Постанова № 73886500, 08.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/1068/16-ц 08.05.2018

Провадження №22-ц/784/679/18

Провадження №22-ц/784/679/18

Категорія 39

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 травня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Цуркан І.І.,

за участі позивача ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу № 484/1068/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Максютенко Оксани Анатоліївни о 12 годині 41 хвилині у приміщенні цього суду 23 січня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и л а :

В березні 2016 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійним.

Позов мотивовано тим, що його батько ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., разом із своїми рідними сестрами ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р. та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 р., з 1952 року постійно проживали в АДРЕСА_1

На день смерті ОСОБА_6 з нею проживав її брат - батько позивача ОСОБА_4, а тому згідно ст. 1268 ЦК України він вважається таким, що прийняв спадщину після смерті своєї сестри.

Після смерті батька залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_2 та правами на земельну частку (пай) в розмірі 5.3 умовних кадастрових га, яке посвідчено сертифікатом серії НОМЕР_1, виданим на підставі розпорядження голови Первомайської райдержадміністрації №66-р від 07 квітня 2000 р., та на земельну частку (пай) в розмірі 5.3 умовних кадастрових га, яке посвідчено сертифікатом серії НОМЕР_2, виданим на підставі розпорядження голови Первомайської РДА №66-р від 07 квітня 2000 р.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 лютого 2014 р. позивачу визначено додатковий строк в три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання ним заяви про прийняття спадщини, після смерті його батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Позивач вважає, що заповіт від 18 січня 2005 р., заповідачем якого була ОСОБА_6 1919 року народження, зареєстрований в книзі реєстрації нотаріальних дій Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за № 42 від 18 січня 2005 р., підписано не ОСОБА_6, а іншою невідомою особою. На думку позивача, підпис в заповіті ОСОБА_6 не є дійсним та вчинений іншою сторонньою особою, оскільки спадкодавець жодного разу не відвідувала школу, була неграмотною особою та взагалі не вміла ані писати, ані читати, при цьому ще й мала поганий зір.

До того ж, позивачу достовірно відомо, що про те, що ОСОБА_6 не оформляла будь-якого заповіту на користь ОСОБА_3, оскільки між ОСОБА_4 і позивачем була домовленість, що майно перейде до останнього, тому що він є єдиним спадкоємцем, тоді як відповідач є сторонньою особою по відношенню до ОСОБА_6 та не перебуває в родинних стосунках ні з ОСОБА_6 ні з ОСОБА_4

Посилаючись на викладене, а також на те, що спірний заповіт містить виправлення, в книзі реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Лисогірської сільської ради за № 42 зроблено виправлення на № 36, на заповіті відсутні печатка, не здійснено належним чином його реєстрацію, 28 липня 2003 р. у зв'язку з розбійним нападом на ОСОБА_6 остання отримала травму голови, влітку 2004 р. хворіла, була дуже в важкому стані, тому за станом здоров'я не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, позивач просив визнати заповіт недійсним на підставі ст. 1257 ЦК України.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з наведених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову посилаючись на те, що ОСОБА_6 на день смерті проживала одна в житловому будинку АДРЕСА_3 її брат ОСОБА_4 до дня смерті проживав та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_4 разом зі своєю дружиною ОСОБА_7 ОСОБА_4 не приймав спадщину після смерті ОСОБА_6, а тому права позивача не є порушеними.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2018 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими. Права позивача щодо спадкування після смерті батька ОСОБА_4 та тітки ОСОБА_6 не порушені, оскільки після смерті останньої спадщина батьком позивача прийнята не була. До того ж безпідставними є посилання позивача на недотримання вимог закону та підзаконних актів щодо форми оспорюваного договору та форми його посвідчення, а також не доведено позивачем неспроможність заповідача на час складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, порушені вимоги процесуального закону, а саме - неповно встановлені обставини справи, зокрема, не перевірені доводи позивача стосовно посвідчення оспорюваного заповіту неповноваженою особою, не дана оцінка порушенням вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25 серпня 1994 р., доказам стосовно неграмотності заповідача, а також безпідставно відмовлено у призначенні по справі судової психіатричної та судової почеркознавчої експертиз.

Від представника відповідача ОСОБА_8 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, мотивуючого таке тим, що через встановлення в суді фактів неприйняття спадщини після смерті ОСОБА_6 позивачем та його батьком відсутні підстави вважати порушеними законні права та інтереси позивача оспорюваним заповітом та недоведеність позивачем своїх вимог щодо недійсності заповіту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Суд першої інстанції встановив і таке підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про смерть серії 1-ФП №1196789 від ІНФОРМАЦІЯ_3 р., виданого Лисогірською сільською радою Первомайського району Миколаївської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. померла ОСОБА_6.

За життя вона склала заповіт, посвідчений 18 січня 2005 р. секретарем виконавчого комітету Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, за яким заповіла жилий будинок разом з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_2 та все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, ОСОБА_3

01 лютого 2006 р. нотаріусом 2-ї Первомайської державної нотаріальної контори видані ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належне спадкодавцеві ОСОБА_6 майно: житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудженнями, що знаходиться в АДРЕСА_3, та грошовий внесок з процентами та компенсаційними виплатами, що знаходиться на збереженні у Первомайському відділенні ВАТ «Ощадбанк» № 194/027 Миколаївської області.

ОСОБА_6 до дня її смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_3 що підтверджується довідкою Лисогірської сільської ради № 209 від 18 квітня 2016 р.

Братом ОСОБА_6 є батько позивача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу за заявою його дружини ОСОБА_7

ОСОБА_7 видані свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майнщ, яке належало спадкодавцеві ОСОБА_4: 04 вересня 2006 р. на житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудженнями, що знаходиться в АДРЕСА_4 та 03 березня 2007 р. на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у власності колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» розміром 5,3 умовних кадастрових одиниць.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 лютого 2014 р. ОСОБА_1 визначено додатковий строк у три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті його батька - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

01 квітня 2014 р. ОСОБА_1 подав до Другої Первомайської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлого батька - ОСОБА_1

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 вважав, що має право на оспорювання складеного ОСОБА_6 заповіту на ім'я ОСОБА_3, оскільки він прийняв спадщину після смерті батька - ОСОБА_4, який , в свою чергу, прийняв спадщину після смерті сестри - ОСОБА_6

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України).

Підстави недійсності заповіту визначені ст. 1257 ЦК України.

Так, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (ч. 1 ст. 1257 ЦК України).

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦК України).

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15, 16 ЦК України також передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у передбачений законом спосіб.

Як роз'яснено в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Таким чином, право на оспорювання заповіту має лише заінтересована особа, тобто особа, права та законні інтереси якої безпосередньо порушені таким заповітом.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 є батьком позивача і братом померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 р. ОСОБА_6

В силу ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ст. 1252 ЦК України рідні брати та сестри спадкодавця мають право на спадкування за законом у другу чергу. Племінники спадкодавця відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України мають право на спадкування за законом у п'яту чергу.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини 1, 3 ст. 1268 ЦК України).

Статтею 1269 ЦК України (у редакції закону, яка була чинною на час відкриття спадщини після ОСОБА_6.) передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно дослідженої судом копії спадкової справи № 62/2005, заведеної після смерті ОСОБА_6, ні батько позивача , ні він сам із заявами про прийняття спадщини після смерті, відповідно, сестри та тітки не зверталися.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 13 жовтня 2014 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області про повернення в натурі спадщини, визнаної відумерлою, встановлено, що брат ОСОБА_6 - ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після ОСОБА_6 разом із спадкодавцем не проживав. Спадщину після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_4 відповідно до положень ст.ст. 1268-1269 ЦК України не приймав.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 листопада 2016 р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 січня 2017 р., у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, треті особи - ОСОБА_9 та ОСОБА_7, про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 разом із спадкодавцем ОСОБА_6 по АДРЕСА_4 в період з 12 лютого 2004 р. по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 р. відмовлено.

За такого вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_4 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки факт неприйняття батьком позивача спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 встановлений вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, а факт неприйняття цієї спадщини власно позивачем вбачається з наявних у матеріалах даної справи доказів, суд обґрунтовано вважав такі обставини встановленими.

За такого за будь-яких умов позивач не може успадкувати спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_6, а тому він не є тією заінтересованою особою, яка має право на оспорювання заповіту цього спадкодавця.

З урахуванням викладеного суд правильно дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і відмовив в їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги не містять жодного аргументу на спростування такого висновку суду.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Посилання апелянта на недотримання вимог закону щодо форми оспорюваного заповіту та повноважень особи, яка посвідчила заповіт не можуть бути взяті до уваги, оскільки не мають правового значення по даній справі, тому що позивач не має права вимагати визнання заповіту, складеного ОСОБА_6 недійсним з наведених вище підстав.

Хоча суд помилково вдався до обговорювання вказаних аргументів позивача щодо недійсності заповіту, таке не вплинуло на правильність його висновку щодо недоведеності позивачем порушення його особистих прав цим заповітом.

Щодо доводів апеляційної скарги про непризначення судом першої інстанції судової психіатричної експертизи та почеркознавчої експертизи, то позивач клопотання про призначення по справі судової психіатричної експертизи не заявляв, а тому суд з огляду на положення ст. 81 ЦПК України не мав підстав для призначення такої експертизи. В той же час суд розглянув клопотання позивача про призначення по справі почеркознавчої експертизи відповідно до вимог ЦПК України і відмовив у задоволенні такого клопотання.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірової

Ж.М. Яворська

___________

Повний текст постанови виготовлений 10 травня 2018 року