Ухвала суду № 7395317, 14.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2009 року № 22а-19021/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької обл. на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2008р. у адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької обл. до Відкритого акціонерного товариства «Полонський фарфоровий завод» про стягнення в дохід держави коштів, отриманих без установлених законом підстав і за нікчемним правочином,-

В С Т А Н О В И Л А:

26.09.2008р. позивач Державна податкова інспекція /ДПІ/ у Полонському районі Хмельницької обл. звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства /ВАТ/ «Полонський фарфоровий завод» в дохід держави грошові кошти в сумі 135 грн., одержані без установлених законом підстав та отримані за нікчемними угодами, укладеними із Полонським комбінатом комунальних підприємств (а.с.1-3).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2008р. у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.31-33).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила позивач ДПІ у Полонському районі Хмельницької обл., яка покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким задоволити заявлений позов (а.с.37-39).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що угоди, які були укладені між відповідачем та Полонським комбінатом комунальних підприємств, торкалися надання відповідачем транспорту для перевезення вантажів, при цьому останній у встановленому порядку ліцензії на здійснення такого виду господарської діяльності не отримував. З урахуванням наведеного укладені договори є нікчемними, через що визнання їх недійсними в судовому порядку не вимагається, при цьому отримані кошти за вказаними договорами підлягають стягненню в дохід держави, оскільки отримані без установлених законом підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що ДПІ у Полонському районі Хмельницької обл. проведена виїзна планова перевірка ВАТ «Полонський фарфоровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., за результатами якої складено Акт перевірки № 359/231-05502829 від 14.04.2008р. (а.с.4-9, 10).

Наведеним Актом перевірки зафіксовано здійснення відповідачем протягом 01.01.2007р.-31.12.2007р. безліцензійної діяльності, а саме укладення 28.10.2007р. та 30.11.2007р. договору про надання відповідачем транспорту для перевезення вантажів; загальна вартість наданих послуг становить 135 грн.

Зміст позовних вимог ДПІ у Полонському районі Хмельницької обл. полягає у стягненні з відповідача ВАТ «Полонський фарфоровий завод» грошових коштів, одержаних без установлених законом підстав, при цьому підставою для стягнення таких податковим органом вказується п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що фактично відповідачем була укладена з Полонським комбінатом комунальних підприємств угода на оренду транспортного засобу, чинне законодавство не вимагає отримання спеціального дозволу (ліцензії) для укладення договорів такої категорії, при цьому позивачем не доведено під час розгляду справи отримання відповідачем без встановлених законом підстав спірної суми грошових коштів.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як убачається з копій договору оренди транспортного засобу від 03.09.2007р. та податкових накладних № 173 від 30.11.2007р. та № 161 від 28.10.2007р., фактично відповідачем надавалися у вересні та листопаді 2007 року Полонському комбінату комунальних підприємств послуги з оренди автомобіля ЗІЛ-131 (а.с.11, 12).

Із приписів Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» слідує, що надання послуг з оренди вантажних автомобілів не потребує отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Таким чином, твердження податкового органу про надання ВАТ «Полонський фарфоровий завод» послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом і необхідність отримання відповідачем ліцензії для здійснення такого виду господарської діяльності не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Окрім цього, відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення відповідачем господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Сам по собі укладений між відповідачем та Полонським комбінатом комунальних підприємств договір не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства; його предмет не виключений законом із цивільного обігу, на реалізацію передбачених договором послуг не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно їх реалізації.

Господарські операції по наданню транспортного засобу в оренду проведенні відповідачем по бухгалтерському обліку, під час проведеної перевірки не було встановлено порушень норм податкового законодавства, в тому числі щодо формування скоригованого валового доходу за 2007 рік. При цьому, дії відповідача фактично були спрямовані на отримання доходу від проведення операцій з надання вказаних послуг, що стверджується первинними документами підприємства (а.с.11, 12, 27).

Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що необхідними умовами для визнання угоди нікчемною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з обставин справи, судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення господарських зобовязань відповідач діяв з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що податковим органом не доведено нікчемності укладеного договору, а тому підстави для задоволення позову є відсутніми.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов безпідставним, а тому такий задоволенню не підлягає з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької обл. на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2008р. у адміністративній справі № 2а-6826/08/2270 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб