Рішення № 73960613, 25.04.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1418/16-ц

Провадження № 2/185/698/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Палюх Т.Д., за участю секретаря Андрухової Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким просив суд стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість за кредитним договором від 03.03.2011 року у розмірі 140 046, 91 грн. та судові витрати..

01.04.2016 у вказаній справі ухвалено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

10.11.2017 ухвалою суду вказане заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 03.03.2011 року ФОП ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви відповідач приєдналася до Умов та правил банківських послуг, Тарифів банку, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року. Відповідно до даного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26005050213287 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв’язку банку і клієнта. Відповідач зобов’язалася повернути кредит, сплатити відсотки та винагороду. У зв’язку із порушеннями зобов’язань за договором відповідач станом на 01.02.2016 року має заборгованість за договором б/н від 03.03.2011 року в сумі 140 046, 91 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 39 583, 89 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 42 073, 27 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 49 122, 99 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом – 9 266, 76 грн.

13.05.2015року фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, було виключено з Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності,номер напису 22320060004001821 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, подала суду відзив на позов та заяву про розгляд справи за її відсутності.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги з огляду на таки підстави.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, згідно якої, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов’язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Згідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Судом встановлено, що 03 березня 2011 року ФОП ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви відповідач приєдналася до Умов та правил банківських послуг, Тарифів банку, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 03.03.2011 року. Відповідно до даного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26005050213287 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв’язку банку і клієнта (а.с.11-26). Позивач зобов’язання виконав, відповідач зобов’язання належним чином не виконував.

Згідно із ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2014 у справі № 904/8655/13 за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 58396,36 грн., стягнуто з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (51400, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 39 583,89 грн. заборгованості за кредитом, 11 769,61 грн. процентів за користування кредитом, 4 188,78 грн. пені, 2 854,08 грн. комісії за користуванням кредитом (а.с. 117-121).

Вказаним судовим рішенням встановлено, що "03.03.2011 року між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 (клієнт) та Публічним акціонерним товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (банк) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картка із зразками підписів і відбитком печатки. Згідно вказаної заяви відповідач ОСОБА_1 приєдналась до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 03.03.2011 року та взяла на себе зобов’язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26005050213287 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв’язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms–повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".Відповідач неналежно виконувала умови кредитного договору банківського обслуговування від 03.03.2011 року щодо своєчасного та повного повернення кредиту".

Таким чином, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2014 стягнуто заборгованість з відповідача за тим же самим кредитним договором, а тому 39 583,89 грн. заборгованості за кредитом, 11 769,61 грн. процентів за користування кредитом, 4 188,78 грн. пені, 2 854,08 грн. комісії за користуванням кредитом, а всього 58396,36 грн., повторно не підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до запису державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності № 22320060004001821 від 13 травня 2015 року підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинена.

Відповідно до ст. 51, 52 ЦК України, у випадку припинення суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (виключення з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності) її зобов’язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа–підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном. Незадоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку встановленому цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 77, ч 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідач звернув увагу суду на те, що «Умови та правила надання банківських послуг», на які послався позивач звертаючись в Господарський суд з позовом до ФОП ОСОБА_1 та «Умови та правила надання банківських послуг», на які послався позивач звертаючись в Павлоградський міськрайонний суд з даним позовом до ОСОБА_1, при цьому посилаючись на одну й ту саму заяву про відкриття поточного рахунку від 03.03.2011 року, містять певні розбіжності. Зокрема, в тексті даного позову позивач посилається на п. 3.2.1.4. Умов, яким передбачено, що при настанні певних обставин процентні ставки дорівнюють 36 %, 56 %, пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, а в тексті позову до ФОП ОСОБА_1, з яким позивач звертався в Господарський суд, останній послався на п. 3.18.4. Умов, яким передбачено, що при настанні певних обставин процентні ставки дорівнюють 24 %, 48 %, пеня у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення(а.с. 12-26, 117-121).

Позивачем не доведено, що відповідач, підписавши заяву про відкриття банківського рахунку, приєднався і зобов’язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифів банку, не доведено які саме Умови та Тарифи були розміщені на сайті банку на час відкриття банківського рахунку, тобто на час укладення договору приєднання, зокрема до яких саме Умов та Тарифів приєднався та зобов’язався виконувати відповідач, підписавши заяву про відкриття банківського рахунку.

Крім того, позивачем не доведено, що саме Умови та Тарифи, надані банком до суду, були чинні та діяли на час підписання сторонами заяви від 03 березня 2011 року, і що саме до цих Умов та Тарифів приєднався відповідач, прийняв їх і зобов’язався виконувати, а також що саме ці Умови та Тарифи разом із заявою про відкриття банківського рахунку становили договір банківського обслуговування, підписаний сторонами, не надано доказів, чим саме підтверджується дата їх публікації та набрання чинності, а також розміщення саме цих документів на інтернет-сайті банку в загальному доступі, та копії локального акта позивача про їх затвердження та введення в дію.

Одночасно, позивачем усупереч вимогам частини третьої та четвертої статті 1056-1 ЦК України не надано доказів правомірності односторонньої зміни розміру процентної ставки та обставин повідомлення відповідача про таку зміну, а також не надано доказів наявності згоди відповідача на внесення.

Посилання представника позивача, що відповідно до п. 3.2.1.5.7 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до п’яти років, а до п. 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки здійснюється протягом трьох років з дня коли зобов"язання мало бути виконане клієнтом, не знаходить свого підтвердження з огляду на наступне.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 12-26), пунктом 3.2.1.5.7 яких установлено позовну давність тривалістю в п’ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема, щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

«Умови та правила надання банківських послуг», на які послався позивач звертаючись в Господарський суд з позовом до ФОП ОСОБА_1 та «Умови та правила надання банківських послуг», на які послався позивач звертаючись в Павлоградський міськрайонний суд з даним позовом до ОСОБА_1, при цьому посилаючись на одну й ту саму заяву про відкриття поточного рахунку від 03.03.2011 року, містять розбіжності.

Відповідачем надана заява про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд враховує, що з 14 вересня 2015 року позивач є військовослужбовцем за контрактом, перебуває на військовій службі у військовій частині А2120. Весь час перебування на військовій службі, а саме з 14.09.2015 року по теперішній час приймає участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях (а.с. 101-105).

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем з 14.09.2015 неправомірно нараховуються відповідачу пеня та проценти по вказаному кредитному договору.

Так, позивач звернувся до суду із позовом 11.02.2016 (а.с. 78), 14.09.2015 відповідач вступив на військову службу на особливий період, тобто право позивача на нарахування процентів та штрафних санкцій припинилося 14.09.2015, відповідач заявив про застосування позовної давності у спорі, останній платіж за рахунком №26005050213287, вчинено відповідачем 31.01.2013 на суму 445,11 грн., відтак позовні вимоги про стягнення неустойки та пені заявлені поза межами позовної давності. Крім того, позивач не надав суду обґрунтованого розрахунку неустойки та пені з урахуванням сум, що стягнуті з відповідача на користь позивача за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2014, які не підлягають повторному стягненню,

Щодо основних вимог стягнення тіла кредиту в сумі 39 583,89 грн., суд зазначає, що вказана сума вже стягнута вищевказаним рішенням суду від 19.03.2014.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Якщо в зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов’язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Оскільки існує судове рішення від 19 березня 2014 року про стягнення всієї кредитної заборгованості з боржника, в т.ч. заборгованості за кредитом, процентам, пені та комісії, то відповідно до вищезазначеного кредитодавець має право в межах строку позовної давності на стягнення процентів за користування кредитними коштами, інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних.

Враховуючи те, що позивач не скористався своїм правом щодо зміни чи уточнення позовних вимог, не надав обґрунтованого розрахунку з урахуванням сум, що стягнуті з відповідача на користь позивача за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2014, які не підлягають повторному стягненню, не надав належних доказів того, що саме до цих Умов та Тарифів приєднався відповідач, прийняв їх і зобов’язався виконувати, а також що саме ці Умови та Тарифи разом із заявою про відкриття банківського рахунку становили договір банківського обслуговування, підписаний сторонами, не надав доказів, чим саме підтверджується дата їх публікації та набрання чинності, а також розміщення саме цих документів на інтернет-сайті банку в загальному доступі, та копії локального акта позивача про їх затвердження та введення в дію, а також приймаючи до уваги той факт, що відповідач з 14.09.2015 року по теперішній час приймає участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення АТО в Донецькій та Луганській областях і користується встановленими законом пільгами у вигляді ненарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені, суд доходить висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т. Д. Палюх