Рішення № 73944848, 03.05.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.05.2018 Справа №607/4126/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Буцик О.П.

представника позивача Майки М.Б.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» звернулося в суд з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, згідно Договору про надання споживчого кредиту №11252993000 від 16 листопада 2007 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_6, останньому було надано кредит у розмірі 30 000,00 доларів США із сплатою 13,25% річних за час фактичного користування кредитом з кінцевим терміном повернення 14.11.2017 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 16.11.2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» та відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого, в іпотеку Банку було передано нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 51,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Однак, ОСОБА_2 не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредитних коштів, чим порушує взяті на себе зобов'язання. Позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, загальною площею 51,9 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», що виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту №11252993000 від 16 листопада 2007 року в розмірі 21 598,14 (двадцять одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім) доларів США 14 центів, що за курсом НБУ станом на 11.03.2014 року становить 199 478,24 (сто дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень 24 копійки, з яких: 17 208,78 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.03.2014 року становить 158 938,57 гривень - заборгованість за простроченим кредитом; 3 546,23 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.03.2014 року становить 32 752,63 гривень - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; 588,42 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.03.2014 року становить 5 434,57 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 254,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.03.2014 року становить 2 352,47 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. Встановити спосіб реалізації нерухомого майна, що належить ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 20 грудня 2000 року у реєстрові книзі за №33270, шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб'єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства, а також стягнути з відповідачів 1 994 грн. 78 коп. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, суду зазначив, що за умовами кредитного договору сторони домовились, що Банк надає Позичальнику кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої встановлюється у розмірі суми кредиту, зазначеному в цьому пункті Договору, при цьому надані в межах загальної суми кредиту транші після їх повернення до Банку не поновлюють загальну суму кредиту. Таким чином, ОСОБА_2 за його заявами було видано 7 траншів, а саме: 16.11.2007 року - 15 000,00 дол. США, 21.02.2008 року - 1 000,00 дол. США, 12.03.2008 року - 700,00 дол. США, 21.03.2008 року - 300,00 дол. США, 25.03.2008 року - 7 000,00 дол. США, 12.05.2008 року - 3 000,00 дол. США, 29.08.2008 року - 2 320,45 дол. США. всього, на суму 29 320,45 дол. США. Враховуючи те, що у ОСОБА_2 існує заборгованість перед позивачем, тому просить задовольнити позовну вимоги, звернувши стягнення в рахунок погашення заборгованості на заставне майно.

Відповідача ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково на суму 1 352 долари США. Вважають, що ОСОБА_2 здійснював погашення заборгованості та у нього на даний час існує заборгованість у розмірі 1352 долари США.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засіданні не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про місце та час розгляду справи, подавши заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовних вимог не визнають. Крім цього зазначили, що підпис у заяві на видачу готівки №8 від 26 березня 2008 року ОСОБА_2 не належать, а тому зазначено траншу кредитних коштів він не отримував.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.

16.11.2007 року між ОСОБА_6 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», укладено Договір про надання споживчого кредиту №11252993000, згідно якого ОСОБА_2 банк надає кредитні кошти в сумі 30 000,00 доларів США із 13,25% річних за час фактичного користування кредитом.

Пунктом 1.1. кредитного договору сторони обумовили, що Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту, зазначеної в цьому пункті Договору, для чого надає Банку письмову заяву, в якій зазначає бажану суму траншу та бажану дату його отримання. Така заява Позичальника, укладена та надана згідно умов цього Договору, є підставою для видачі Банком траншу Позичальнику.

Відповідно до п.1.5 зазначеного договору, Банк надає Позичальнику кредит: шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 у Банку.

Як вбачається із заяв на видачу готівки та розпоряджень позивача, ОСОБА_2 за його заявами було видано 7 траншів кредитних коштів, а саме: заява на видачу готівки №34 від 16.11.2007 року - 15 000,00 дол. США, заява на видачу готівки №33 від 21.02.2008 року - 1 000,00 дол. США, заява на видачу готівки №13 від 12.03.2008 року - 700,00 дол. США, заява на видачу готівки №27 від 21.03.2008 року - 300,00 дол. США, заява на видачу готівки №8 від 26.03.2008 року - 7 000,00 дол. США, заява на видачу готівки №47 від 12.05.2008 року - 3 000,00 дол. США, заява на видачу готівки №26 від 29.08.2008 року - 2 320,45 дол. США. Всього позичальнику було видано кошти на загальну суму в розмірі 29 320,45 долари США. Зазначені обставини підтверджено випискою по рахунку НОМЕР_1, який було відкрито позичальнику ОСОБА_2, відповідно до якої, банк виконав свої зобов»язання за укладеним договором та перерахував зазначені кошти вказаний рахунок позивальника.

Відповідно до п.п. 1.2.2 п.1.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 (якщо сторонами визначено такий графік погашення) але в будь-якому випадку не пізніше 14 листопада 2017 року.

Згідно п.1.3.4 п.1.3 Кредитного договору, строк сплати процентів: із 01 по 15 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти.

Пунктом 4.1 Кредитного договору передбачено, що за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

Відповідно до п.7.1 Кредитного договору встановлено, що сторони домовилися, що при порушенні Позичальником термінів виконання будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредитом та/або виконання інших грошових зобов'язань Позичальника, останній доручає Банк, починаючи з дати прострочення виконання будь-якого із таких зобов'язань, здійснювати на користь Банку договірне списання коштів Позичальника.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між АКІБ «Укрсиббанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк» та відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено Договір іпотеки, відповідно до умов якого, в іпотеку Банку було передано нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 51,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить Іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 20 грудня 2000 року, записано в реєстрову книгу за №33270.

Як вбачається із висновку експерта за результатами проведеної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 19 лютого 2017 року №801/802/16-22, способи технічного відтворення двох підписів від імені ОСОБА_2 у заяві на видачу готівки №8 від 26 березня 2008 року на суму 7000 доларів США не застосовувались. Ці підписи виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки. Два підписи від імені ОСОБА_2 у заяві на видачу готівки №8 від 26 березня 2008 року на суму 7000 доларів США, що еквівалентно 35350 гривень виконано не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням якимось справжнім підписам ОСОБА_2 з попереднім тренуванням.

Відповідно до ст.ст. 526, 611 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних процентів у випадку прострочення повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повертати позику частинами.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Згідно ст. 625, ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних процентів у випадку прострочення повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повертати позику частинами.

Частиною першою ст.575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Частиною першою ст.12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку», визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Внаслідок порушення з боку відповідача умов повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, у нього перед позивачем виникла прострочена заборгованість.

Згідно абз.5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Зазначена процедура продажу передбачає укладення іпотекодержателем договорів купівлі-продажу з іншою особою від свого імені без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Згідно з абз.7 ч.1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у випадку задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм статей 38, 39 зазначеного Закону вбачається, що у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 зазначеного Закону, ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором №11252993000 від 16.11.2007 року, не сплачує в передбачених договором розмірах і порядку кредит та відсотки за його користування, внаслідок чого станом на 11.03.2014 року виникла заборгованість в розмірі 21 598,14 доларів США 14 центів з яких:

-17 208,78 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.03.2014 року становить 158 938,57 гривень - заборгованість за простроченим кредитом;

-3 546,23 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.03.2014 року становить 32 752,63 гривень - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

-588,42 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.03.2014 року становить 5 434,57 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

-254,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.03.2014 року становить 2 352,47 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Також суд встановив, що ОСОБА_6 протягом 2014 року було сплачено :

- 16 травня 2014 року 100 доларів США, що еквівалентно 1175,52 грн. за квитанцією №45;

- 05 травня 2014 року 50 доларів США, що еквівалентно 570 грн. за квитанцією №60;

- 23 квітня 2014 року 100 доларів США, що еквівалентно 1124,75 грн за квитанцією №2;

- 08 травня 2014 року 50 доларів США, що еквівалентно 582,57 грн. за квитанцією 25;

- 01 липня 2014 року 200 доларів США, що еквівалентно 2364,67 грн. за квитанцією 17;

- 06 серпня 2014 року 200 доларів США, що еквівалентно 2470,98 грн. за квитанцією 33;

- 23 травня 2014 року 250 доларів США, що еквівалентно 2928,79 грн. за квитанцією 62;

- 10 червня 2014 року 200 доларів США, що еквівалентно 2360,70 грн. за квитанцією 40;

- 24 березня 2014 року 100 доларів США, що еквівалентно 1019,65 грн. за квитанцією 4;

- 18 березня 2014 року 200 доларів США, що еквівалентно 1951,36 грн. за квитанцією 25;

- 17 лютого 2014 року 200 доларів США, що еквівалентно 1728,10 грн. за квитанцією 13, а всього на суму 1650 доларів США, що визнано в судовому засіданні представником позивача, які було зараховано в рахунок погашення процентів, згідно умов кредитного договору.

Таким чином, заборгованість позичальника ОСОБА_2 з урахуванням сплачених ним коштів у 2014 році, буде складати 19 948 доларів США 14 центів, що за курсом НБУ станом не день ухвалення судового рішення складає 521 743 грн.. 60 коп.

Судом також встановлено, що 13 лютого 2014 року позивачем направлено на адресу відповідачів вимоги про погашення простроченої заборгованості, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштового відправлення, які залишилися без реагування.

Суд оцінивши та дослідивши докази надані сторонами вважає, що позов позивача підлягає до часткового задоволення. При цьому, суд відкидає твердження відповідача ОСОБА_2 та його представника, а також його показання у якості свідка про те, що ним не отримувались кредитні кошти у сумі 7000 доларів США на підставі заяви про видачу готівки №8 від 26 березня 2008 року, оскільки за умовами спірного кредитного договору кредитні кошти було перераховано позичальнику на відкритий йому банком поточний рахунок НОМЕР_1 відповідно до п.1.5 його умов, а тому вважає, що банк виконав повністю взяті на себе зобов»язання. Твердження відповідача про те, що зазначена сума коштів була знята не ним, а іншою особою, суд вважає його власним недбальством. Адже, відповідно до умов кредитного договору надання кредитних коштів є перерахуванням їх на поточний рахунок позичальника. Отримання коштів з поточного рахунку, який був відкритий позичальнику, знаходиться поза межами правовідносин сторін з приводу укладення і виконання банком умов договору про надання споживчого кредиту. За вказаних обставин, суд, в підтвердження не отримання коштів відповідачем ОСОБА_6 не бере до уваги висновок експерта за результатами проведеної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 19 лютого 2017 року №801/802/16-22, а тому вважає, що борг за вказаною сумою рахується за ОСОБА_6

Згідно ст. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті », що набрав чинності 07 червня 2014 року, протягом дії цього Закону не може бути примусове стягнення ( відчужене без згоди власника ) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 ЗУ «Про заставу»та / або предметом іпотеки згідно із статтею 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України ( позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна ( об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна ) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку .

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір укладено у іноземній валюті, АДРЕСА_1, є єдиним місцем проживання відповідачів, загальна площа нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. м., згода на відчуження відсутня, а тому, суд вважає, що не підлягає виконанню зазначене судове рішення на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VІІ.

Крім того, на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, слід стягнути із відповідачів в користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4,13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.526, 553, 554, 616, 1046, 1048, 1049 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті »суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11252993000 від 16 листопада 2007 р. в розмірі 19 948 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім) доларів США 14 центів, що за курсом НБУ станом не день ухвалення судового рішення складає 521 743 (п'ятсот двадцять одна тисяча сімсот сорок три) грн.. 60 коп. звернути стягнення на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 20 грудня 2000 року, записано в реєстрову книгу за №33270, загальна площа 51,9 кв.м., житлова 30,5 кв.м. із застосуванням процедури продажу - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, із визначенням та встановленням початкової ціни, визначеної на підставі оцінки майна здійсненої суб'єктом оціночної діяльності проведеною відповідно до законодавства.

Стягнути із ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1994 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 78 коп. судового збору, тобто по 664 (шістсот шістдесят чотири) гривні 93 коп. з кожного, сплаченого останнім при зверненні із позовом в суд.

Рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна з громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-VІІ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Судове рішення у повному обсязі складено 11 травня 2018 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан