Постанова № 74022260, 15.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року

м. Київ

справа № 759/2033/15-ц

провадження № 22-ц/796/3985/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Музичко С.Г., Махлай Л.Д.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Литвиненко ОлениЛеонідівни

на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 рокуу складі судді Шум Л.М., -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» через свого представника Сафіра Ф.О. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором №К4Н0АК00050319 від 28.08.2008 року, яка станом на 29.12.2014 року становила 61 691,56 доларів США, звернуто стягнення на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на предмет застави автомобіль: Тип ТЗ: універсал, марка: «MITSUBISHI», модель: GRANDIS, рік випуску - 2008, номер кузова: НОМЕР_2, д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу вказаного автомобіля та укладення від імені ОСОБА_2 Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570) договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем (в особі уповноваженого представника ПАТ КБ «Приватбанк»).

Витребувано у ОСОБА_2 автомобіль: Тип ТЗ: універсал, марка: «MITSUBISHI», модель: GRANDIS, рік випуску - 2008, номер кузова: НОМЕР_2, д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності, комплект ключів від нього, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та передано Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк».

Надано Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» (в особі його повноважного представника) право (повноваження) вчиняти від імені ОСОБА_2 усі дії, необхідні для зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України у відповідності до «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, конструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, іншх прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затверджених Постановою КМУ від 07.09.1998 р. №1388, в тому числі повноваження на звернення із письмовою заявою про зняття з обліку, на повернення із письмовою заявою про видачу нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого або вкраденого, на отримання нового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

12 січня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі представника Савіхіна А.М. звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання рішення.

Посилався на неможливість виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року у встановлений судом спосіб у зв'язку з відсутністю необхідних документів для реалізації предмета застави та відсутності попиту покупців.

Просив встановити інший спосіб виконання вказаного рішення, а саме: стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 61 691, 56 долар США ( що складає 972258, 99 грн.).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, 15 лютого 2018 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Литвиненко О.Л. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Вважає, що в заяві про зміну способу виконання рішення суду відсутня зміна предмету позову, а змінюється лише спосіб виконання цього рішення, оскільки заява містить вимоги щодо стягнення тієї ж самої суми боргу, що встановлена рішенням суду від 28 квітня 2015 року.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.

Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIIIАпеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Відповідач ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечував та просив ухвалу суду залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено підстав неможливості виконання ухваленого рішення суду від 28 квітня 2015 року, не наведено заходів, які вчинялись для виконання рішення суду, а заява про зміну способу виконання рішення зі звернення стягнення на предмет застави на стягнення заборгованості фактично призведе до зміни рішення суду по суті та самостійної зміни способу захисту.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року в рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором №К4Н0АК00050319 від 28.08.2008 року яка станом на 29.12.2014 року становила 61 691,56 доларів США, звернуто стягнення на предмет застави автомобіль: Тип ТЗ: універсал, марка: «MITSUBISHI», модель: GRANDIS, рік випуску - 2008, номер кузова: НОМЕР_2, д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу вказаного автомобіля та укладення від імені відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем. Витребувано у ОСОБА_2 автомобіль, комплект ключів від нього, свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та передано ПАТ КБ «ПриватБанк». Надано позивачу право (повноваження) вчиняти від імені ОСОБА_2 усі дії, необхідні для зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Рішення суду набрало законної сили та позивачу ПАТ КБ «ПриватБанк» видано виконавчий лист.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, спосіб виконання судового рішення не може змінюватись без наявності законних на це підстав.

Статтею 435 ЦПК України встановлено, що за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

До обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим закон відносить хворобу сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо.

Виходячи зі змісту пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання» суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм цивільного та господарського процесуальних кодексів України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

Відповідно до приписів статті 18 ЦПК України при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений (Постанова Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1829цс15).

Між тим, заявником не було надано, у відповідності до вимог статей 12, 77-81 ЦПК України, жодних доказів щодо виникнення виключних обставин, а наведені ним підстави не можуть бути визнані судом такими, що вказують на необхідність зміни способу виконання рішення суду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів доходить висновку, що вказані в заяві про зміну способу виконання рішення суду та в апеляційній скарзі обставини, у розумінні статті 435 ЦПК України, не є винятковими, такими, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду та дають підстави для зміни способу виконання рішення суду, оскільки сам по собі факт відсутності документів для реалізації предмета застави та відсутність попиту покупців не є підставою для зміни способу виконання рішення суду.

Крім того, наслідком зміни способу виконання рішення суду, зважаючи на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в аналогічній справі № 6-1829цс15, буде фактична зміна рішення суду по суті та самостійна зміна способу захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України.

За своїм змістом апеляційна скарга є фактично дублюванням заяви про зміну способу виконання рішення суду, яка вже отримала належну оцінку суду першої інстанції. Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Литвиненко ОлениЛеонідівни залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 травня 2018 року.

Головуючий: В.А. Кравець

Судді: С.Г. Музичко

Л.Д. Махлай