Рішення № 73963309, 15.05.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2018 року № 826/5958/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ТОВ «Науково-виробнича фірма «Лучвугледобування» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України, третя особа: ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Науково-виробнича фірма «Лучвугледобування» звернулось д о суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України, третя особа: ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2016 №0002581202 та рішення від 20.04.2017 №8336/6/99-99-11-01-02-25.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки податкового органу викладені в акті від 25.11.2006 №812/05-19-12-02/36901985 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробнича фірма «Лучвугледобування» з питань дотримання податкового та валютного законодавства при здійснені операцій з отримання підприємством позики в іноземній валюті згідно угоди №12/12 від 12.12.2012 укладеної з нерезидентом METEXSPO LIMITED за періоди 2014 рік, 2015 рік, І квартал 2016 року, півріччя 2016 року» є необґрунтованими, що свідчить про протиправність прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення-рішення та рішення за результатом розгляду скарги позивача.

Відповідачі письмових заперечень по суті позову не надали.

В судовому засіданні судом увалено про вирішення справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 3 ст 194 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши думку позивача та представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Науково-виробнича фірма «Лучвугледобування» з питань дотримання податкового та валютного законодавства при здійснені операцій з отримання підприємством позики в іноземній валюті згідно угоди №12/12 від 12.12.2012 укладеної з нерезидентом METEXSPO LIMITED за періоди 2014 рік, 2015 рік, І квартал 2016 року, півріччя 2016 року за результатом якої складено акт від 25.11.2006 №812/05-19-12-02/36901985 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 44.1, ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст.140, п.п. 153.1.3, п. 153.1 ст. 153, п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, що призвело до завищення збитків за півріччя 2016 року на суму 8 005 932 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 10 614 159 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2016 №0002581202 , яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на загальну суму 15 710 071,50 грн. (за податковим зобов'язанням 10 614 159 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5 096 212,5 грн.).

За результатом адміністративного оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення, рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 23.02.2017 №1905/10/05-99-10-01-12-1 та, в подальшому, рішення ДФС України від 20.04.2017 №8336/6/99-99-11-01-02-25 скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- відсутність первинних документів для підтвердження отримання та повернення позики від позикодавця - МЕТЕХРО LIMITED, у зв'язку з чим не можливо підтвердити заборгованість відображену в обігових-сальдових відомостях по рахунку 506; п.5 ПСБУ 21 «Вплив змін валютних курсів» в частині перерахування заборгованості, по договору позики:, а саме: дохід від не операційної курсової різниці та витрати від операційної курсової різниці.

- перехід резидента-позичальника (позивача) на обслуговування в іншій уповноважений банк потребує внесення відповідних змін до реєстрації договору в Національному банку України, а станом на кінець перевірки ТОВ «НВК «Лучвугледобування» зміни до реєстрації відповідної угоди в Національному банку України, в зв'язку з переходом на обслуговування в іншій уповноважений банк не надано.

Судом встановлено, що між ТОВ «Науково-виробнича компанія «Лучвугледобування» та компанією МЕТЕХРО LIMITED укладена угода про позику в іноземній валюті від 12.12.2012р. №12/12, яка передбачала отримання ТОВ «НВП «Лучвугледобування» позики в розмірі 5 000 000 доларів США.

Відповідно до акту перевірки за даними обліку ТОВ «Науково-виробнича компанія «Лучвугледобування» по бухгалтерському рахунку 506 відображено отримання коштів від компанії МЕТЕХРО LIMITED в загальній сумі З 972 000 дол. США. В період з 2014 року по 1 півріччя 2016 року, ТОВ «НВК «Лучвугледобування» поквартально нараховувалися курсові різниці на суму заборгованості, наслідками яких було як нарахування доходу так і нарахування втрат.

Також, судом встановлено та відповідачами не заперечується, що відповідно до банківських виписок по рахунку № 2600100150569 в ПАТ «КБ Фінансова ініціатива»: 28.01.2013 ТОВ «НВК «Лучвугледобування» перераховано до ПАТ «КБ Фінансова ініціатива» 1 001 000 доларів США для проведення вільного продажу позивачем валюти, згідно заяви на продаж №1 від 28.01.2013; 22.02.2013 на рахунок позивача зараховано 1996 000 доларів США, як зарахування згідно SWIFT - noB.17/KHRl 30222056 кредит отриманий від нерезидента МЕТЕХРО LIMITED згідно контракту 12/12 від 12.12.2012; 22.02.2013 позивачем перераховано до ПАТ «КБ Фінансова ініціатива» 1 996 000 доларів США для проведення вільного продажу, згідно заяви на продаж №З від 22.02.2013; 04 03 2013 на рахунок позивача зараховано 975 000 доларів СІІІА, як зарахування згідно SWIFT - пов.17/КЖ130404120 кредит отриманий від нерезидента МЕТЕХРО LIMITED згідно контракту 12/12 від 12.12.2012.

