Рішення № 74032298, 16.05.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/105/2018

Справа № 243/7146/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Кузнецова Р.В.,

при секретареві Малиновській І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третьої особи: товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – Комерційна фірма «Винс», про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2017 року ПАТ «БМ Банк» звернулося до Слов’янського міськрайонного суду з уточненим в ході судового розгляду позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третьої особи: ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс», про стягнення заборгованості, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 22 листопада 2013 року між ПАТ «БМ Банк» та ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс», був укладений договір № 032/31/221113 відновлювальної кредитної лінії, зі змінами, внесеними додатковими договорами № 1-5 до договору № 032/31/221113 відновлювальної кредитної лінії від 22 листопада 2013 року. Згідно із договором позичальник отримав на умовах, визначених кредитним договором, грошові кошти у розмірі 8 000 000,00 грн. на фінансування поточної діяльності (цільове призначення), з терміном остаточного повернення кредиту – не пізніше 30 серпня 2017 року.

В якості забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов’язань за вказаним кредитним договором, між позичальником ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс», ОСОБА_1 та позивачем був укладений договір поруки № 032/31/221113 від 22 листопада 2013 року зі змінами, внесеним додатковими договорами № 1-5 до договору поруки № 032/31/221113 від 22 листопада 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 поручився перед позивачем за своєчасне та повне виконання позичальником ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс» зобов’язань за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Також, в якості забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, між позичальником ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс», ОСОБА_2 та позивачем був укладений договір поруки № 032/31/221113-9 від 03 листопада 2015 року зі змінами, внесеними додатковим договором № 1 до договору поруки № 032/31/221113-9 від 03 листопада 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_2 поручилася перед позивачем за своєчасне та повне виконання позичальником ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс» зобов’язань за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Взяті на себе зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті процентів в строки, передбачені умовами кредитного договору позичальник належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість яка станом на 02 березня 2018 року становить 1 527 077,18 грн., та складається із:

- заборгованості по простроченому тілу кредиту в розмірі – 618 124,62 грн.,

- заборгованості по простроченим процентам в розмірі – 908 952,56 грн.

Крім того, станом на 24 липня 2017 року розмір пені становить 355697,17 грн., та складається із:

- пені за несвоєчасно погашені проценти в розмірі – 39325,80 грн.;

- пені за несвоєчасно погашений кредит в розмірі – 316371,37 грн.

У зв’язку із наведеним, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно на його користь вказані суми заборгованості по кредитному договору.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності № 05-5/61 від 26 грудня 2017 року (а.с. 132) не з’явився, подав до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Під час розгляду справи, судом приймалися усі передбачені діючим законодавством заходи щодо належного повідомлення відповідачів про місце, день та час розгляду справи, однак, відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, будучи повідомленими у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи (розписки про отримання судових повісток (а.с. 136,138)), не використали наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з’явились у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у їх відсутності від них до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

З огляду на викладене, оскільки відповідачі, будучи повідомленими належним чином про місце, дату та час судового засідання, повторно не з’явились у судове засідання, суд приходить до переконання, що у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, а тому, зі згоди позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280, 281 ЦПК України.

Представник третьої особи ТОВ «ВКФ «Винс», будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи (розписка про отримання судової повістки (а.с. 137)), у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

22 листопада 2013 року між ПАТ «БМ Банк» та ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс», був укладений договір № 032/31/221113 відновлювальної кредитної лінії, зі змінами, внесеними додатковими договорами № 1-5 до договору № 032/31/221113 відновлювальної кредитної лінії від 22 листопада 2013 року. Згідно із договором позичальник отримав на умовах, визначених кредитним договором, грошові кошти у розмірі 8 000 000,00 грн. на фінансування поточної діяльності (цільове призначення), з терміном остаточного повернення кредиту – не пізніше 30 серпня 2017 року (а.с. 10-14, 15,16,17,18-22,23-24).

В якості забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов’язань за вказаним кредитним договором, між позичальником ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс», ОСОБА_1 та позивачем був укладений договір поруки № 032/31/221113 від 22 листопада 2013 року зі змінами, внесеним додатковими договорами № 1-5 до договору поруки № 032/31/221113 від 22 листопада 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_1 поручився перед позивачем за своєчасне та повне виконання позичальником ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс» зобов’язань за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (а.с. 25-26,27,28,29,30,31).

Також, в якості забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, між позичальником ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс», ОСОБА_2 та позивачем був укладений договір поруки № 032/31/221113-9 від 03 листопада 2015 року зі змінами, внесеними додатковим договором № 1 до договору поруки № 032/31/221113-9 від 03 листопада 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_2 поручилася перед позивачем за своєчасне та повне виконання позичальником ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс» зобов’язань за кредитним договором, а також додатковими договорами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (а.с. 32-34,35).

Судом встановлено, що кредитний договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими на це особами, зміст правочинів не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, і на підставі статті 629 ЦК України цей договір є обов'язковим для виконання.

Приписами частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. п. 1.6.1.2, 1.6.1.3 кредитного договору, проценти нараховуються методом факт/360 на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до настання терміну, зазначеного в п. 1.3 цього договору. При нарахування процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як один повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається. Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з 26-го числа попереднього місяця 25 число звітного місяця проценти (з урахуванням положень п. 1.6.1.2 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а в разі повного строкового або дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту (а.с. 10 з. б.).

