Постанова № 73949145, 10.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/16865/17

Провадження № 22-ц/792/640/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Задвірний В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру та зобов'язання до вчинення дій за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2018 року про закриття провадження у справі,

встановив:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру та зобов'язання до вчинення дій.

ОСОБА_4 зазначила, що 17 травня 2005 року та 21 листопада 2006 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») і позивачем укладено кредитні договори, за умовами яких банк надав їй кредити у розмірі 24 000 доларів США на строк до 16 травня 2020 року під 11,5% річних та 15 000 швейцарських франків на строк до 21 листопада 2017 року під 8,49% річних. На забезпечення виконання позивачем обов'язків із повернення кредитів і сплати процентів вона за іпотечними договорами від 19 травня 2005 року та 21 листопада 2006 року передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. В 2012 році ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за вказаними договорами. 18 березня 2016 року приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки зареєстровано право власності ТОВ «Кей-Колект» на належну їй квартиру. Ця реєстрація є незаконною, оскільки на час вчинення нотаріусом реєстраційних дій не був укладений окремий договір на задоволення вимог іпотекодержателя та діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а у ТОВ «Кей-Колект» відсутнє право на предмет іпотеки та позивач не була повідомлена про звернення стягнення на нерухоме майно.

За таких обставин ОСОБА_4 просила суд визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. від 24 березня 2016 року (індексний номер 28908296) про державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язати приватного нотаріуса Кобелєву А.М. скасувати в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на вказану квартиру.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2018 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Суд виходив з того, що предметом спору є рішення суб'єкта владних повноважень, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач звернулася до суду з позовом на захист свого майнового права, а спірні правовідносини пов'язані з укладеними нею цивільно-правовими угодами, внаслідок чого даний спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Учасники судового процесу, яких належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися до апеляційного суду.

Приватний нотаріус Кобелєва А.М. і ТОВ «Кей-Колект» не подали відзив на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В силу ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Судом встановлено, що 17 травня 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», яке в подальшому змінило свою назву на ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_4 укладено кредитний договір №155-054/05-2005-Ж, за умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 24 000 доларів США на строк до 16 травня 2020 року під 11,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором сторони уклали іпотечний договір від 19 травня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М. (реєстраційний №4301-50), за яким ОСОБА_4 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

21 листопада 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», яке в подальшому змінило свою назву на ПАТ «УкрСиббанк», і ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту №11081685000, за умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 15 000 швейцарських франків на строк до 21 листопада 2017 року під 8,49% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки від 21 листопада 2006 року, посвідчений державним нотаріусом першої Хмельницької державної нотаріальної контори Оксанюк А.А. (реєстраційний №1-5238), за яким ОСОБА_4 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

За договором факторингу №2 від 13 лютого 2012 року та за договором відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 13 лютого 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. (реєстраційний №649-650), ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за вищевказаними кредитними та іпотечними договорами.

ТОВ «Кей-Колект» направило ОСОБА_4 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 8 січня 2014 року.

24 березня 2016 року приватний нотаріус Кобелєва А.М. як державний реєстратор прав на нерухоме майно прийняла рішення №28908296 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1, про що реєстратором внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції виходив з того, що спір у справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, однак, такий висновок не ґрунтується на законі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Leo Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на майно, а інша особа заперечує це право, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Предметом спору у справі, що розглядається, є право власності на квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом на захист цього права, яке, на її думку, порушено внаслідок невиконання сторонами умов цивільно-правових угод.

Даний спір є приватноправовим і має розглядатись у порядку цивільного судочинства.

Висновок суду про підвідомчість цієї справи суду адміністративної юрисдикції не відповідає вимогам процесуального закону, тому згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України оспорювана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2018 року про закриття провадження у справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 11 травня 2018 року.

Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк

/підпис/ Л.М. Грох

/підпис/ А.М. Костенко

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - Стефанишин С.Л.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27