Рішення № 74026678, 16.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 р. № 820/2632/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, б. 171 корп. "ж", кв. 94) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, (61082, м. Харків, просп. Московський, б. 198/3), про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: Визнати протиправним рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова від 21.12.2017 року № 801 щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1. Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 90 відсотків грошового утримання, виходячи із суми для обчислення заробітної плати судді місцевого суду, який працює на відповідній посаді, за грудень 2016 року - 31733 грн. 33 коп. з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, згідно уточненої довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області від 20.12.2017 р. № 04-50/549, починаючи з 01.01.2017 року - з дати виникнення права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Підставою подання вказаного позову слугувало те, що Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова відмовило у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90 відсотків грошового утримання, виходячи із суми для обчислення заробітної плати судді місцевого суду, який працює на відповідній посаді, за грудень 2016 року - 31733 грн. 33 коп. з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Позивач вважає таку відмову у перерахунку пенсії протиправною.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому стало відомо, що при складанні довідки про заробітну плату за грудень 2016 року ТУ ДСА не включив інші виплати, зокрема матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 1333 грн. 33 коп. в місяць, яка має враховуватись при обчисленні вказаного довічного грошового утримання судді, у зв'язку із чим позивачем 21 грудня 2017 року подана заява до Управління ПФУ (вх. Ф.10. № 1364) про проведення перерахунку належного йому щомісячного довічного грошового тримання в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді з урахуванням зміни грошового утримання (заробітної плати) судді місцевого суду, який працює на відповідній посаді. Проте, Індустріальне об’єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова рішенням №801 від 21.12.2017 року (справа 833969/176) відмовило у здійсненні перерахунку належного йому щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи із вказаної суми для обчислення (31733 грн. 33 коп.). Копію рішення відповідача ОСОБА_2 отримав лише 20.03.2018 року, і з цього часу узнав про порушене його право. Зазначає, що при цьому Управління ПФУ, посилаючись на ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вказало, що матеріальна допомога на вирішення матеріально-побутових питань не враховується в заробіток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання. Вважає такі твердження відповідача неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству. Просив суд позов задовольнити.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року відкрито спрощене провадження по справі.

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідач, Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Харкова, проти позову заперечувало. На виконання вимог ухвали суду через канцелярію суду 02.05.2018 року відповідачем наданий відзив на позов (а.с. 31-34). В обґрунтування заперечень на позов відповідачем зазначається, що Управління при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці управління керувалось нормами чинного на момент звернення Закону України від 07.07.2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій та статус суддів». Зазначає, що 21.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про перерахунок раніше призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці. Така заява була мотивована тим, що при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання управлінням не було враховано допомогу на оздоровлення. Розглянувши всі надані документи, управлінням 21.12.2017 року було прийнято рішення № 801 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання; далі - Закон № 2453-УІ) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Посилання позивача на статтю 2 Закону України «Про оплату праці», пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5. згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди вважає безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цим Законом.

На думку управління також є безпідставним посилання позивача про застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року, № 21-430а11, 06 листопада 2013 року 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723- XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вважає, що посилання ОСОБА_1 на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-УІ від 07.07.2010 року (далі - Закон).

Умовою призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді, згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів» є його відставка (звільнення з посади судді за його заявою про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням).

Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 року № 2764- VI та наказом МО України № 1141 від 28.10.2010 року позивач був звільнений з посади судді військового місцевого суду Харківського гарнізону у зв’язку з ліквідацією військового місцевого суду..

При призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці управління керувалось нормами чинного на момент звернення Закону України від 07.07.2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій та статус суддів».

21.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління із заявою про перерахунок раніше призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання, виходячи із суми для обчислення заробітної плати судді місцевого суду, який працює на відповідній посаді, за грудень 2016 року виходячи із суми для обчислення: оклад - 16000 грн., надбавка за вислугу років 80% 12800 грн., доплата за роботу з доступом до державної таємниці 5% - 800 грн. та перебування на адміністративній посаді 5% - 800 грн., матеріальна допомога - 1333,33 грн., всього 31733 грн. 33 коп., згідно уточнюючої довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області від 20.12.2017 року № 04-50/549, починаючи з 01.01.2017 року (а.с. 11).

Така заява була мотивована тим, що при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання управлінням не було враховано допомогу на оздоровлення у вказаному вище розмірі.

Розглянувши всі надані документи, управлінням 21.12.2017 року було прийнято рішення № 801 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 (а.с. 12-13).

Не погодившись з такою відмовою та прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із вищевказаними позовними вимогами.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне:

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон України від 07.07.2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій та статус суддів» (далі Закон № 2453-УІ).

Статтею 133 зазначеного Закону визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення. Таким спеціальним законом є Закон України «про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання; далі - Закон №2453-УІ) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Посилання на статтю 2 Закону України «Про оплату праці», пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

З аналізу положень статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом – Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Отже, посилання ОСОБА_1 на положення статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати - суд вважає безпідставним.

Також суд вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року, № 21-430а11, 6 листопада 2013 року 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, суд зазначає, що Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 27 лютого 2018 року по справі №738/1343/17 дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На підставі приписів ч. 3 ст. 291 КАС України, суд при вирішенні адміністративного спору враховував правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Щодо посилань позивача на застосування норм ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, то суд вважає за необхідне зазначити, що в КАС України, в редакції №2147-УІІ від 03.10.2017 року, станом на час розгляду адміністративного позову, відсутня норма у вигляді статті 244-2.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України в редакції Закону № 2147-УІІ від 03.10.2017 року провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідача не має правових підстав для перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було прийнято на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача, які заявлені до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова, необґрунтованими.

Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку із розглядом справи, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 77, ст. 243, ст. 246, ст.255, ч. 3 ст. 291 ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, б. 171 корп. "ж", кв. 94) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, (61082, м. Харків, просп. Московський, б. 198/3), про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення підписаний 16 травня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.