Постанова № 73997637, 10.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р. Справа № 922/3715/17

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – за довіреністю від 28.12.2017 №08-11/4022/2-17;

від відповідача – ОСОБА_2– за довіреністю від 25.10.2017 №35; ОСОБА_3 – за довіреністю від 01.08.2017 №28;

розглянувши апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

на рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2018 (суддя Шатерніков М.І.), ухвалене в м. Харків, о 13 годині 18 хвилин, повний текст якого складений 23.02.2018,

у справі №922/3715/17

за позовом: Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7,

до відповідача: Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, 61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 6 під’їзд, к.35

про скасування рішення

ВСТАНОВИЛА:

06.11.2017 Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2017 №112-р/к у справі №1/03-257-14 (а.с.4-9).

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2018 у справі №922/3715/17 позов задоволено повністю; скасовано рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2017 № 112-р/к у справі № 1/03-257-14; стягнуто з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Харківської міської ради 1600,00 грн. судового збору (а.с.155-161).

Рішення суду з посиланням на статті 3, 4, 15,50, 59, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст.ст. 1, 3, 7, 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» мотивовано недоведеністю відповідачем порушень позивачем законодавства про захист економічної конкуренції. Також судом зазначено, що розгляд відповідачем справи №1/03-257-14 за ознаками вчинення Харківською міською радою порушень законодавства про захист економічної конкуренції розпочато 28.10.2014, тобто в день проголошення ухвали Київським апеляційним адміністративним судом у справі №761/19702/14-а, якою залишено без змін постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2014 про визнанння незаконним та скасування рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1290/13, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що станом на 28.10.2014 рішення позивача вже було скасовано з підстав, не пов’язаних з порушенням конкурентного законодавства, а відтак не могло призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції або стати підставою порушення будь-яких інших правових норм.

Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з рішенням суду першої інстанції не погодилося та 14.03.2018 звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.169-171).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на те, що: по-перше, рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2017 №112-р/к «Про порушення законодавства по захист економічної конкуренції» встановлені факти, які свідчать про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які можуть призвести до спотворення конкуренції на ринку встановлення пристроїв замково-переговорного зв’язку у багатоквартирному будинку. Так, у п.1 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1290/13 визначено поняття «виконавець» – юридична особа, визначена органом місцевого самоврядування як виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і має дозволи на виконання відповідних робіт. Таким чином, на думку відповідача, позивач, приймаючи рішення №1290/13, позбавив права учасників ринку встановлення пристроїв замково-переговорного зв’язку в багатоквартирних будинках надавати відповідні послуги; по-друге, місцевий господарський суд здійснив тлумачення частини 1 статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що не відповідає змісту порушення, передбаченого цією статтею, та по суті є порушенням, передбаченим абзацом 7 частини 2 статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції». При цьому дії позивача кваліфіковані відповідачем за частиною 1 статті 15 вказаного Закону, а саме: антиконкурентними діями органів місцевого самоврядування є прийняття будь-яких актів, або будь-яких інших дій чи бездіяльності, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Відзивом від 11.04.2018 Харківська міська рада заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2018 у справі №922/3715/17 залишити без змін як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу – без задоволення. При цьому зазначає, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2014 у справі №761/1970/14-а, яка набрала законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1290/13 у зв’язку з порушенням Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а не з підстав порушення Закону України «Про захист економічної конкуренції». Також зазначає, що розгляд справи №1/03-257-14 за ознаками вчинення Харківською міською радою порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочато 28.10.2014, тобто в день проголошення ухвали Київським апеляційним адміністративним судом у справі №761/19702/14-а, якою залишено в силі постанову Шевченківського суду м. Києва від 28.07.2014 про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1290/13, а отже рішення міської ради станом на початок розгляду справи вже було скасовано з підстав, не пов’язаних з порушенням конкурентного законодавства, а відтак не застосовувалось і не могло призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції або стати підставою порушення будь-яких інших норм (а.с.177-183).

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2018 у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1290/13 « Про затвердження порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова» затверджено Порядок установлення й утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова та зобов'язано Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» та КСП «Харківгорліфт» вжити заходів щодо приймання у комунальну власність інженерних систем (пристроїв замково-переговорного зв'язку) відповідно до рішення Харківської міської ради від 22.09.2010 №234/10 «Про затвердження Порядку виявлення, обліку та зберігання безхазяйного майна, прийняття цього майна до комунальної власності міста Харкова та подальшого розпорядження ним» (а.с.27).

У додатку до рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1290/13 « Про затвердження порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова» визначений Порядок установки та утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова, в якому визначено поняття «виконавець» – юридична особа, яка визначена органами місцевого самоврядування як виконавець послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і має дозвіл на виконання відповідних робіт (а.с.28,29).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2014 у справі №761/19702/14-а задоволено адміністративний позов ТОВ «Цифрал-Сервіс-Плюс», ТОВ «Домофони України Харків» до Харківської міської ради Харківської області; визнано неправомірними дії Харківської міської ради Харківської області по винесенню рішення Харківської міської ради Харківської області від 25.09.2013 №1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова»; визнано незаконним та скасовано рішення Харківської міської ради Харківської області від 25.09.2013 за №1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова»; визнано неправомірними дії Харківської міської ради Харківської області по винесенню рішення від 25.12.2013 за № 1390/13 «Про комунальну власність м.Харкова» в частині п. 156 Додатку 2 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про комунальну власність м. Харкова» від 25.12.2013 за № 1390/13; визнано незаконним та скасовано Рішення Харківської міської ради Харківської області від 25.12.2013 за № 1390/13 «Про комунальну власність м. Харкова» в частині п. 156 Додатку 2 до рішення 29 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про комунальну власність м. Харкова» від 25.12.2013 за № 1390/13 (а.с.47-52).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 у справі 761/19702/14-а, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.08.2015, апеляційні скарги Харківської міської ради Харківської області та КСП «Харківгорліфт» залишено без задоволення; постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2014 залишено без змін; визначено, що ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (а.с. 53-65).

29.08.2017 Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №112-р/к у справі №1/03-257-14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким визнано, що Харківська міська рада, визначивши у Порядку термін «Виконавець» - юридична особа, визначена органами місцевого самоврядування як виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та має дозволи на виконання відповідних робіт, вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною 1 статті 15, пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які можуть призвести до спотворення конкуренції на ринку встановлення пристроїв замково-перегородного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках (а.с.14-16).

При цьому у рішенні зазначено, що в ході дослідження ринку встановлення послуг замково-перегородного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках, їх технічного обслуговування та ремонту в межах Харківської області, на підставі подання першого відділу досліджень та розслідувань від 28.10.2014 №881 за ознаками вчинення міською радою порушення законодавства про захист економічної конкуренції, адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято розпорядження від 28.10.2014 №306-рп/к про початок розгляду справи №1/03-257-14.

Крім того, зазначено, що за наявною у територіального відділення інформацією, на ринку встановлення пристроїв замково-переговорного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках, їх технічного обслуговування та ремонту в межах Харківської області (включаючи місто Харків) діє більше п’яти суб’єктів господарювання, а отже ринок пристроїв замково-перегородного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках, їх технічного обслуговування та ремонту в межах Харківської області є конкурентним.

Адміністративна колегія дійшла висновку, що визначення міською радою у порядку терміну «Виконавець» може призвести до усунення з ринку встановлення пристроїв замково-переговорного зв’язку суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на цьому ринку в межах будинків комунальної власності, що належать територіальній громаді м. Харкова, та може створювати бар’єри вступу на зазначений ринок інших суб’єктів господарювання.

Також, у рішенні зазначено, що порушення міською радою законодавства про захист економічної конкуренції тривало з 25.09.2013 (день прийняття рішення) до 06.08.2015, тобто до прийняття ухвали Вищим адміністративним судом України. Подання про попередні висновки у справі направлені до міської ради разом із супровідним листом 15.08.2017 №02-25/1-2564.

06.11.2017 Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2017 №112-р/к у справі №1/03-257-14 (а.с.4-9).

13.02.2018 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.155-161).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є скасування рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.08.2017 №112-р/к у справі №1/03-257-14.

Підставою виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України недійсним.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема такі повноваження: перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною другою статті 12 зазначеного Закону передбачено, що повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Статтею 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції» встановлено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією; цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; про зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Відповідно до частини 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.

Згідно із частиною 1 статті 15 вказаного Закону антиконкурентними діями органів, зокрема, місцевого самоврядування є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність таких органів, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

З наведеного вбачається, що порушення, про яке йдеться в частині 1 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", могло в даному випадку мати місце за одночасної наявності принаймні двох умов: по-перше, якщо воно відбувалося у конкурентному середовищі (тобто у сфері економічного змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття переваг над іншими суб'єктами господарювання завдяки власним досягненням), і, по-друге, мало або могло мати негативні наслідки у вигляді недопущення, усунення, обмеження чи спотворення саме конкуренції (а не взагалі порушення прав чи інтересів суб'єктів господарювання, яке, за його наявності, могло б бути усунуте шляхом звернення останніх за судовим захистом).

Місцевим господарським судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2014 у справі №761/19702/14-а визнано неправомірними дії Харківської міської ради Харківської області по винесенню рішення Харківської міської ради Харківської області від 25.09.2013 №1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова»; визнано незаконним та скасовано рішення Харківської міської ради Харківської області від 25.09.2013 за №1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова» (а.с.47-52).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 у справі 761/19702/14-а, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.08.2015, апеляційні скарги Харківської міської ради Харківської області та КСП «Харківгорліфт» залишено без задоволення; постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2014 залишено без змін, та встановлено, що ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (а.с. 53-65).

З документів, наявних в матеріалах справи та пояснень сторін вбачається, що 28.10.2014 Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято розпорядження про початок розгляду справи №1/03-257-14 на підставі подання першого відділу досліджень та розслідувань від 28.10.2014 №881 за ознаками вчинення міською радою порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Тобто, розпорядження адміністративною колегією про початок розгляду справи №1/03-257-14 від 28.10.2014 прийнято у день набрання законної сили постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2014 у справі №761/19702/14-а, якою, зокрема, визнано незаконним та скасовано рішення Харківської міської ради Харківської області від 25.09.2013 за №1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова».

У пункті 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 N7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

З наведеного вбачається, що рішення Харківської міської ради Харківської області від 25.09.2013 за №1290/13 «Про затвердження Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова» не породжує жодних правових наслідків для всіх суб’єктів, яких стосується це рішення.

Адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України як у мотивувальній так і в резолютивній частині рішення від 29.08.2017 №112-р/к у справі №1/03-257-14 зазначила, що визначення Харківською міською радою у Порядку терміну «Виконавець» може призвести до усунення з ринку встановлення пристроїв замково-переговорного зв’язку суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на цьому ринку в межах житлових будинків комунальної власності, що належать територіальній громаді м. Харкова, та можуть створювати бар’єри вступу на зазначений ринок інших суб’єктів господарювання. Однак даний висновок є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки скасоване у 2014році в судовому порядку рішення Харківської міської ради Харківської області від 25.09.2013, яким затверджено Порядок встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова, не породжує жодних правових наслідків для суб’єктів господарювання з моменту набрання законної сили постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.2014 у справі №761/19702/14-а, а саме: з 28.10.2014. А отже станом на момент прийняття розпорядження від 28.10.2014 №306-рп/к про початок розгляду справи №1/03-257-14 та, відповідно, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №112-р/к у справі №1/03-257-14 рішення Харківської міської ради «Про затвердження Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова» від 25.09.2013 №1290/13, не можє призвести до будь-яких наслідків для суб’єктів господарювання, оскільки воно скасоване.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за приписами частини 1 статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів, зокрема, місцевого самоврядування є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність таких органів, які, зокрема, призвели до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Зі змісту рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №112-р/к у справі №1/03-257-14 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» вбачається, що розгляд справи розпочатий 28.10.2014, за результатами якого прийнято оскаржуване рішення 29.08.2017, тобто розгляд справи тривав майже три роки.

Однак, оскаржуване рішення не містить будь-яких тверджень та доказів того, що визначення Харківською міською радою у Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова, яких затверджений рішенням від 25.09.2013 №1290/13, терміну «Виконавець» призвели до усунення з ринку встановлення пристроїв замково-перегородного зв’язку суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на цьому ринку в межах житлових будинків комунальної власності, що належать територіальній громаді м. Харкова та створило бар’єри вступу на зазначений ринок інших суб’єктів господарювання.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм законодавства. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та встановлювати, зокрема бар’єри вступу на ринок та встановлювати обставини, обов’язок щодо встановлення яких покладений на органи Антимонопольного комітету.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції".

Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не відображено та не доведено, яким чином визначення терміну «Виконавець» у Порядку встановлення та утримання пристроїв замково-переговорного зв’язку у багатоквартирних житлових будинках комунальної власності територіальної громади міста Харкова, який затверджений рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1290/13, яке скасовано в судовому порядку, може після його скасування призвести до усунення з ринку суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на цьому ринку. Крім того, з оскаржуваного рішення не вбачається, яким чином це негативно вплинуло саме на економічну конкуренцію, в тому числі на конкуренцію між суб'єктами господарювання, на котрих поширювалася дія зазначеного рішення міської ради.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76,77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини 1 статті 269 ГПК України і перегляду справи виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення господарського суду Харківської області та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає до задоволення, рішення господарського суду відповідає нормам матеріального права та скасуванню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, зроблених Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги – Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст.ст. 276, 281, 282 - 284 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2018 у справі №922/3715/17 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 15.05.2018

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.А. Шутенко