З огляду на викладене, вказаним вище банківськими виписками спростовано доводи податкового органу щодо не надання доказів на підтвердження отримання позивачем позикових коштів за угодою від 12.12.2012р.№12/12, що яку наслідок, вказує на правомірність віднесення позивачем суми курсових різниць до витрат та доходу в податковому обліку з податку на прибуток.

Як зазначено вище, відповідно до угоди про позику в іноземній валюті від 12.12.2012р. №12/12, що укладена між компанією МЕТЕХРО LIMITED (Позикодавець) та ТОВ «Науково-виробнича компанія «Лучвугледобування» (Позичальник), Позикодавець зобов'язався надати Позичальнику позику в розмірі 5 ООО 000 доларів США, а Позичальник зобов'язався її повернути не пізніше 09 грудня 2022 року та сплати проценти за ставкою 11% річних в момент погашення позики.

Позика надається однією сумою чи частинами шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «НВК «Лучвугледобування» №2600100150569 в КБ «Фінансова ініціатива»

Згідно п. 2.1 угоди про позику в іноземній валюті від 12.12.2012р. №12/12, позика надається для поповнення обігових грошових коштів в господарській діяльності Позичальника. Даним Позичальник заявляє та гарантує, що позика буде використовуватися для поповнення обігових грошових коштів в господарській діяльності.

Обслуговування операцій за угодою про позику в іноземній валюті від 12.12.2012р. №12/12 здійснюється ПАТ КБ «Фінансова ініціатива».

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 23.06.2015 р. № 408 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 23.06.2015 р. № 121 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА", згідно з яким з 24.06.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА".

В подальшому, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 167 від 10 вересня 2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» до 23 жовтня 2015 р. включно.

Відповідно до дублікату від 21.09.2016 р. №24-0006/78908 щодо повідомлення від 16.01.2013р.№ 13-008/226, угода про позику в іноземній валюті від 12.12.2012р. №12/12 зареєстрована в Управлінні НБУ в Луганській області 16.01.2013р. №340 та дійсна, якщо протягом 180 календарних днів від дати реєстрації резидент-постачальник отримав кредит, позику або його/її частку.

Відповідно до Указу Президента «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 року №734/99, договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в іноземній валюті, підлягають реєстрації Національним банком України.

Главою 2 «Порядок реєстрації договорів, укладених резидентами - позичальниками (у тому числі уповноваженими банками-позичальниками)» Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004р. № 270, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 р. за № 885/9484 (надалі - Положення №270), передбачено що, реєстрація Національним банком договорів/унесення змін до реєстрації договорів проводиться на підставі документів поданих уповноваженим банком - ініціатором проведення реєстраційних дій засобами спеціального програмного забезпечення Національного банку щодо реєстрації договорів.

Отже, обов'язок щодо реєстрації в Національному банку України змін до реєстрації договору у зв'язку з переховом позивача на обслуговування в іншій уповноважений банк є обов'язком саме такого уповноваженого банку, а не позивача.

Згідно Постанови правління Національного банку України від 03.08.2004р. № 363 «Про встановлення процентних ставок за зовнішніми запозиченнями резидентів», з метою підтримання стабільності грошової одиниці України та недопущення безпідставного відпливу капіталу за межі України у вигляді виплати резидентами-позичальниками завищених процентів за користування кредитами, позиками в іноземній валюті, залученими від нерезидентів, Національним банком України, враховуючи вартість запозичень на міжнародних фінансових ринках, встановлені такі максимальні розміри процентних ставок (з урахуванням комісій, неустойки та інших зборів, установлених відповідними договорами) для короткострокових, середньострокових та довгострокових запозичень, за якими резиденти мають здійснювати зовнішні запозичення у вигляді кредитів, позик в іноземній валюті: для фіксованої процентної ставки:

зі строками запозичень до 1 року - не вище 9,8% річних;

зі строками запозичень від 1 до З років - не вище 10% річних;

зі строками запозичень понад З роки - не вище 11% річних;

для плаваючої процентної ставки:

-ставка LIBOR для тримісячних депозитів у доларах США плюс 750 базисних пунктів.

Згідно п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються інші операційні витрати, що включають, зокрема витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу (п.п. 138.10.4).

Підпунктом 153.1.3, пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

В подальшому, до Податкового кодексу України впродовж 2015 - 2016 років були внесені зміни відповідно до яких об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені в Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000р. № 193, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2000 р. за № 515/4736 (надалі - П(С)БО 21).

Пунктом 4 П(С)БО 21 наведено наступні визначення: курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів; немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу; операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до п. 5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу, (п.5);

Згідно п. 7 П(С)БО 21на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.

Відповідно до п. 8 П(С)БО 21визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Згідно п. 9 П(С)БО 21курсові різниці, які виникають щодо дебіторської заборгованості або зобов'язань за розрахунками із господарською одиницею за межами України, погашення яких не плануються і не є ймовірними в найближчій перспективі, відображаються у складі іншого додаткового капіталу та відображаються в іншому сукупному доході.

Згідно п. 44.1 ст 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, доходи і витрати в податковому обліку будь-якого підприємства визнаються не тільки на підставі первинних документів, а й на підставі інших документів, в т.ч. на підставі даних регістрів бухгалтерського обліку.

З системного аналізу Податкового кодексу України та П(С)БО 21 вбачається, що сума курсових різниць за заборгованістю в іноземній валюті в залежності від результату враховується при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток (при позитивному значені курсових різниць відображається у доході, при від'ємному значенні курсових різниць - у складі витрат).

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2,4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.5 «Регістри аналітичного та синтетичного обліку» Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003р. №254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003р. за №559/7880, інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Банки обов'язково мають складати* на паперових та/або електронних носіях в т.ч, особові рахунки та виписки з них.

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Отже, банківські виписки по особовому рахунку не є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Пунктом З статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за №893/4186 облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточним зобов'язанням ведеться на рахунку 50 "Довгострокові позики".

За кредитом рахунку 50 "Довгострокові позики" відображаються суми одержаних довгострокових позик а також переведення короткострокових (відстрочених), за дебетом - погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.

Рахунок 50 "Довгострокові позики" має в т.ч. субрахунок 506 "Інші довгострокові позики в іноземній,валюті", на якому відображаються суми довгострокової заборгованості щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), відповідно в національній та іноземній валюті.

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позик).

Отже, інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. При цьому, господарські операції відображаються в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, і особи, що склали регістри бухгалтерського обліку несуть відповідальність за достовірність інформації в цих регістрах

Судом встановлено, що за даними карти рахунку 506 позивача, останнім отримано від компанії МЕТЕХРО LIMITED за угодою про позику в іноземній валюті від 12.12.2012р. №12/12, кошти в загальній сумі З 972 000 доларів США, в т.ч.: 28.01.2013 - 1 001 000 дол. США; 22.02.2013 - 1 996 000 дол. США; 04.04.2013 - 975 000 дол. США.

Оскільки позивачем надані на перевірку банківські виписки, в яких містилася інформація, щодо отримання ТОВ «НВК «Лучвугледобування», коштів від компанії МЕТЕХРО LIMITED за угодою про позику в іноземній валюті від 12.12.2012 №12/12, отже висновок податкового органу про порушення п. 44.1, ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст.140, п.п. 153.1.3, п. 153.1 ст. 153, п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України є необґрунтованим, що вказує на протиправність прийнятого на підставі такого висновку податкового повідомлення-рішення від 14.12.2016 №0002581202 та є підставою для його скасування.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок експерта ТОВ «Український центр судових експертиз» №1-27/03 від 27.03.2018 за результатом проведення економічної експертизи у справі №826/5958/17, відповідно до якого за результатами дослідження, висновки Акту №812/05-19-12- 02/36901985 від 25.11.2016р., складеного Маріупольською ОДНІ ГУ ДФС у Донецькій області, про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВК «Лучвугледобування» з питань дотримання податкового та валютного законодавства при здійсненні операцій з отримання підприємством позики в іноземній валюті згідно угоди № від 12.12.2012р., нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до ч. 3 ст 101 КАС України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

В даному випадку суд не вбачає підстав для відхилення висновку експерта.

Протиправність податкового повідомлення-рішення від 14.12.2016 №0002581202 прямо вказує на протиправність рішення від 20.04.2017 №8336/6/99-99-11-01-02-25 прийнятого ЖФС України за результатом вирішення скарги на зазначене податкове повідомлення-рішення.

Згідно частини 4, 5 ст. 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити позов.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2016 №0002581202 прийняте Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Донецькій області.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Держаної фіскальної служби України від 20.04.2017 №8336/6/99-99-11-01-02-25.

4. Присудити на користь ТОВ «Науково-виробнича фірма «Лучвугледобування» судовий збір в сумі 234 111,58 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС та в сумі 1544 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда