Постанова № 73917715, 20.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/1346/17 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/4578/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія:19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів: Павлишин О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.

З участю: представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 23 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ТзОВ «Кредитні ініціативи» про визнання договору поруки припиненим,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_3 В апеляційній скарзі зазначає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконним та необгрунтованим. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ТзОВ «Крредитні ініціативи» було дотримано шестимісячнеий строк на звернення до суду з вимогами до поручителя, однак такий виснок суду на думку апелянта є помилкивим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Стверджує, що вимогу від ТзОВ «Кредитні ініціативи» про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором в розмірі 161 062,95 грн. у строк 30 днів ним було отримано 10 лютого 2015 року. У зв'язку з отриманням даної вимоги він звернувся до ОСОБА_4 за поясненнями та остання повідомила, що останній платіж по кредиту нею був здійснений 29 січня 2014 року. Таким чином ТзОВ «Кредитні ініціативи» протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а саме від 21.07.2014 року або ж 21.02.2014 року коли боржником було прострочено черговий платіж за кредитним договором мало звернутися з вимогою про повернення кредиту. Водночас вказаних дій відповідачем вчинено не було, з огляду на те, що в силу ст.559 ЦК України порука припинилася. Звертає увагу, що 17.03.2016 року Франківським районним судом м.Львова у аналогічній справі визнано договір поруки ОСОБА_6 припиненим за цим самим кредитним договором (рішення набрало законної сили). Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Представник відповідача ТзОВ «Кредитні ініціативи» в судове засідання не з»явився, хоч належним чином був повідомлений про день і час слухання справи, вимоги ухвали суду від 14 грудня 2017 року не виконав, хоч така ними отримана 01 лютого 2018 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 106).

Відповідач по справі ОСОБА_4 надала суду письмові пояснення (а.с.108).

Відповідно до ст. 372 ч.2 Цивільного процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 31 травня 2011 року між ПАТ «Банк Кіпру» в особі начальника відділення №1 ПАТ «Банк Кіпру» у м.Львові (Кредитор) та ОСОБА_4 (Позичальником) був укладений Кредитний договір № 16-704/2011.

З умов Кредитного договору вбачається, що Банк зобов»язався надати позичальнику грошові кошти на придбання нерухомості в сумі 154 741, 00 грн., а Позичальник зобов»язався прийняти, належним чином використати Кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 16,9% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки визначені Кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов»язання за Кредитним договором №16-704/2011 від 31 травня 2011 року між ПАТ «Банк Кіпру» в особі начальника відділення №1 ПАТ «Банк Кіпру» у м.Львові та ОСОБА_3 (далі поручителем) був укладений Договір поруки № 16-704/2011/ П-2. (а.с.9).

Відповідно до п.1.1 Договору поруки поручитель зобов»язується перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником в повному обсязі грошових зобов»язань, що випливають з Кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 553 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за Договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Згідно п.3.2 Договору поруки, дія поруки припиняється після повного виконання Позичальником або Поручителем зобов»язань перед Кредитором за Кредитним договором.

Із матеріалів справи встановлено, що 21.07.2014 року між ПАТ «НЕОС БАНК», який є правонаступником ПАТ «БАНК КІПРУ» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір факторингу відповідно до якого відповідачу по справі ТзОВ «Кредитні ініціативи» було передано право вимоги за Кредитним договором № 16-704/2011 від 31 травня 2011 року.

25.07.2014 року ТзОВ «Кредитні ініціативи» надіслали ОСОБА_4 повідомлення про відступлення їм права вимоги з 21.07.2014 року за Кредитним договором № 16-704/2011 від 31.05.2011 року та здійснення всіх поточних платежів на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи».

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором №16-704/2011 від 31.05.2011 року станом на 29.08.2014 року відповдачем ОСОБА_4 було сплачено ТзОВ «Кредитні ініціативи» на погашення заборгованості за вище зазначеним Кредитним договором 200 грн. (а.с.13).

03.02.2015 року ТзОВ «Кредитні ініціативи» надіслали ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та поручителю ОСОБА_6 Вимогу №3004-34 про досудове врегулювання спору у якій зазначено, що станом на 02.02.2015 року сума заборгованості за Кредитним договором становить 161 062 грн. 95 коп., які ОСОБА_3 повинен сплатити на протязі тридцяти днів з дати отримання Вимоги.

Із пояснень відповідача ОСОБА_4 вбачається, що вона не здійснювала переказу коштів в сумі 200 грн. по спірному кредиту 29.08.2014 року, які було зараховано на р/р отримувача ТОВ «Кредитні ініціативи» від ОСОБА_4, а також не доручала цього нікому робити. Останній раз платіж нею особисто був вчинений у лютому 2014 року, що підтверджується розрахунком заборгованості по Кредитному договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про припинення поруки, суд першої інстанції неналежно з»ясував всі обставини справи. Зокрема судом не витребувано оригіналу квитанції про вчинений 29.08.2014 року платіж у сумі 200 грн. На Вимогу апеляційного суду відповідач не надав суду оригіналу квитанції з метою встановленя фактичних обставин справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.6 ст.81 ЦПК доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що відповідачем ТзОВ «Кредитні ініціативи» не надано суду належних та допустимих доказів, колегія суддів виходить із обставин, які встановлені в судовому засіданні та підтверджені матеріалами справи.

За змістом ст. 559 ч.3 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

З приводу зазначеного дано роз»яснення у п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Із матеріалів справи встановлено, що позивача ОСОБА_3 було повідомлено про досудове врегулювання спору 10 лютого 2015 року, тобто після спливу одного року з часу здійснення останнього платежу боржником ОСОБА_4. (а.с.15).

Із змісту Договору поруки від 31.05.2011 року не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення зобов»язань боржника за Кредитним договором.

У зв»язку з порушенням боржником виконання зобов»язання за Кредитним договором від 31.05.2011 року ТзОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК і умов Кредитного договору використало право достроково стягнути з боржника заборгованість, надіславши 03.02.2015 року письмову вимогу, чим змінило строк погашення заборгованості. ( а.с.15).

В матеріалах справи знаходиться повідомлення « Неос Банку» від 25.07.2014 року на ім»я ОСОБА_4 про суму заборгованості та відступлення права вимоги (а.с.14) чого не отримував ОСОБА_3

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції не врахував, що ТзОВ «Кредитні ініціативи» протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання, а саме з лютого 2014 року чи, навіть, з 21.07.2014 року вправі були звернутися до поручителя про стягнення всієї суми боргу, однак пропустили шестимісячний строк.

Із врахуванням вище зазначеного, колегія суддів вважає, що ТзОВ «Кредитні ініціативи» пропустило шестимісячний строк встановлений законом для пред»явлення позову до поручителя ОСОБА_3, а відтак обов»язки поруки по Договору поруки №16-704/2011/П-1 позивачем ОСОБА_3 припинено.

Відповідно до ст.376 ЦПК УКраїни підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч,1 п.4, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 23 травня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати припиненою поруку за Договором поруки №16-704/2011/ П-І від 31.05.2011 року, що укладений між ПАТ «Банк Кіпру» в особі начальника відділення №1 ПАТ «Банк Кіпру» у м.Львові та ОСОБА_3.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в користь ОСОБА_3 1344 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 30 березня 2018 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді О.Ф.Павлишин

Т.І.Приколота