Постанова № 73990666, 08.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/3008/17 Головуючий у 1 інстанції: Павлусь О.С. Провадження № 22-ц/773/397/18 Категорія: 34 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5, про відшкодування майнової шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 13 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.04.2017 року з вини третьої особи ОСОБА_5, який являється працівником відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та керував належними їй транспортними засобами: автомобілем НОМЕР_1 з напівпричепом «Kogel» реєстраційний номер НОМЕР_2, пошкоджено належні йому транспортні засоби: автомобіль НОМЕР_3 з напівпричепом «Schwarzmuller» реєстраційний номер НОМЕР_4, чим завдана майнова шкода у розмірі 241734,10 грн..

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1 та напівпричепа «Kogel» реєстраційний номер НОМЕР_2, якими керував ОСОБА_5 була застрахована у відповідача - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» за різними полісами. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну за кожним полісом встановлено у розмірі 100000 грн., франшиза - 500 грн..

Страхова компанія виплатила йому 99500 грн. страхового відшкодування лише за одним полісом, відмовивши у виплаті такої ж суми відшкодування за другим полісом.

Крім того, завдана йому майнова шкода складається із 42734,10 грн. - різниця між фактичним розміром шкоди і застрахованою відповідальністю, які має сплатити власник транспортних засобів - ФОП ОСОБА_2, а також витрати, пов'язані із повідомленням про товарознавче дослідження та його проведення на загальну суму 3491,20 грн..

Ураховуючи наведене, просив стягнути із обох відповідачів на його користь завдану йому невідшкодовану шкоду у розмірі 145725,30 грн. та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Любомльського районного суду від 13 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 46225 грн. 30 коп. в рахунок відшкодування завданої шкоди та 231 грн. 12 коп. судового збору.

Повернуто ОСОБА_4 з державного бюджету 231 грн. 12 коп. (50%) судового збору.

У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити це рішення, стягнувши із відповідача ОСОБА_2 на його користь 145725,30 грн. завданої шкоди, 728,63 грн. судового збору, а також повернути йому з державного бюджету 728,63 грн. судового збору.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - ФОП ОСОБА_2 вважає ухвалене щодо неї рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у зв'язку із чим апеляційну скаргу щодо зміни рішення суду відносно її відповідальності просить залишити без задоволення. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права щодо вирішення позову до відповідача - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», з якого вважає необхідним стягнути страхове відшкодування у розмірі 99500 грн..

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» просить рішення суду в частині відмови в позові залишити без змін, оскільки страхова компанія виплатила передбачене законом страхове відшкодування.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представник відповідача ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечив та просив урахувати обставини, викладені у відзиві.

Будучи належним чином повідомлені, інші учасники справи у судове засідання не з'явилися.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду в частині відмови у позові підлягає до скасування з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст.29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на це, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що 29 квітня 2017 року з вини працівника ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої належні позивачу транспортні засоби «DAF» державний номерний знак НОМЕР_5 з напівпричепом «Schwarzmuller» реєстраційний номер НОМЕР_4 одержали механічні пошкодження.

Також відповідачами не оспорюється і не спростовується загальний розмір завданої позивачу шкоди - 241734,10 грн., з яких 131877,22 грн. - вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 та 109856,88 грн. - вартість відновлювального ремонту напівпричепа «Schwarzmuller» реєстраційний номер НОМЕР_4.

Відповідач - ФОП ОСОБА_2 визнала, що понесені позивачем додаткові витрати, пов'язані із повідомленням про товарознавче дослідження та його проведення на загальну суму 3491,20 грн. має сплатити саме вона. Також визнала, що має сплатити позивачу 42734,10 грн. - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою сумою (лімітом відповідальності) за обома полісами.

Цивільно-правова відповідальність ФОП ОСОБА_2, як власника транспортних засобів, якими керував ОСОБА_5 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а саме: автомобіля НОМЕР_1 - згідно з полісом №АІ/9881217 /строк дії з 26.08.2016 року до 25.08.2017 року/ і напівпричепа «Kogel» реєстраційний номер НОМЕР_2 - згідно з полісом №АЕ/8088724 /строк дії з 07.05.2016 року до 06.05.2017 року/ (а.с.12, 14).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Кожним полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначена страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду завдану майну - 100000 грн. та розмір франшизи - 500 грн.. (а.с.12, 14).

Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні страхового відшкодування із страхової компанії, виходив із того, що цим відповідачем уже сплачене таке відшкодування у розмірі 99500 грн., а тому з урахуванням вимог п.36.3 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відсутні підстави для стягнення страхового відшкодування із цього відповідача.

Проте, такий висновок суду є помилковим, зробленим з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п.36.3 ст. 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного засобу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Зазначена норма закону лише визначає того страховика, хто повинен виплатити страхове відшкодування, але не вказує, що така виплата повинна проводитися лише за одним полісом.

Як уже зазначалося вище, у страховій компанії були застраховані як тягач, так і напівпричіп за різними полісами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Кожним полісом визначено страхову суму за шкоду, завдану майну як тягачем, так і напівпричепом. Позивачу завдана майнова шкода як застрахованим тягачем, так і застрахованим напівпричепом.

Та обставина, що страховиком цих окремих транспортних засобів є одна і та ж страхова компанія - не звільняє останню від виплати страхового відшкодування за обома полісами.

Із відповіді страхової компанії вбачається, що вона виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 99500 грн. за полісом №АІ/9881217 від 05.08.2016 року, хоча за цим номером поліс не від 05.08.2016 року, а від 26.08.2016 року (а.с.12), тобто виплатила страхову суму за шкоду, завдану тягачем «DAF» (а.с.22).

Ураховуючи, що страхова сума у розмірі 99500 грн. за завдану позивачу шкоду напівпричепом «Kogel» реєстраційний номер НОМЕР_2 за полісом №АЕ/8088724 не виплачена, то апеляційний суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ст.979 ЦК України зазначена страхова сума підлягає стягненню на користь позивача із відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія».

Разом із тим, визначений судом розмір страхового відшкодування, який підлягає стягненню із відповідача - ФОП ОСОБА_2 є вірним.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині відмови у позові зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду у цій частині та ухвалення нового судового рішення.

У зв'язку із задоволенням позову до відповідача - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та частковим задоволенням апеляційної скарги понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь із цього відповідача.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 382,384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 13 лютого 2018 в даній справі в частині відмови в позові скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_4 99500 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот грн.) майнової шкоди та 995 грн. (дев'ятсот дев'яносто п'ять грн.) судового збору.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_4 1492 грн. 50 коп. (одну тисячу чотириста дев'яносто дві грн. 50 коп.) сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: