Постанова № 73886492, 07.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7311/14-ц 07.05.2018

Провадження №22-ц/784/661/18

Справа №487/7311/14-ц Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - Лисенко П.П.

Провадження №22-ц/784/661/18

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

з участю:

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану її представником ОСОБА_3, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, яка постановлена о 09 годині 15 хвилин 01 лютого 2018 року в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва під головуванням судді Біцюк А.В., про залучення правонаступника, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

22 липня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі Банк) звернулося до суду з зазначеним позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості у розмірі 567 122 гривень 63 копійки за кредитним договором № 014/08-112/69789 від 15 жовтня 2007року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нежитлові приміщення - магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, та квартиру НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, що є предметами іпотеки за іпотечними договорами від 15 жовтня 2007року, та укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 на забезпечення зобов'язань за кредитним договором, посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. зареєстровані в реєстрі за №2703 та 2702 відповідно.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2014 року позов задоволено частково. Ухвалено, в рахунок погашення кредитної заборгованості, звернути стягнення на нежитлові приміщення магазину промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, шляхом проведення прилюдних торгів, в частині вимог, щодо покладення заходів забезпечення збереження предмету іпотеки на відповідача - відмовлено.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2014 року, в рахунок погашення кредитної заборгованості, звернуто стягнення і на квартиру АДРЕСА_1.

04 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 лютого 2016 року заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2014 року скасовано, а справа призначена до розгляду.

13 січня 2017 року представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав до суду заяву про залишення без розгляду його позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з врегулюванням заборгованості за кредитними договорами, укладеними між ними та ОСОБА_2

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2017 року заяву задоволено, а позов Банку залишено без розгляду.

Не погодившись з даною ухвалою суду, ОСОБА_6, який не приймав участь у розгляді справи, проте вважав, що названою процесуальною дією порушено його права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що 21 листопада 2016 року він прийняв всі права іпотекодержателя за двома іпотечними договорами, відповідно до договору про відступлення права вимоги, укладеного 21 листопада 2016 року між ним та ТОВ «Юргруп», які в свою чергу за таким же договором від 16 листопада 2016 року отримали право вимоги від ПАТ «ВекторБанк», який 15 листопада 2016 року за договором відступлення права вимоги отримали всі права нового іпотекодержателя у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Посилаючись на викладені обставини, просив скасувати ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2017 року скасовано, а справу направлено до того ж суду для продовження розгляду.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2017 року зазначену цивільну справу було прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду на 01 лютого 2018 року.

Того ж дня, ОСОБА_6, звернувся до суду з заявою про заміну, в порядку процесуального правонаступництва, позивача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на нього.

01 лютого 2018 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та залучено до участі у справі, як правонаступника позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - ОСОБА_6.

ОСОБА_2, діючи через свого представника ОСОБА_3, подала на цю ухвалу, апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального права та принципу змагальності сторін, просила скасувати ухвалу в частині залучення до участі у справі ОСОБА_6 як правонаступника.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки суд 1 інстанції повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, і які підтверджені доказами, що були досліджені в судовому засіданні і відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, постановив законну та обґрунтовану ухвалу.

Залучаючи ОСОБА_6 до участі у справі в якості правонаступника позивача, суд 1 інстанції виходив з того, що він має всі права Нового кредитора, оскільки 21 листопада 2016 року за договором відступлення права вимоги отримав відступлення в повному обсязі прав вимоги за іпотечними договорами від 15 жовтня 2007 року, укладеними на забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитними договорами укладеними між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду, вважає їх обґрунтованими та законними.

В силу ст. 55 ЦПК України, у разі заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни, особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Таким випадком заміни сторони у зобов'язанні є відступлення права вимогиза дійсним договором або іншим правочином.

Так, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, зазначена стаття проголошує презумпції правомірності правочину, а тому усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків.

Однак така презумпція може бути спростована.

Зокрема, відповідно до частини першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У зв'язку з цим і згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а, відповідно, ці права і обов'язки припиняються щодо первісного кредитора і він вибуває із зобов'язання.

Таким чином, заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи із названих норм, зокрема, п.п.1, 2 ч.1 статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони зобов'язання або виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Підсумовуючи наведене, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, в той час як відносини, пов'язані з порядком розгляду спорів щодо такого, в тому числі і заміни сторони спору, та виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають і повинні вирішуватися за правилами, передбаченими цивільно-процесуальним законодавством.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 15 жовтня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/08-112/69789, відповідно до якого, Банк надав, а позичальник отримав, грошові кошти у сумі 252 000 гривень, під зворотне зобов'язання їх повернути в строк до 15 жовтня 2017 року, сплачуючи при цьому відсотки за користування позиченими грошима виходячи з відсоткової ставки 13,5 % річних (т.1 а.с. - 11-14).

Того ж дня, на забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання, між Банком та ОСОБА_2 було укладено два договори іпотеки, відповідно до яких, остання передала Банку в іпотеку нежитлові приміщення - магазин промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. за реєстровими в реєстрі за №2703 та 2702 відповідно, що належать їй на праві приватної власності (т.1 а.с. 16-17, 18-19).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного зобов'язання, заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2014 року позов задоволено частково. Ухвалено, в рахунок погашення кредитної заборгованості, звернути стягнення на нежитлові приміщення магазину промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, шляхом проведення прилюдних торгів в частині вимог, щодо покладення заходів забезпечення збереження предмету іпотеки на відповідача - відмовлено (т.1 а.с. 58-59).

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2014 року, в рахунок погашення кредитної заборгованості, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 78).

Зазначені рішення набрали законної сили та перейшли в стадію виконання.

Заводським відділом ДВС Миколаївського міського управління юстиції була винесена постанова, щодо зведеного виконавчого провадження, оскільки за різними виконавчими документами, починаючи з 2010 року, про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 уже відкриті виконавчі провадження (т.1 а.с. 38, 39 40-41).

04 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 лютого 2016 року заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 листопада 2014 року скасовано, а справа призначена до розгляду.

13 січня 2017 року представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подав до суду заяву про залишення без розгляду позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку з врегулюванням заборгованості за кредитними договорами, укладеними між ними та ОСОБА_2, яка була задоволено, а позовні вимоги Банку залишені без розгляду.

Між тим, на той час, право вимоги до ОСОБА_2 за рядом цивільно-правових договорів вже перейшло до ОСОБА_6, якого до участі у даній справі залучено не було.

У зв'язку з цим, той, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що 21 листопада 2016 року він прийняв всі права іпотекодержателя за двома іпотечними договорами, відповідно до договору про відступлення права вимоги, укладеного 21 листопада 2016 року між ним та ТОВ «Юргруп», які в свою чергу за таким же договором від 16 листопада 2016 року отримали право вимоги від ПАТ «ВекторБанк», який 15 листопада 2016 року за договором відступлення права вимоги отримали всі права нового іпотекодержателя у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (т.2 а.с. 4-6, 7-8, 10-11, 12).

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 01 листопада 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2017 року скасовано, а справу направлено до того ж суду для продовження розгляду (т. 2 а.с. 54-56).

При цьому, колегією суддів зазначено, що суду, який буде розглядати справу слід вирішити питання про процесуальне правонаступництво на стороні позивача.

На підстави вищезазначеної ухвали Апеляційного суду Миколаївської області, 01 лютого 2018 року Заводський районний суд м. Миколаєва постановив ухвалу про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та залучив до участі у справі, як правонаступника позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - ОСОБА_6, що є вірним.

Виходячи з виписаного, слід констатувати, що ОСОБА_6 вірно залучений до участі у справі, як правонаступник позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», оскільки за договором відступлення права вимоги від 21 листопада 2016 року, він набув всіх прав Нового кредитора, щодо вимог за договорами іпотеки.

Оскільки таких висновків дійшов і районний суд, і залучив ОСОБА_6 як правонаступника, то підстав для скасування ухвали - немає.

За такого, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Що ж до твердження представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, щодо постановлення оскаржуваної ухвали без повідомлення їх про час та місце розгляду справи, то вони не можуть братися до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи міститься відомості про те, що за місцем проживання відповідача - АДРЕСА_3 було направлено судову повістку, проте через неявку ОСОБА_2 за поштовим відправленням, вона отримана не була (а.с. - 67,73) . Зазначене суперечить правовим позиціям Європейської судової практики, яка передбачає обов'язок учасників судового розгляду активно цікавитися розглядом справи, а не байдуже спостерігати за розвитком подій, в такий спосіб затягуючи вирішення спору.

Крім того, представниками відповідача, відповідно до витягу з договору про надання правничої допомоги - є Адвокатське бюро «Куліченко і партнери».

Згідно ордеру серії МК №79573, зазначене бюро доручає ОСОБА_3 представляти інтереси ОСОБА_2

Судова повістка і відомості про направлення її всім учасникам справи та телефонограма, відповідно до якої другий представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 був повідомлені про час та місце розгляду справи телефоном, який вказаний у договорі про надання Адвокатським бюро «Куліченко і партнери» правничої допомоги. (т.2 а.с., 47, 48, 67, 68).

За такого підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, подану її представником ОСОБА_3немає, а тому її слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

Що ж до твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про наявність інших процесуальних порушень при розгляді судом заяви банку, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженої ухвали, оскільки частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мали місце, носили формальний характер і не перешкоджають вирішенню справи по суті.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий П.П.Лисенко

Судді: О.І. Галущенко

Т.В.Серебрякова

_______________

Повний текст постанови складено 10 травня 2018 року