Постанова № 73949148, 08.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/11112/15-ц

Провадження № 22-ц/792/375/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

П’єнти І.В. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Філіпчук О.С.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_4, представників сторін ОСОБА_5 та ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/11112/15-ц за апеляційною скаргою Районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2015 року (суддя Стефанишин С.Л.) у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_9, до Шаровечківської сільської ради Хмельницького району про визнання права власності на квартиру.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

В червні 2015 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_9, звернулися до суду з позовом до Шаровечківської сільської ради Хмельницького району, та просили визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що на підставі рішення №6 від 06.08.1993 року Хмельницьким райагробудом на сім'ю у складі трьох чоловік: ОСОБА_10, сина ОСОБА_8 та ОСОБА_7 надано житлове приміщення під номером АДРЕСА_3 від 31.10.2013 року визнано неправомірним рішенням Шаровечківської сільської ради Хмельницького району від 07.08.2003 року №09 та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на приміщення гуртожитку площею 606,9кв.м., розташованого по АДРЕСА_3, що видане 24.09.2003 року Шаровечківською сільською радою Хмельницького району Районному кооперативно-державному міжгосподарському будівельно-монтажному об'єднанню «Райагробуд». Тому, позивачі вважають, що власник будинку, в якому знаходиться квартира, відсутній. Після проведення інвентаризації гуртожитку змінено нумерацію квартир, номер спірної квартири 11. Позивачі вважають, що оскільки вони відкрито та на законних підставах більше 10 років володіють і користуються житлом, тому мають право за рішенням суду набути права власності на зазначену квартиру за набувальною давністю.

У відзиві на позов Шаровечківська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області зазначила про визнання позовних вимог.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2015 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_7, ОСОБА_8 право власності на квартиру АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2015 року виправлено описку в тексті рішення, уточнено в резолютивній частині рішення в абзаці другому після слів «права власності» словами «в рівних частках кожному» та доповнено після слів «на квартиру №11» словами «загальною площею 35,3кв.м., житловою площею 24,5кв.м.»

В апеляційній скарзі Районне кооперативно-державне міжгосподарське будівельно-монтажне об'єднання «Райагробуд» (далі - підприємство), як особа, яка не брала участі в справі в суді першої інстанції, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що оскаржуване судове рішення безпосередньо впливає на права, обов'язки та інтереси підприємства, а суд безпідставно не залучив підприємство до участі в справі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, суд не взяв до уваги ті обставини, що гуртожиток будувався підприємством та був прийнятий в експлуатацію на замовлення того ж підприємства. Крім того, приміщення гуртожитку перебуває на балансі підприємства та обліковується по бухгалтерських документах як основний засіб. Судом також невірно було застосовано норми матеріального права, оскільки право позивачів на спірну квартиру регулюється нормами ст. 345 ЦК України, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». В рішенні суду не обґрунтовано, чому житловим приміщенням, на яке визнав право власності, є квартира, якщо відповідно до ордеру на жиле приміщення позивачі вселялись до кімнати в гуртожитку.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просили апеляційну скаргу відхилити. Вважають, що судом першої інстанції вірно визначені сторони у справі, відповідно до вимог чинного законодавства розглянуто справу, прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 10.10.2016 року апеляційне провадження було закрито.

Апеляційний суд виходив з того, що при розгляді даної справи, питання про права та інтереси Хмельницького районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» не вирішувалося, тому останнє не має права на оскарження рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного суду від 16.01.2018 року було задоволено касаційну скаргу Хмельницького районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд». Вищевказану ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області скасовано, справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому, суд касаційної інстанції, зокрема, вказав на те, що апеляційною інстанцією не взято до уваги доводів підприємства про порушення його, як балансоутримувача гуртожитку, прав та інтересів.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу.

Представники учасників справи просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час розгляду справи повідомлені належним чином.

Пунктом 8 частини 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Згідно з п. 9 цього розділу, справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 4 частини 3 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 добросовісно, відкрито та безперервно володіють квартирою АДРЕСА_1, понад 10 років, тому за ними слід визнати право власності на зазначену квартиру.

Однак такий висновок суду не відповідає обставинам справи та є передчасним.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.09.2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27.12.2005 року, було відмовлено Кооперативно-державному міжгосподарському будівельно-монтажному об'єднанню «Райагробуд» в позові до ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення.

При цьому, судом було встановлено, що на підставі наказу Кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» від 09.06.1993 року №71-К, ОСОБА_10 був прийнятий на роботу на вказане підприємство, і йому як працівникові об'єднання та членам його сім'ї було надано житло в гуртожитку по АДРЕСА_1. ОСОБА_10, ОСОБА_7 та їх син ОСОБА_8 поселились до гуртожитку в квартиру АДРЕСА_3 за ордером №7, виданим на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету, і з того часу зареєстровані та постійно проживають у вказаному приміщенні (а.с. 5-6 т. 1).

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення судом першої інстанції), обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Крім того, на ці обставини у позовній заяві позивачі також посилаються.

А тому, рішенням суду було встановлено правомірність вселення та проживання ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 у спірній квартирі АДРЕСА_3, на підставі відповідних дозвільних документів, наданих підприємством, як балансоутримувачем гуртожитку по АДРЕСА_1.

Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 25.12.1996 року, затвердженого розпорядженням Хмельницької РДА Хмельницької області від 30.12.1996 року, №534-р, приміщення гуртожитку на 50 місць, загальною площею 667,2 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1, прийнято в експлуатацію. Замовником та генеральним підрядчиком будівництва визначено Хмельницький райагробуд, проектно-кошторисна документація затверджена виконкомом Хмельницької ради народних депутатів 17.03.1989 року № 31-б (а.с. 88, 112-114 т. 1).

Зі змісту листа прокуратури Хмельницького району від 08.05.2008 року №433-07 вбачається, що Районне кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» є балансоутримувачем спірного гуртожитку, підприємство було замовником будівництва гуртожитку, яке розпочалося в 1989 році і було закінчено в 1996 році. На дату виготовлення вказаного повідомлення приміщення гуртожитку перебувало на балансі РКДМБМО «Райагробуд», по бухгалтерському обліку відносилося до основних засобів (а.с. 224 т. 1).

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку за період 01.01.03. - 15.07.2016 років, гуртожиток №1 з 21 кімнатою обліковується як основний засіб (а.с. 111, 222 т. 1, а.с. 33 т. 2).

Не заслуговують на увагу посилання позивачів в запереченнях на апеляційну скаргу на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 31.10.2013 року, яким було визнано неправомірним рішення Шаровечківської сільської ради Хмельницького району від 07.08.2003 року та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на приміщення гуртожитку, площею 606,9 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1, що видане 24.09.2003 року Шаровечківською сільською радою Районному кооперативно-державному міжгосподарському будівельно-монтажному об'єднанню «Райагробуд», оскільки наявність такого рішення не дає підстав для висновку про безхазяйність спірного гуртожитку, який, як встановлено вище, з дати введення в експлуатацію і до цього часу перебуває на балансі апелянта, незважаючи на скасування права власності останнього на цей гуртожиток. Крім того, необхідно також зазначити, що відсутні об'єктивні дані про передачу спірного приміщення з балансу підприємства на баланс сільської ради (а.с. 10-12 т. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 292 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Зі змісту положень ст. 30 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) вбачається, що відповідачем є особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції), суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

На стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості залучити до участі в справі іншу особу, як співвідповідача, або замінити неналежного відповідача належним відповідачем.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що, розглянувши справу без залучення балансоутримувача та визнавши за позивачами право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю, суд першої інстанції, вирішив питання про права та інтереси на спірне майно Районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд», чим порушив його права як балансоутримувача майна.

Вказана обставина згідно з п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, оскільки правильно вирішити вказаний спір без участі балансоутримувача неможливо.

За вищевказаних обставин, апеляційний суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_9, до Шаровечківської сільської ради Хмельницького району про визнання права власності на квартиру слід відмовити. В зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А тому, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 280 грн. 14 к. з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_9 до Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права власності на квартиру відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь Районного кооперативно-державного міжгосподарського будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» по 280 грн. 14 к. судового збору з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 травня 2018 року.

Судді /підпис/ І.В. П’єнта

/підпис/ Л.М. Грох

/підпис/ О.І. Талалай

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта

_____________

Головуючий у першій інстанції - Стефанишин С. Л. Провадження № 22-ц/792/375/18

Доповідач - П'єнта І.В. Категорія № 2