Ухвала суду № 7395320, 14.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2009 року № 22а-19068/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.11.2008р. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс» до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

17.07.2008р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Хмельницькому № 0001562301/0/4681 від 23.06.2008р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1116161 грн., в тому числі 744107 грн. за основним платежем та 372054 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; та № 0001572301/0/4678 від 23.06.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість /ПДВ/ у розмірі 586193 грн., в тому числі 390795 грн. за основним платежем та 195398 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.2-7).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.11.2008р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.109-120).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс», який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (Т.2, а.с.126-129).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на хибність висновків суду про нікчемність договору купівлі-продажу № 07/22-02 від 22.02.2007р., укладеного між позивачем та ПП «Технополіс-комплект», через відсутність фактичної поставки товару (що свідчить про укладення договору без мети настання реальних наслідків), оскільки директор позивача не оформляв короткострокові відрядження; письмові пояснення заступника директора ПП «Технополіс-комплект» Гончара О.О. не є належними доказами у справі; правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу /ЦК/ України може бути визнаний недійсним в судовому порядку. Аналогічно є помилковими висновки суду про нікчемність договору № 29/03-07 від 29.03.2007р., за яким позивач продав придбану в ПП «Технополіс-комплект» металопродукцію на ДП «Пан Транс».

Висновок суду про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг з придбання товару на умовах товарного кредиту в сумі 918720 грн., в т.ч. ПДВ, суперечить приписам ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», також не ґрунтуються на фактичних обставинах справи твердження суду про неправомірність віднесення до складу валових витрат вартості послуг ПП «Траєкторія» по супроводженню і охороні вантажів в сумі 488617 грн.

Окрім цього, безпідставними є висновки суду про порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при віднесенні до складу валових витрат послуг по автомобільній доставці, розвантаженню, штабелюванню та сортуванню вантажів на суму 924705 грн., оскільки такі послуги мали місце в дійсності, такі повязані з господарською діяльністю позивача та їх вартість правомірно віднесена до складу витрат платника податку. Також не враховано судом тої обставини, що послуги по технічному обслуговуванню і ремонту автотранспорту не включалися до складу валових витрат, а відносилися позивачем на збільшення балансової вартості основних засобів.

Не відповідають вимогам пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» висновки суду про завищення позивачем податкового кредиту і заниження суми ПДВ у розмірі 390795 грн., оскільки покликання суду на нікчемність всіх правочинів по розглядуваним операціям не узгоджується з матеріалами справи, суперечить вимогам ст.207 Господарського кодексу /ГК/ України та свідчить про неправильне застосування судом вимог ст.215, 216, 228 ЦК України, які не підлягали застосуванню в даному випадку.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 21.04.2008р.-31.05.2008р. відповідачем ДПІ у м.Хмельницькому проведена виїзна планова перевірка ТзОВ «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс» дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 4824/23-4/31791373 від 09.06.2008р. (Т.1, а.с.57-115).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток 744107 грн., а також приписів пп.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, пп.7.3.1, п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим позивачем занижено суду ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 390795 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення № 0001562301/0/4681 від 23.06.2008р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 1116161 грн., в тому числі 744107 грн. за основним платежем та 372054 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0001572301/0/4678 від 23.06.2008р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 586193 грн., в тому числі 390795 грн. за основним платежем та 195398 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.151, 152).

Підставою для визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, з якими підставно і обґрунтовано погодився суд першої інстанції, слугували наступні обставини.

Відповідно до умов договору № 07/22-02 від 22.02.2007р. поставки товарів, укладеному між позивачем та ПП «Технополіс-комплект» (м.Вінниця), останнє зобов'язалось передати позивачеві метал загальною вартістю 957000 грн., в т.ч. ПДВ 159500 грн. згідно до специфікації; оплата придбаного товару здійснюється на умовах відстрочки платежу (товарного кредиту) терміном до 60 календарних днів з оплатою 4 відсотків в день, які нараховуються на договірну вартість переданих товарів (Т.1, а.с.132-134, 135).

Умовами поставки товару є франко-завод - склад постачальника, при цьому право власності на товари переходить до покупця під час отримання від постачальника видаткової (товарно-транспортної) накладної на товар.

За змістом п.3.3 цього договору позивач зобов'язався оплатити вартість придбаного товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 05.03.2007р.

Згідно видаткової накладної № 505 від 01.03.2007р. зазначений в договорі товар отримала директор позивача ОСОБА_5 (Т.1, а.с.148), яка також в цей же день уклала з ПП «Технополіс-комплект» договір № 01-03/ОХ на зберігання придбаного товару загальною вартістю 957000 грн.

Згідно Акту приймання-передачі позивачем передано придбаний товар ПП «Технополіс-комплект» на зберігання, де він перебував до 29.03.2007р. (Т.1, а.с.141, 142, 144).

Протоколом-погодженням № 1 від 29.03.2007р. до договору № 07/22-02 від 22.02.2007р. договірними сторонами погоджено через несвоєчасну оплату ТзОВ «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс» вартості товару нарахування позивачу відсотків за право користування товарним кредитом в розмірі 4 відсотки за кожний календарний день відстрочки оплати, що склало 918 720 грн., в т.ч. ПДВ 153120 грн. Одночасно сторони погодили, що позивач в разі несплати своєї заборгованості грошовими коштами видає ПП «Технополіс-комплект» вексель (Т.1, а.с.139).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 29.03.2007р. до договору № 07/22-02 від 22.02.2007р., заборгованість ТзОВ «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс» перед ПП «Технополіс-комплект» за товарно-матеріальні цінності та послуги товарного кредиту на загальну суму 1875720 грн. була погашена шляхом предявлення векселя до платежу 30.03.2007р. номінальною вартістю 1726000 грн. та перерахуванням решти заборгованості в сумі 149720 грн. на розрахунковий рахунок ПП «Технополіс-комплект» (Т.1, а.с.136).

Загальна сума заборгованості позивача перед ПП «Технополіс-комплект» по зазначеній операції станом на 29.03.2007р. склала 1875720 грн., у т.ч. ПДВ; за Актом приймання-передачі векселя від 30.03.2007р. ТзОВ «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс» передало в погашення заборгованості перед ПП «Технополіс-комплект» простий вексель на суму 1726000 грн., складений 29.03.2007р. векселедавцем ПП «Технополіс комплект» (Т.1, а.с.145).

У подальшому на підставі договору поставки товарів № 29/03-07 від 29.03.2007р., укладеному між ДП «Пан Транс» та позивачем, останній реалізував метал, зазначений в Специфікації, на загальну суму 958272 грн., в т.ч. ПДВ 159712 грн. та оформив видаткову накладну № 14 від 29.03.2007р. на суму 958272 грн., в т.ч. ПДВ 159712 грн. (Т.1, а.с.8-9, 10).

Згідно додаткової угоди № 1 від 30.03.2007р. до договору поставки № 29/03-07 від 29.03.2007р. сторони змінили умови проведення розрахунків, а саме через несплату ДП «Пан Транс» вартості придбаного товару у встановлені терміни оплата товару повинна проводитися шляхом передачі простого векселя (Т.1, а.с.11).

Загальна сума заборгованості ДП «Пан Транс» перед позивачем по цій операції станом на 29.03.2007р. складає 958272 грн., у т.ч. ПДВ 159712 грн.; за Актом приймання-передачі векселя від 30.03.2007р. ДП «Пан Транс» передав в погашення заборгованості перед позивачем вексель ПП «Технополіс-комплект», виданий 29.03.2007р. номінальною вартістю 1726000 грн., при цьому вартість переданого векселя була оцінена в 958272 грн. (Т.1, а.с.13).

Прийшовши до висновку про укладення вищевказаних договорів без мети настання реальних наслідків та їх нікчемності суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що матеріалами справи стверджується ідентичність товару по операціям позивача з ПП «Технополіс-комплект» та ДП «Пан Транс»; позивачем не представлено документів про перебування директора підприємства ОСОБА_5 у відрядженнях в м.Вінниці, оскільки саме вона підписувала документи по вищевказаним господарським операціям; а також врахував письмові пояснення заступника директора ПП «Технополіс-комплект» про відсутність у цього підприємства власних чи орендованих складських приміщень в м.Вінниця (Т.1, а.с.84).

Схема проведених розрахунків свідчить про застосування векселів при проведенні розрахунків та відсутність оплати грошовими коштами придбаного товару, а письмовими поясненнями від 16.09.2008р. стверджується відсутність наміру в позивача використовувати метал у власній господарській діяльності (Т.1, а.с.82).

На думку колегії суддів, зазначені факти в їх сукупності свідчать про безтоварний характер відносин між позивачем та ДП «Пан Транс» і ПП «Технополіс-комплект», а також відсутність економічної доцільності для позивача у здійсненні вказаних господарських операцій, оскільки метал, придбаний у ПП «Технополіс-комплект» та у подальшому реалізований ДП «Пан Транс» по одній і тій же ціні, а розрахунки за нього здійснювались одним і тим же векселем; також позивачем не представлено будь-яких документів про якісні характеристики вказаного товару.

Звідси, позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість послуг з продажу товару на умовах товарного кредиту, виходячи з 1460 відсотків річних (4 відсотки в день) в сумі 918720 грн., у т.ч. ПДВ 153120 грн., як таких, що не мають під собою економічного змісту, а відтак віднесення яких до валових законом не встановлено.

В порушення вимог пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем до складу валових доходів безпідставно включено прибуток від операцій з цінними паперами в сумі 767728 грн., що призвело до завищення у І півріччі 2007р. валових доходів на загальну суму 767728 грн.

Крім того, в порушення пп.4.1.1 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено валовий дохід за рахунок віднесення суми доходу від продажу по операції, що фактично не здійснювалась, а саме продажу металу на суму 798560 грн., та в порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону завищено валові витрати за рахунок віднесення витрат з придбання по операції, що фактично не здійснювалась, а саме придбання товарів на суму 797500 грн.

В частині висновків суду першої інстанції про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат послуг по експедиційному супроводженню товарів колегія суддів враховує наступне.

Проведеною податковим органом перевіркою встановлено, що між позивачем та ПП «Траєкторія» (м.Полтава) укладено договір від 26.07.2005р. на експедиційне супроводження товарів (Т.1, а.с.247-148).

На підтвердження надання послуг позивачем надані Акти виконаних робіт, у яких міститься інформація щодо надання послуг з охорони вантажу, який перевозиться залізничним та автомобільним транспортом (Т.1, а.с.249-252, 253-258).

Розрахунки між позивачем та ПП «Траєкторія» проводились готівкою щоденно по 10000 грн. через авансові звіти директора підприємства ОСОБА_6

Разом з тим, фактично транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу вантажним транспортом по території України згідно договорів виконували інші особи - приватні підприємці ОСОБА_7, ОСОБА_8 та юридичні особи.

Оскільки згідно укладених договорів перевезення перевізники відповідають за збереження вантажу з моменту прийняття вантажу у вантажовідправника і до моменту здачі вантажу вантажоотримувачу, приймаючи до уваги вимоги ст.314 ГК України, норми Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. Мінтранспорту України № 363 від 14.10.1997р., ст.ст.68-69 Закону України «Про автомобільний транспорт», а також враховуючи, що бруківка, базальтова бруківка та плитка не включені до Переліку вантажів, що підлягають спеціальній охороні та супроводу, який затверджується КМ України, тому підстави для віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг з додаткового експедирування та охорону вантажів не було; також позивачем не доведена економічна доцільність отримання вказаних послуг.

При цьому обов'язок перевізника щодо збереження вантажу, що підлягає перевезенню, встановлений законом і не потребує додаткового врегулювання між сторонами договору.

Також перевіркою податкового органу встановлено, що в порушення вимог п.1.32 ст.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат послуги по автомобільній доставці, розвантаженню, штабелюванню, сортуванню, зачистці майданчиків, технічному обслуговуванню на суму 924705 грн., що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 924705 грн.

Згідно матеріалів справи в охопленою перевіркою періоді позивач укладав договори з субєктами підприємницької діяльності-фізичними особами та юридичними особами про надання послуг по автомобільних доставках, розвантаженню, штабелюванню, сортуванню, зачистці майданчиків; на виконання умов договорів вказані особи надавали акти виконаних робіт (послуг), розрахунки винагороди за результатами проведених робіт за звітний місяць або декілька місяців.

Так, послуги по автомобільній доставці, сортуванню, штабелюванню, розвантаженню, зачистці виконувались СПД ОСОБА_9 на суму 118630 грн.; ТзОВ «Омега-Люкс» - на суму 135 919 грн.; ПП «ПСВ-Плюс» - на суму 128333 грн.; ТзОВ «Крун-Ной» - на суму 191100 грн., ПП «ВІП Трейдінг Індастрілз» - на суму 62367 грн.; ТзОВ «Вавілон - Еліт- Строй» - на суму 52886 грн.; ТзОВ «Магістраль» - на суму 58171 грн. (Т.1, а.с.17-32, 38-40, 131, 212-246).

Також позивачу надавалися послуги по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспорту, які виконувались СПД ОСОБА_10 протягом 03.07.2006р. по 29.09.2006р. на суму 60825грн. (Т.2, а.с.85, 98, 102, 103).

Разом з тим, наявні Акти виконаних робіт не свідчать про фактичне надання послуг вищевказаними особами та їх зв'язок з підготовкою, організацією продажу товарів, а також, що така діяльність направлена на отримання доходу підприємством. У цих Актах не конкретизований зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі; під час перевірки не представлені товарно-транспортні накладні, в Актах виконаних робіт не зазначаються маршрути транспортування та перелік товарно-матеріальних цінностей, які транспортувались. На підприємстві відсутні документальні підтвердження участі посередників у організації поставок та реалізації товарів покупцям; калькуляції наданих послуг, звіти виконавців про проведену роботу, товарно-транспортні накладні, що б підтверджували факт перевезення товару.

Щодо послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспорту, то згідно бухгалтерського обліку платника (оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 «Необоротні активи» за вересень 2006 року) в липні та серпні 2006 року у позивача був відсутній автотранспорт; Акт № 31 від 29.12.2006р. про виконання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспорту за період 02.10.2006р.-29.12.2006р. на суму 44429 грн. та Акт від 21.11.2006р. про виконання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспорту за період листопада 2006р. на суму 71248 грн. не містять вказівок на те, який транспорт перебував на обслуговуванні та змісту наданих послуг з ремонту.

Також колегія суддів враховує й ту обставину, що розрахунки по вказаним послугам проводилися готівкою через директора підприємства ОСОБА_6 по 10000 грн. щоденно.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем не підтверджено реальності вищевказаних послуг, останнім не надано документів про зв'язок понесених витрат з підготовкою, організацією товарів, не доведено факту отримання прибутку від продажу товарів з участю вищевказаних посередників, а також не встановлена економічна доцільність понесених витрат.

Стосовно висновків суду першої інстанції про порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, пп.7.3.1, п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим позивачем занижено суду ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на 390795 грн., колегія суддів враховує, що із змісту наведених статей право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку - покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та, які призначені для використання у господарській діяльності покупця - тобто мають на меті досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

В порушення наведених вимог позивачем до податкового кредиту різних періодів були віднесені суми ПДВ, сплачені (нараховані) в звязку з придбанням послуг, які не використовувалися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку та не підтверджені документально в розрізі звітних періодів.

Зокрема, умовами договорів на надання транспортних послуг не визначено порядок виконання своїх обовязків виконавцями, їх функції, не обумовлено вартість послуг виконавцем в розрізі номенклатури, порядок відшкодування їх витрат та співвідношення із сумою винагороди, що має бути отримана за результатами виконання.

Також позивачем не надано документальних доказів фактичного надання послуг виконавцями та їх зв'язок з підготовкою, організацією продажу товарів, а також, що така діяльність направлена на отримання доходу підприємством. У Актах виконаних робіт не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному і вартісному виразів, на підприємстві відсутні документальні підтвердження участі виконавців в організації поставок та реалізації товарів підприємством.

Таким чином, суми ПДВ, сплачені (нараховані) у звязку з отриманими послугами, не повязані з веденням господарської діяльності платника податку, належним чином не підтверджені документально, а тому не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту за відповідні податкові (звітні) періоди.

В частині операцій позивача з ПП «Технополіс-комплект» та ДП «Пан Транс», то вказані відносини містять ознаки нікчемного правочину, придбання послуги по товарному кредиту відбулося в березні 2007 року, але в подальшому дану послугу не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За таких обставин платником податку порушені вимоги пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищено податковий кредит березня 2007 року на суму 159500 грн. за рахунок віднесення суми ПДВ по операції, яка фактично не здійснювалася і не мала на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях, а саме придбання товарів на суму ПДВ 159500 грн., та послуг по відстрочці платежу (товарного кредиту) на суму ПДВ 153120 грн., що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за березень 2007 року на суму 312620 грн.

Окрім цього, внаслідок порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем допущено завищення податкового кредиту на загальну суму 550507 грн. по операціям з ПП «Траєкторія», ПП «ВІП Трейдінг Індастрілз», ТзОВ «Омега Люкс», ТзОВ «Спецтехрембудмонтаж технології», ПП «ПСВ-Плюс», ТзОВ «Магістраль», ТзОВ «Вавілон-Еліт-Строй», ТзОВ «Крун-Ной».

В частині доводів апелянта про неправомірне визнання податковим органом нікчемними угод, укладених позивачем з ПП «Технополіс-комплект» та ДП «Пан Транс», колегія суддів виходить з того, що з гідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у ч.2 ст.215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Установлені судом першої інстанції обставини давали йому підстави стверджувати, що купівля металу та його подальша реалізація носили фіктивний характер і не мали на меті настання юридичних наслідків, зокрема, позивачем не представлено податковому органу обовязкових первинних документів, що підтверджують транспортування товару, документи про отримання товарів є неналежно оформленими, відсутність оплати товару грошовими коштами та ін.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, наявність у покупця видаткової накладної та акта приймання-передачі виконаних робіт (послуг) не є безумовною підставою для віднесення таких сум до складу валових витрат, у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок проведення операцій за нікчемними угодами.

Додатково колегія суддів враховує й факт порушення кримінальної справи відносно директора ТзОВ «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс» ОСОБА_5А за фактом ухилення від сплати податків за ч.3 ст.212 КК України (Т.2, а.с.180), а також надані під час апеляційного розгляду висновки судово-почеркознавчої експертиз, відповідно до яких рукописні записи у графах податкових накладних, квитанцій та прибуткових касових ордерів, розрахункових квитанцій та товарно-транспортних накладних, виданих від імені ПП «Траєкторія», ПП «ВІП Трейдінг Індастрілз», ТзОВ «Омега Люкс», ТзОВ «Спецтехрембудмонтаж технології», ПП «ПСВ-Плюс», ТзОВ «Магістраль», ТзОВ «Вавілон-Еліт-Строй», ТзОВ «Крун-Ной», СПД ОСОБА_9 та СПД ОСОБА_10 виконані головним бухгалтером позивача ОСОБА_11 (Т.2, а.с.187-211); докази відсутності у вказаних підприємств ліцензій на провадження діяльності з надання послуг із перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом протягом 2005-2008 років (Т.2, а.с.212) та відсутності за такими зареєстрованих транспортних засобів (Т.2, а.с.213-215); а також інші докази щодо фіктивної діяльності ПП «Траєкторія», ПП «ВІП Трейдінг Індастрілз», ТзОВ «Омега Люкс», ТзОВ «Спецтехрембудмонтаж технології», ПП «ПСВ-Плюс», ТзОВ «Магістраль», ТзОВ «Вавілон-Еліт-Строй», ТзОВ «Крун-Ной», СПД ОСОБА_9 та СПД ОСОБА_10 (Т.2, а.с.216-297).

Також під час проведення обшуку 21.01.2009р. в офісному приміщенні позивача були виявлені чисті аркуші паперу та незаповнені бланки бухгалтерських документів з відтисками печаток підприємств ТзОВ «Крун-Ной» та ПП «ВІП Трейдінг Індастрілз» (Т.2, а.с.298-301).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про правомірність дій податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована будівельно-транспортна компанія «Спецбудтранс» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.11.2008р. у адміністративній справі № 2а-2760/08/2270 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб