Рішення № 73963312, 14.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2018 року № 826/6079/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Князєвої А.С., розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи адміністративну справу

за позовом Національного банку України

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої

служби Міністерства юстиції України

третя особа Публічне акціонерне товариство «Акцент-банк»

про визнання протиправною та скасування Постанови № 56069214 від 28.03.2018р.

за участю представників сторін:

позивача: Сапальов В.В.

відповідача: Лапанашвілі П.Ю.

третьої особи: Барсук О.О.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 28.03.2018р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 56069214.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем Закону України «Про виконавче провадження» під час прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 56069214 від 28.03.2018р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що державним виконавцем виконавчі дії проведено у відповідності до вимог закону, що регулює виконавче провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечив.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив та подав клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що 11.05.2018р. ПАТ «Акцент-банк» подав заяву про повернення стягувачу виконавчого документу у виконавчому провадженні № 56069214. Таким чином, оскільки заява про повернення виконавчого документа стягувачеві потягне за собою прийняття відповідної постанови, це унеможливить вчинення дій у виконавчому провадженні № 56069214 за виконавчим листом.

Представник позивача проти поданого клопотання заперечив. Представник відповідача послався на розсуд суду.

Судом відхилено подане клопотання з огляду на те, що предметом даного позову є правомірність дій державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження. Отже заява про повернення виконавчого документу жодним чином не впливає на предмет спору у даній справі.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі 826/20239/16, яким, у тому числі, присуджено в рівних частинах за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України і Міністерства фінансів України та за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 562 556, 00 грн.

28 березня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56069214 на виконання виконавчого листа № 826/20239/16 виданого 22.02.2018р. по сплаті судового збору у розмірі 5 562 556,00 грн. Зазначена постанова була отримана позивачем 03.04.2018р.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Судове рішення, яке набрало законної сили, або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень, боржниками за якими є державні органи.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (надалі - Порядок № 845).

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03 серпня 2011 року № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно п.26 Порядку № 845, безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Приписами п.33 Порядку №845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг - коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у п. 6 Порядку № 845, орган Казначейства для виконання рішень про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з п.п.1 п.47 Порядку № 845 для безспірного списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів відповідно до ЗУ "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення управлінням Казначейства: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведення платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Згідно із статтею 99 Конституції України забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.

Відповідно до пункту 3.1 рішення Конституційного Суду України від 6 32.2009 № 6-рп/2009 Конституція України визначила правовий статус Національного банку України як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Положеннями частини першої статті 2 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

З огляду на зазначені правові норми Національний банк України за своїм державно-правовим статусом є особливим центральним органом державного управління, що здійснює державно-владні повноваження у сфері грошово-кредитної політики України, а отже належить до системи державних органів.

Отже, на виконавчі документи, за якими боржником виступає Національний банк України, поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень то стягнення коштів з державних та місцевих бюджетів або боржників.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної постанові від 08.07.2015 у справі №3-316гс15, державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, в яких боржниками є державні органи. Стягувачам обхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм та з урахуванням матеріалів справи суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. при прийнятті постанови від 28.03.2018р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 56069214 було порушено норми Законів України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та "Про виконавче провадження", а також Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

В даному випадку рішення суду, яким присуджено 5 562 556,00 грн. на користь ПАТ"АКЦЕНТ-БАНК" за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України, підлягає виконанню органами Державного казначейства України.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи відсутність таких заходів, судовий збір з відповідача стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 28 березня 2018р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 56069214.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Дата складання повного тексту рішення - 15 травня 2018 року

Суддя О.В. Патратій