказаного автомобіля, що призвело до наїзду на ОСОБА_2, спричинивши останньому тілесне ушкодження середньої тяжкості /а.с.6/.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та знаходився на стаціонарному лікуванні в КМК Комунальній міській дитячій клінічній лікарні в період з 21.10.2017 року по 30.10.2017 року, розмір затрачених коштів на лікування потерпілого становить 10 724,51 грн. /а.с.7/.

Згідно ст.1206 ЦК України, особа, що вчинила злочин зобов’язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину.

При вирішенні даної справи суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові №6-1343цс15 від 24.02.2016 року, у відповідності до якої, згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають з обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом №1961-IV.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону №1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 цього Закону).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов’язкового страхування страховою компанією.

З наведених підстав, суд відхиляє доводи відповідача щодо відшкодування вират на лікування страховою компанією.

Відтак, зважаючи на те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито, у зв’язку із примиренням з потерпілим, тобто з нереабілітуючих підстав, ОСОБА_1 факт завдання шкоди здоров’ю ОСОБА_2, внаслідок вчиненого ним злочину, не заперечив, а тому зобов’язаний відшкодувати понесенні закладом охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 до місцевого бюджету міста Львова 10724 (десять тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 51 копійку – витрат понесених Комунальною міською дитячою клінічною лікарнею на лікування ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок – судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення виготовлено 17.05.2018 року.