Ухвала суду № 7395309, 14.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2009 року № 22а-18727/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. на постанову господарського суду Івано-Франківської обл. від 13.11.2008р. у адміністративній справі за позовом Дочірнього підприємства «Аграрна фірма «Тисмениця» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківський м`ясокомбінат» до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл., з участю прокуратури Івано-Франківської обл., про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

28.07.2006р. позивач Дочірнє підприємство /ДП/ «Аграрна фірма «Тисмениця» Відкритого акціонерного товариства /ВАТ/ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. № 0000102320/0 від 23.02.2006р., № 0000102320/2 від 17.07.2006р., № 0000592320/2 від 17.07.2006р., № 0000582320/2 від 17.07.2006р.; судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету (Т.1, а.с.4-9).

Постановою господарського суду Івано-Франківської обл. від 13.11.2008р. заявлений позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. № 0000102320/0 від 23.02.2006р., № 0000102320/2 від 17.07.2006р., № 0000592320/2 від 17.07.2006р., № 0000582320/2 від 17.07.2006р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 13 грн. 60 коп. судових витрат (Т.2, а.с.19-21).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. , яка покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.23-26).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за матеріалами зустрічних перевірок зясовано, що одними із постачальників по другому ланцюгу для позивача в окремих податкових періодах були ТзОВ «Матіф» та ТзОВ «Кретон», які не знаходяться за юридичними адресами, податкової звітності не подають, суму ПДВ до бюджету не сплатили; також державна реєстрація вказаних підприємств скасована в судовому порядку.

Однією із обовязкових підстав включення сум податку до складу бюджетного відшкодування ПДВ, є фактична надмірна сплата цих сум до Державного бюджету України, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та включенням сум цього податку до податкового кредиту. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту; наведені аргументи стверджуються й суттю самого податку.

За таких обставин видані ТзОВ «Матіф» та ТзОВ «Кретон» податкові накладні не відповідають вимогам закону, а тому суми ПДВ з цих операцій включені позивачем до складу податкового кредиту безпідставно.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. проведено протягом 17.02.2006р.-20.02.2006р. додаткову невиїзну позапланову перевірку ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад, грудень 2004р. та лютий 2005 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 60-2310-32573828 від 20.02.2006р. (Т.1, а.с.10-17).

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено суму бюджетного відшкодування на 1468287 грн., зокрема, за листопад 2004 року на 727245 грн., за грудень 2004 року на 715777 грн., за лютий 2005 року на 25265 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102320/0 від 23.02.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2004 року та лютий 2005 року на 1468287 грн. (Т.1, а.с.85).

В результаті адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення скарга ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» була відхилена та винесено нове повідомлення-рішення № 0000102320/2 від 17.07.2006р., яке за змістом ідентичне первинному, а також зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 40505 грн. за застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20253 грн., за результатами чого було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000592320/2 від 17.07.2006р.; донараховано 28896 грн. податкового зобовязання з ПДВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14448 грн., внаслідок чого було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000582320/2 від 17.07.2006р. (Т.1, а.с.18-20, 32-39).

На підставі отриманих ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. відповідей на запити щодо зустрічних перевірок позивача (ІІ ланцюг в схемі постачання) встановлено, що постачальники продукції ТзОВ «Матіф» та ТзОВ «Кретон», які здійснювали поставки продукції посередникам ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія» і ТзОВ «Станіславська торгова компанія», які у свою чергу реалізовували їх позивачу, податок до бюджету з проведених операцій не сплатили.

Так, ТзОВ «Матіф» не знаходиться за юридичною адресою, ТзОВ «Кретон» не звітується до податкового органу, його місцезнаходження не встановлено.

Також рішеннями господарського суду м.Києва від 21.06.2005р. у справах №№ 33/273 та 33/274 за позовом прокурора скасовані державна реєстрація відповідно ТзОВ «Матіф» та ТзОВ «Кретон» (Т.1, а.с.23-28).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що суми податкового кредиту позивача за листопад, грудень 2004 року та лютий 2005 року підтверджені податковими накладними ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія» і ТзОВ «Станіславська торгова компанія», які на момент проведення перевірки були зареєстрованими платниками ПДВ; суми ПДВ за вищевказані періоди сплачені ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» в ціні придбаного товару.

Наявність вказаних господарських відносин стверджується укладеними між позивачем та ТзОВ «Прикарпатська фінансова компанія» і ТзОВ «Станіславська торгова компанія» видатковими накладними (Т.1, а.с.40, 42), платіжними дорученнями на оплату вартості поставленого товару (Т.1, а.с.21, 22), а також виданими податковими накладними (Т.1, а.с.41, 43, 44-52, Т.2, а.с.10-12).

Таким чином, позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за листопад, грудень 2004 року та лютий 2005 року ; при цьому податковим органом фактично обовязок сплати ПДВ до бюджету перекладний на позивача, хоча сплата такого є податковим зобовязанням продавця товарів, і покладений обовязок контролю за контрагентами, з якими позивач не мав жодних господарських відносин.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»:

п.1.8. ст.1 - бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом;

пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

п.п.7.7.5. - протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Із системного аналізу вищенаведених норм слідує, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обовязку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобовязань.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкових накладних від своїх контрагентів, які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і відповідачами не оспорюються. Податкові накладні виписані зареєстрованими платниками ПДВ, відповідають порядку їх заповнення (Т.1, а.с.41, 43, Т.2, а.с.10-12).

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від постачальників, зареєстрованих як платників ПДВ, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Підтвердженням сплати податку на додану вартість позивачем (покупцем) продавцю в ціні товару є платіжні доручення, надані позивачем, що не заперечується відповідачем.

Колегія суддів вважає, що прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобовязань, визначених податковим законодавством. Якщо ж віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних чи інших документів, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобовязаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обовязковими до виконання.

Таким чином, ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з покликанням на факт несплати податку на додану вартість продавцем та будь-якими іншими платниками, з якими в розглядуваному випадку позивач не мав жодних відносин.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обовязкових платежів посадовими особами підприємства у відповідності до закону; умисел посадових осіб підприємства на ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів, не встановлений.

Окрім цього, відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської обл. від 27.12.2005р. у справі № 6/196, ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.10.2007р. та ухвали Верховного Суду України від 13.02.2008р. задоволено позов ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» про стягнення з державного бюджету заявленої суми бюджетного відшкодування за розглядувані періоди (Т.1, а.с.150-163).

Наведені судові рішення згідно приписів ч.1 ст.72 КАС України мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на бюджетне відшкодування колегія суддів не знаходить.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення ДП «Аграрна фірма «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м`ясокомбінат» сум до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2004 року та лютий 2005 року .

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. на постанову господарського суду Івано-Франківської обл. від 13.11.2008р. у адміністративній справі № А-9/175/5010 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб