Рішення № 74026677, 16.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 травня 2018 р. № 820/2636/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( вул. 50 років Жовтня, буд. 31,с. Лісне,Черкасько-Лозівської селищної ради, Харківська обл., код НОМЕР_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19,м. Київ,04655, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.02.2018 р .№ 94861-1305-2658 Головного управління ДФС у м. Києві про визначення суми податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у м. Києві винесене податкове повідомлення-рішення з земельного податку з фізичних осіб від 05.02.2018 р .№ 94861-1305-2658, яким визначено податкове зобов’язання за 2018 рік у сумі 90454,51 грн. Вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, що є підставою для визнання його протиправним та скасування, оскільки при розрахунку земельного податку враховано фактичну площу нежитлових приміщень, що належать позивачу, а не частку прибудинкової території, пропорційну його частці у спільній власності на будинок.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

07.05.2018 року на адресу суду відповідачем було надано відзив на позов, в якому зазначив, що під час спірних правовідносин відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством, а тому просив в суд відмовити у задоволені позову.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, зокрема, земельного податку здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України, яким визначено порядок оподаткування земельних ділянок і перелік пільг по земельному податку.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 14.1.42. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Згідно з підпунктом 14.1.205 пункту 14.1 статті 14 ПК прибудинкова територія - встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) за проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ними (ними) господарських та технічних будівель і споруд.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п. 286.6 ст. 286 ПК).

Враховуючи вказане, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному будинку сплачує податок за земельну ділянку з дати державної реєстрації прав власності на зазначене нерухоме майно за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох нежитлових приміщень, а саме:

- № 199 (в літ. А), загальною площею 638,60 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 25, відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10.03.2006 р. №1061;

- № 201 (в літ. А), загальною площею 536,60 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 25, відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10.03.2006 р. №1066.

На підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.02.2018р. №94861-1305-2658, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 90454,51 грн. (а.с.12).

Позивач не погодившись з зазначеним рішенням контролюючого органу звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається відповідно до п.2 рішення Київської міської ради від 26 липня 2007 року № 43/1877 зі змінами та доповненнями окремо в межах економіко- планувальних зон за формулою:

Цн = Цнм X Пз X Кф X Кл X Кі, де:

Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях:

Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах

конкретної економіко-планувальної зони;

Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50); Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.

На підставі вищевикладеного відповідачем здійснено нормативно грошову оцінку в 2018 році за земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 25 площею 0,11752 га, яка становить:

9045450,76 грн. = 1352,33x1175,2x2x1,5x1,249x1,433x1,06x1, де: 1352,33 грн. - грошова оцінка за 1 кв.м.

1175,2 кв.м. - площа земельної ділянки;

2 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки;

1.5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт.

Дані коефіцієнти відповідачем використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Київа», рішення вводиться в дію з 01.07.2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 року №565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 року № 217/217), та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. № 489 із змінами та доповненнями;

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 року № 6-28-0 22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року № 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»;

1.6 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель,затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 року № 22-28-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»); 1- коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель,затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2018р. № 6- 28-0.22-244/2-18 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»).

Також відповідач зазначив, що ставка земельного податку в 2017 році обраховується відповідно до п.5 додатку 3 «Положення про плату за землю в місті Києві» до рішення Київської міської Ради від 23.06.2011 року № 242/5629 зі змінами та доповненнями, та становить - 1%.

А тому, сума земельного податку за 2018 рік розрахованого ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, за земельну ділянку, що розташована за адресою м. Київ, вул. Урицького, 25 становить: 9045450,76x1% = 90454,51 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Тобто, позивач має сплачувати земельний податок за площі під нежитловими приміщеннями, що йому належать, з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Суд зазначає, що відповідачем під час розрахунку земельного податку позивачу не здійснено розрахування пропорційної частки прибудинкової території, яка припадає на належні позивачу нежитлові приміщення № 199 (в літ. А), загальною площею 638,60 кв. м., № 201 (в літ. А), загальною площею 536,60 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 25.

Відповідачем при розрахунку земельного податку було враховано фактичну площу нежитлових приміщень 1175, 2 м., що належать позивачу, а не частку прибудинкової території, пропорційну його частці у спільній власності на будинок.

Отже, при проведенні розрахунку земельного податку ОСОБА_1 податковий орган неправильно визначив розмір земельного податку, що призвело до завищення суми податку, визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицію Верховного суду, яка викладена в постанові від 27.02.2018 року по справі № 820/7225/16 (адміністративне провадження № К/9901/4007/17).

За вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування грошового зобов'язання з земельного податку ОСОБА_1, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення з земельного податку з фізичних осіб від 05.02.2018р. №94861-1305-2658 Головного управління ДФС у м. Києві підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.257,258,262, 246, 255,295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.02.2018 р .№ 94861-1305-2658 Головного управління ДФС у м. Києві про визначення суми податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( вул. 50 років Жовтня, буд. 31,с. Лісне,Черкасько-Лозівської селищної ради, Харківська обл., код НОМЕР_1) судові витрати в загальному розмірі 904 (дев'ятсот чотири) грн. 55 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19,м. Київ,04655, код ЄДРПОУ 39439980).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16.05.2018 року.

Суддя О.М. Тітов