Згідно із п. 4.3.3 кредитного договору, позичальник зобов’язався своєчасно у визначені цим договором строки погашати кредит, сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, комісійні винагороди банку, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору, на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки (а.с. 12 з.б.).

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що банк повністю виконав умови договору відновлювальної кредитної лінії № 032/31/221113 від 22 листопада 2013 року, надавши позичальнику кредитні ресурси (8-9, 9 з.б.).

Позичальник же не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунках заборгованості за договором.

Так, згідно із наданими позивачем розрахунками заборгованості за вказаним кредитним договором, станом на 02 березня 2018 року утворилась заборгованість в розмірі - 1 527 077,18 грн., яка складається із:

- заборгованості по простроченому тілу кредиту в розмірі – 618 124,62 грн.,

- заборгованості по простроченим процентам в розмірі – 908 952,56 грн. (а.с. 130-131).

Крім того, станом на 24 липня 2017 року розмір пені становить 355697,17 грн., який складається із:

- пені за несвоєчасно погашені проценти в розмірі – 39325,80 грн.;

- пені за несвоєчасно погашений кредит в розмірі – 316371,37 грн. (а.с. 6 з.б.-7).

Суд визнає правильним представлений ПАТ «БМ Банк» розрахунок періоду і сум заборгованості, що утворилась за кредитним договором. Розрахунок відповідає умовам укладеного договору.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позичальником ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс» порушуються умови укладеного договору по своєчасному поверненню суми кредиту та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворився борг перед позивачем у зазначеній сумі. Таким чином, суд визнає, що позичальник в односторонньому порядку відмовився від належного виконання взятих на себе зобов’язань за договором.

В матеріалах справи відсутні будь-які об’єктивні дані того, що позичальник вживав заходи для належного виконання зобов’язань по вказаному правочину, у зв’язку із чим, порушення зобов’язання визнається судом таким, що сталося з його вини.

Згідно із ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частинами 1-3 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідачі у судове засідання не з’явились, не скористались своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надали належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені сторонами в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд доходить висновку про те, що боржник ТОВ «Виробничо – Комерційна фірма «Винс» належним чином не виконує зобов’язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку кредитним договором. Такі дії позичальника є неправомірними, у зв’язку із чим, позовні вимоги ПАТ «БМ Банк» до поручителів ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитом (тіло кредиту) та процентами підлягають задоволенню.

Розв’язуючи спір в частині стягнення пені та штрафів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

За змістом ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що виходячи з аналізу норм ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», слід дійти висновку, що у випадку нарахування пені та/або штрафів у період проведення АТО, вони повинні бути скасовані.

При цьому, розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 02 грудня 2015 року, лише чітко визначається коло осіб, на яких розповсюджується дія норм ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», і у сенсі ч. 2 ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не є початком відліку часу з якого розповсюджується заборона на нарахування пені та штрафів.

Як встановлено у судовому засіданні, останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідачів у справі є смт. Райгородок Слов’янського району Донецької області, тобто, в населеному пункті, який віднесено згідно із розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р до населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

З врахуванням встановлених обставин та відповідних їм норм чинного законодавства, за спірними правовідносинами встановлений мораторій на стягнення пені та штрафів, у зв’язку із чим, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасно погашені проценти в розмірі – 39325,80 грн., та пені за несвоєчасно погашений кредит в розмірі – 316371,37 грн. слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із роз’ясненнями викладеними в п. 36 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Позивачем при зверненні до суд із даним позовом був сплачений судовий збір в розмірі 57 278,03 грн. (а.с. 4).

Суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 46 395,20 грн. оскільки позов задоволений частково.

Так, сума задоволених вимог від суми вимог позивача становить 81 %, отже 46 395,20 грн. становить 81 % від суми 57 278,03 грн.

На підставі наведеного, ккеруючись ст.ст. 526, 527, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 223, 259, 263 – 265, 273, 315, 280,281 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участю третьої особи: товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – Комерційна фірма «Винс», про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, останнє відоме зареєстроване місце проживання: Донецька область, Слов’янський район, АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_2, останнє відоме зареєстроване місце проживання: Донецька область, Слов’янський район, АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (адреса: 01032, м. Київ, ОСОБА_5 Шевченка, 37/122) ідентифікаційний код 33881201, заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії № 032/31/221113 від 22 листопада 2013 року, яка утворилась за період з 22 листопада 2013 року по 01 березня 2018 року, а саме: заборгованість по простроченому тілу кредиту в сумі – 618 124 грн. 62 коп. та заборгованість по простроченим процентам в сумі – 908 952 грн. 56 коп., а всього в сумі – 1 527 077 (один мільйон п’ятсот двадцять сім тисяч сімдесят сім) грн. 18 коп.

У задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства «БМ Банк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, останнє відоме зареєстроване місце проживання: Донецька область, Слов’янський район, АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_2, останнє відоме зареєстроване місце проживання: Донецька область, Слов’янський район, АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства «БМ Банк» (адреса: 01032, м. Київ, ОСОБА_5 Шевченка, 37/122) ідентифікаційний код 33881201, судовий збір в розмірі - 46 395 грн. 20 коп., по 23 197 (двадцять три тисячі сто дев’яносто сім) грн. 60 коп. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_4